Унікальною властивістю води як речовини є її здатність повільно нагріватися й повільно охолоджуватися. Океан накопичує величезну кількість тепла та є регулятором температури приземних шарів повітря. У різних місцях температура вод Світового океану неоднакова. Найбільше нагрівається вода в приекваторіальних широтах. Причиною такого є значний кут падіння сонячних променів. Рухаючись до полюсів, кут падіння сонячних променів зменшується і тому вода стає прохолоднішою. Від поверхні сонячна енергія передається вглиб.
температура поверхневих вод океану
Середня температура води на поверхні Світового океану майже + 17,5 °С. На екваторі вона становить +27 °С. У північній і південній полярних областях вода нагрівається в середньому лише до -1.8 °С. Температура замерзання солоної води саме -1.8 °С, тому вода при такій температурі ще не замерзає. Отже, температура океанічної води біля поверхні залежить від широти (вона зменшується від екватора до полюсів). До глибини 200 м температура води змінюється залежно від пори року: улітку вода тепліша, узимку холодніша. На глибині 4000 м температура води становить майже 0 °С, а далі знову починає підніматися і на самому дні вона становить +2°С. Причиною цьому є тепле ядро, теплі внутрішні структури Землі.
Температура поверхневого шару води в океанах змінюється протягом доби й пір року.
Біля узбережжя й у центральних частинах океанів температура води неоднакова. Улітку суходіл віддає частину тепла прилеглим водам, а взимку він охолоджується й охолоджує сусідні водні території. Тому влітку температура поверхневого шару води центральних частин океанів нижча, а взимку вища, ніж біля берегів материка.
Солоність води.
Вам уже відомо, що вода — великий розчинник. Як результат — у водах Світового океану міститься багато тих хімічних елементів, що є в земній корі. Найбільше в ній розчину кухонної солі. Тому на смак морська вода гірко-солона. Пити таку воду людина не може. Вирушаючи в морське плавання, люди беруть із собою великий запас прісної води.
Загальна кількість усіх солей, розчинених в 1 кг води, виражена в грамах, називається солоністю.
У кожному літрі морської води в середньому міститься 35 г солі. Тобто 1 л морської води містить 3,5 % розчинених у ній мінеральних речовин. Однак солоність визначається не в сотих частках, а в тисячних. Тисячна частка цілого називається проміле й позначається знаком %о. Отже, солоність 1 л морської води становить 35 %о. ( проміле)
Солоність морської води залежить від багатьох чинників і тому не може бути постійною. У різних морях солоність води неоднакова. Річки, що впадають у внутрішні моря, роблять їх води менш солоними.
Наприклад, солоність води в Азовському морі — лише 10-12 %о, а в сусідньому Чорному морі — 17-22 %о. Найсолоніша вода в Червоному морі — 41 %о. Солоність окраїнних морів майже така сама, як і солоність вод океану, частиною якого вони є.
На солоність води у Світовому океані впливають випаровування, кількість опадів, прісні води річок, що впадають в моря й океани, течії. У полярних областях вода в океанах опріснюється таненням льоду, тому солоність там — 31-33 %о. З глибиною солоність майже не змінюється.
солоність води в океанах
Від солоності морської води залежить температура її замерзання: чим вища солоність води, тим нижча температура її замерзання. Солона вода замерзає при температурі -2 ... -4 °С. Замерзла морська вода утворює кригу. Щільність морського льоду менша від щільності морської води. Тому плавучі льоди підносяться над поверхнею води на 1/7-1/10 частину товщини. Трапляються дуже великі крижані поля. Під впливом вітру й течій вони переміщуються — дрейфують. Найбільше криги в приполярних районах. Площа, укрита кригою, зменшується в літній період. Лід у Світовий океан потрапляє й із материка Антарктида та великих північних островів (наприклад, Гренландії). Льодовики, що зсуваються із суходолу, потрапляють у воду. Такий лід утворює айсберги — велетенські плаваючі гори.
Головна 
