УРОК 3. ВІДКРИТТЯ КОЛУМБА. НАВКОЛОСВІТНІ ПОДОРОЖІ.

Епоха Великих географічних відкриттів

     Ходити до Індії суходолом, як ще робили Марко Поло та Ібн Баттута, стало небезпечним у ХV ст. через набіги кочівників та грабіжників. Тому португальці, жителі однієї з найпотужніших у той час країни, почали шукати морський шлях до Індії навколо Африки. Це відкриття тривало... 85 років!!! Португальські каравели освоювали морський шлях уздовж західного узбережжя Африки, досягаючи усе більше південних широт.

  Все розпочалося з захоплень територій на північному узбережжі Африки Генріхом Мореплавцем (1394-1460) – португальським принцом, четвертим сином в королівській родині.

   Він відзначився завоюванням ряду міст у Марокко, що поклало початок просуванню португальців вглиб Африки. Це стало першою в історії серйозною спробою європейців колонізувати нові землі. Згодом португальці захопили Канарські та Азорські острови й активно почали плавання вздовж західного узбережжя Африки. Як повний володар завойованих островів, Генріх Мореплавець серйозно зайнявся їхнім заселенням й освоєнням. Під його керівництвом у найкоротший час колонізовані землі стали джерелом вивозу пшениці, цукру, вина, цінних порід деревини.

 Розвиток господарства та торгівлі в Європі став причиною підйому дослідницької активності європейців. Дослідницькі подорожі підтримували уряди країн, особливо Іспанії та Португалії. Починаються найбільші географічні відкриття, які через величезне значення для всього світу отримали назву Великих.

  Європейці прагнули потрапити до Індії: їх вабили прянощі, золото, тканини. Це підштовхнуло до рішучих дій одного з найкращих португальських моряків Бартоломеу Діаша (близько 1450-1500), який вирішив йти далі на південь, ніж його попередник.

   Незважаючи на сильну бурю, корабель неспинно плив на південь. Діаш сподівався вдало використати вітер. А материк все не закінчувався й буря не вщухала. Далеко на півдні Діаш потрапив у зону західних вітрів. Тут було холодно, з усіх боків – відкрите море. Він вирішує з'ясувати, чи тягнеться далі берег. Беріг йшов на захід і на схід. Тут, очевидно, був кінець материка. Але змучений екіпаж уже втратив надію перебороти труднощі, яким, здавалося, не буде кінця, і зажадав, щоб кораблі повернули назад. З гірким почуттям капітан віддав наказ рушити в зворотну дорогу. Повертаючись додому, кораблі обігнули гострий мис. На згадку про перенесені випробування Діаш назвав його мисом Бур, але король Португалії перейменував його в мис Доброї Надії – сподівання на те, що здійсниться заповітна мрія португальців: буде відкритий шлях до Індії.

  Коли почалася підготовка нової експедиції в Індію, Діаш був призначений керівником будівництва кораблів. Але головою експедиції король призначив Васко да Гаму, багатого вельможу, який своїм подвигом увінчав справу, розпочату Генріхом Мореплавцем. У 1497-99 рр. він здійснив плавання з Португалії до Індії, обігнувши Африку, і назад, уперше проклавши морський шлях з Європи до Індії. Екіпаж із трьох кораблів складав близько 170 чоловік.

  Обігнувши крайній південь Африки – мис Голковий, експедиція вийшла в Індійський океан. З попутним вітром кораблі швидко дісталися індійського берега, придбали прянощі та коштовне каміння. На зворотному шляху мореплавці змушені були зупинитися на східному березі Африки й спалити один з кораблів. Через хворобу команда сильно поріділа й була не в змозі керувати всіма суднами. На батьківщину повернулися тільки два кораблі й менше половини екіпажу.

   Така ціна була сплачена за нанесення на карту світу більш ніж 4000 км східного узбережжя Африки та відкриття морського торговельного шляху з Європи через Африку в Південну Азію. За це Васко да Гама був призначений віце-королем Індії.

   Христофор Колумб прагнув дістатися Індії більш коротким шляхом: спираючись на знання про кулястість Землі, він вирішив досягти Індії шляхом на захід, через Атлантичний океан. У перше плавання (1492-1493 рр.) Колумб вирушив на трьох каравелах: «Санта-Марія», «Нінья» та «Пінта».

   12 жовтня 1492 р. експедиція досягла Багамських островів неподалік від берегів Америки. Відкриті землі Колумб уважав Індією, а місцевих жителів — індіанцями. Згодом Колумб здійснив ще три експедиції, але так і не зрозумів, що відкрив нову частину світу.

  Після Колумба в Америку тисячі легких до поживи європейців. Їх називали конкістадорами - "завойовниками". серед яких найвідоміші - Франціско Пісарро та Ернандо Кортес.

   У 1519­ – 1521 роках відбувся похід Ернандо Кортеса, який завершився завоюванням стародавньої держави ацтеків, що існувала на території сучасної Мексики, а потім у 1523 р. він відкрив півострів Каліфорнію.

  На завойованих землях іспанські конкістадори мечем встановлювали своє панування, внаслідок чого Іспанія перетворилась у велику колоніальну країну того часу.

   Чому сталося так, що землі відкриті Колумбом, не носять його імені? Вони названі на честь його друга флорентійського мореплавця Америго Веспуччі, подорожі якого мали важливе значення для усвідомлення суті відкриття Колумба. Веспуччі здійснив чотири мандрівки до берегів Америки на кораблях під іспанським та португальським прапорами, при чому сам не організовував та не очолював жодної з них. Зіставивши отримані дані, Веспуччі прийшов до висновку, що відкриті Колумбом землі є не Азією, а є до того незнаним материком, і запропонував назвати його “Новим Світом”.

   У своїх спогадах Америго Веспуччі мало залишив відомостей про географічне положення окремих пунктів, про назви відкритих берегів, заток, річок. Але, маючи надзвичайний літературний хист, він яскраво описував зоряне небо південної півкулі, рослини, тварин, зовнішній вигляд та побут індіанців, що мало винятковий успіх у широкої публіки. В той же час про плавання Колумба іспанський уряд інформував громадськість мало. Це було підставою для німецького картографа Мартіна Вальдземюллера у 1507 році назвати “Новий Світ” на честь Америго Веспуччі Америкою без узгодження з самими мореплавцем. Згодом ця назва узвичаїлася й поширилася на два материка: Північну та Південну Америку, хоча й викликала невдоволення у географів та істориків. 

       На початку XVI ст. в Центральну Америку ринулися іспанські експедиції. Так у 1513 р. іспанець Васко Нуньєс де Бальбоа вперше перетнув Панамський перешийок і досяг берегів Тихого океану, а у 1517 р. іспанцями було відкрито півострів Юкатан і затоку Кампече.

  У XVI ст. португальський мореплавець Фернан Магеллан здійснив першу навколосвітню подорож. Подорож розпочалася 20 вересня 1519 р. на п'яти суднах у складі 265 осіб (за іншими даними — 319), а 8 вересня 1522 року залишки експедиції (18 осіб) повернулися до Іспанії. Подорож, яка тривала 1081 добу, підтвердила кулястість Землі та довела існування єдиного Світового океану.

   Сам Магеллан не дожив до здійснення свої мрії, він загинув у результаті сутички з туземцями на одному з Філліпінських островів.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ".

   У 1497 р. італієць Джон Кабот (Джованні Кабото), який очолював англійську експедицію, повторно (після норманів) відкрив острови Ньюфаундленд, Ґренландію та узбережжя півострова Лабрадор.

 У період з 1534 р. по 1542 р. французька експедиція під керівництвом Жака Картьє досягла затоки Святого Лаврентія і увійшла в гирло однойменної річки. На узбережжі було засноване поселення, яке назвали Канадою, а відкриті на північному сході материка землі було названо Новою Францією.

  Також французи дослідили береги Великих озер, пропливли по річці Міссісіпі, уточнивши її вододіл та вивчивши дельту.

 Великі географічні відкриття призвели до захоплення португальцями й іспанцями величезних при­родних багатств. З Америки через Атлантичний океан ішли кораблі, навантажені золотом і сріблом. З островів Південно-Східної Азії пливли кораблі з прянощами. А там, де багатства, там і бажаючі відібрати їх силою. На шляхах кораблів, що пливли з Індії чи Америки, чатували морські розбійники-пірати. Одним із капітанів піратських кораб­лів був англієць Френсіс Дрейк. Частиною награбованого він ділився з правителями своєї країни, тому королева Анг­лії нагородила Дрейка званням адмірала королівського флоту. Саме з метою грабунків у 1577-1580 роках було здійснене друге кругосвітнє плавання під керівництвом Дрейка.

  Маршрут його кораблів до Вогняної Землі в основних рисах повторював шлях Магеллана. Але Тихий океан зустрів експедицію Дрейка зовсім не так привітно. Жорстокий шторм розкидав кораблі в різні сторони. Корабель капітана "Золоту лань" спочатку віднесло далеко на південь, у холодні бурхливі води. Пізніше цю протоку між Південною Америкою й Антарктидою назвали іменем Дрейка. Потім він повернув на північ, уздовж тихоокеанського узбережжя Південної й Центральної Америки, грабуючи поселення іспанців. Знаючи, що іспанці чатують на нього на зворотному шляху, Дрейк навіть спробував обігнути Америку з півночі й вийти в Атлантичний океан. Піратами було відкрито чимало островів.

  Хоча вчинки Дрейка не можна назвати шляхетними, мо­ряки й географи завдячують йому багатьма важливими уточненнями карти світу. Віддаючи шану Дрейку як море­плавцеві, його іменем назвали найширшу протоку на Зем­лі, що з'єднує Тихий та Атлантичний океани

   Географічні відкриття, здійснені піратами, були зроблені не з науковими, а грабіжницькими цілями. Маршрути торг­ових кораблів і піратів були одними й тими ж. Тож ще чи­мало земель не було відкрито. Заважала поширенню географічної інформації й конкуренція між морськими державами: відомості про відкриття нових земель утаємничували.