Географічна оболонка — це цілісна оболонка Землі, що охоплює нижню частину атмосфери, верхню частину літосфери, усю гідросферу й біосферу. Вона не має чітко визначених меж, оскільки взаємодія різних компонентів у різних частинах нашої планети неоднакова. Саме в межах географічної оболонки зародилось і розвинулося життя на Землі, найактивніше змінюється її зовнішній вигляд.
Потужність географічної оболонки від її нижньої межі (у надрах літосфери) до верхньої (в атмосфері) не перевищує 55 км.
Загальні закономірності розвитку географічної оболонки: цілісність, кругообіг речовин та енергії, ритмічність і зональність.
Цілісність. Основними частинами географічної оболонки є природні компоненти: гірські породи, форми рельєфу, поверхневі й підземні води, повітряні маси, рослинність і тваринний світ. Цілісність географічної оболонки — це взаємозв’язок і взаємозалежність її компонентів. Навіть найменші зміни в одному з компонентів природного комплексу неминуче зумовлюють цілу низку змін в інших компонентах.
Наприклад, винищення людиною хижаків на деяких ділянках африканських саван спричинило різке збільшення поголів’я диких травоїдних тварин. Вони знищили весь трав’яний покрив, що призвело до ерозії ґрунту, пересихання джерел, і, зрештою, ці території перетворилися на пустелі.
Надмірне вирубування лісів у Карпатах є причиною більш швидкого танення снігу навесні, що призводить до великих руйнівних повеней. Крім того, змінюється характер ґрунтового покриву, тваринного світу та місцевого мікроклімату.
Тому людина, використовуючи ресурси кожної з оболонок Землі, має враховувати закон цілісності географічної оболонки й намагатися зробити свій вплив якомога меншим.
цілісність географічної оболонки
Кругообіг речовин та енергії. На нашій планеті, як і в Усесвіті, усе перебуває в постійному русі. Навіть скелі, які здаються непорушними, з роками зазнають значних змін унаслідок вивітрювання та процесів, що відбуваються в літосфері. Одні речовини руйнуються, інші невпізнанно змінюються, а деякі назавжди зникають, увійшовши до складу живих організмів.
У географічній оболонці відбувається кругообіг речовин та енергії. Як вам уже відомо, завдяки кругообігу води в природі волога переноситься на великі відстані, зволожується ґрунт, змінюється мінеральний склад водойм, вивітрюються й утворюються гірські породи та мінерали.
Рушієм кругообігу речовин є сонячна енергія. Завдяки засвоєнню енергії Сонця та вуглекислого газу й азоту рослинами підтримується газова рівновага атмосферного повітря. У процесі фотосинтезу вони виділяють кисень, який використовують для дихання тварини, видихаючи при цьому вуглекислий газ.
Тварини споживають рослинну їжу, до складу якої входять речовини, які є продуктами спільної роботи Сонця, води, мінеральних речовин літосфери та рослин. Надалі рештки тваринних організмів, розкладаючись, повертають атмосфері та літосфері елементи, які входили до їх складу, і самі формують нові мінерали й гірські породи. Так, наприклад, крейда формується з мільярдів решток панцирів мікроскопічних організмів.
Учені вважають, що поклади більшості горючих корисних копалин — це продукти життєдіяльності давніх живих організмів, а отже, спалюючи їх, людина використовує «законсервовану» в давні часи енергію Сонця й повертає в атмосферу вуглекислий газ.
кругообіг води
Ритмічність і зональність. Ритмічністю називається періодична повторюваність певних процесів у часі й просторі, що спостерігається в усіх оболонках Землі.
Зміна дня та ночі, пір року відбувається внаслідок добового й річного обертання нашої планети. Гірські породи та мінерали на поверхні Землі зазнають періодичного нагрівання й охолодження, що спричиняє вивітрювання. Регулярно змінюється напрямок бризів і мусонів. В океанах і морях спостерігаються періодичні припливи та відпливи, на водоймах суходолу — сезонні повені й зниження рівня води.
Дуже чітко простежуються ритми в рослин і тварин, які прямо залежать від пори року та часу доби.
Восени в помірних і приполярних широтах рослини заздалегідь готуються до зими. Дерева й чагарники скидають листя та виробляють у своїх організмах певні речовини, щоб уберегтися від холоду; багаторічні трав’яні рослини відкладають поживні речовини в бульбах і кореневищах, щоб навесні з новою силою розквітнути й розпочати наступний період життя. Протягом доби можна спостерігати періодичне розкривання й закривання квіток і навіть їх повертання в напрямку до сонця.
Тварини теж пристосовуються до сезонних ритмів. Одні напередодні зими засинають на довгі місяці, інші змінюють хутряний покрив на тепліший та інакше забарвлений, птахи відлітають у теплі краї.
Такі ритми відбувалися протягом багатьох мільйонів років. Дослідження вчених свідчать, що з давніх-давен на Землі спостерігалися періодичні похолодання та потепління клімату, підняття й опускання рівня Світового океану, зміна магнітного поля Землі тощо.
Планетарною географічною закономірністю є широтна зональність — зміна природних комплексів від екватора до полюсів. Найбільші зональні комплекси географічної оболонки — географічні пояси, у межах яких розміщені природні зони.
ритмічніть географічної оболонки
СКАРБНИЧКА ДОСЛІДНИКА
Слово комплекс у перекладі з латини означає «зв’язок», «поєднання». Комплекс — це поєднання предметів і явищ, які становлять одне ціле. Природні комплекси мають будову «матрьошки». Наприклад: материк Африка — це природний комплекс. А пустеля Сахара в Африці — це також природний комплекс. Це тому, що її природа не подібна до природи інших частин Африки, наприклад до її лісів.
Люди — теж частина природи — займаються на цій планеті різними видами господарської діяльності. Вони добувають корисні копалини, обробляють землю, випасають худобу, виплавляють метали, будують електростанції. Види господарської діяльності, якими займаються людина на будь-якій території, залежать від природи цієї території.
Отже, господарська діяльність пов’язана з усіма елементами природи цієї території, тобто вона теж входить у комплекс. Тільки він уже буде називатися не природний, а природно-господарський.
Головна 
