Земну поверхню формують не тільки внутрішні процеси, а й зовнішні. До них належать вивітрювання, робота вітру, поверхневих і підземних вод, моря, льодовиків. Ці процеси, на відміну від внутрішніх, відбуваються на поверхні або у верхній частині земної кори. Зовнішні сили називають екзогенними.
Відрізняються зовнішні процеси і тим, що черпають енергію не всередині планети, а зовні. Вони “використовують” енергію Сонця (сонячне тепло), силу земного тяжіння, життєдіяльність організмів. Зовнішні процеси виконують одночасно і руйнівну, і творчу роботу. Нерідко їх називають скульпторами поверхні. Вони розсікають, обточують, шліфують моноліти, утворені внутрішніми процесами.
Вивітрювання охоплює майже всю поверхню планети і є найпоширенішим з усіх зовнішніх процесів. Розрізняють фізичне, хімічне і органічне вивітрювання.
Фізичне вивітрювання – це руйнування гірських порід до уламків під впливом різких коливань температури та замерзання води в тріщинах. Особливо активно воно відбувається там, де значні контрасти добових температур – у пустелях і горах.
Хімічне вивітрювання – це руйнування гірських порід під дією повітря, води і розчинених у ній речовин. Вони здатні роз’їдати породи, тим самим утворюючи з них нові мінерали і породи. Так, твердий польовий шпат перетворюється на м’яку глину. Найбільш інтенсивно хімічне вивітрювання відбувається в районах з вологим і теплим кліматом.
Органічне вивітрювання – це руйнування гірських порід організмами. Найчастіше його починають бактерії, мохи і лишайники, які оселяються на породах. Корені рослин, потрапляючи у тріщини порід, також сприяють розтріскуванню. Серед тварин відчутно впливають на породи землерийні, дощові черви, мурашки та ін.
При вивітрювання відбувається три види робіт: руйнування, перенесення та відкладання. При цьому утвроюються нові форми рельєфу, які називаються зовнішніми.
Робота тимчасових водотоків.
Тимчасові потоки ( після дощу, танення снігу навесні) прорізають на поверхні вимоїни - заглиблення 1 - 2 м. Якщо вони не закріплені корінням рослин, то після чергових злив поглиблюються та розширюються. У результаті вимоїни перетворюються на яри. Яр - це лінійно витягнута, від'ємна форма рельєфу з крутими схилами без рослин. Яри після кожного дощу збідбшуються. Таким чином ерозія - це руйнуавання гірських порід водою.
З часом схили яру стають пологими. На них виростають трави і кущі. Тоді яр поступово перетворюється на балку й ерозія припиняється. Вимоїни та яри виникають через рясні опади і наявність порід, що легко розмиваються.
Тож вимоїна, яр та балка є формами рельєфу, які утворені тимчасовими водотоками.
Робота постійних водотоків.
Також зовнішні форми рельєфу створюються постійними водотоками ( річка). Кожна річка має річкову долину. Всі річки мають річкову долину в якій виділяються такі елементи.
Русло ( річище) - це частина річкової долини, яка постійно заповнена водою.
Заплава - частина річкової долини, яка затоплюється водою періодично, зазвичай під час повені один раз на рік.
Тераса - це частина річкової долини, яка ніколи не затоплюється водою.
В межах русла річки можуть утворюватися пороги та водоспади. Пороги - це виступи твердих кристалічних порід на поверхню води. Водоспад - це падіння водного потоку з уступу. Найвищим водоспадом світу є водоспад Анхель. Його висота 1054 м. Найвищим водоспадом України уважають водоспад Учан Су в Кримських горах. Його висота 98,5 м.
Робота підземних вод.
Деякі гірські породи, які водою розчиняються ( гіпс, крейда, кам'яна сіль, вапняк) можуть призвести до утворення карстових форм рельєфу. Карстові форми рельєфу - це ті, які утворюються в результаті розчинення гірських порід водою, найчастіше підземними водами.
Унаслідок розчинення під землею гірських порід утворюються печери.
Тож, щоб утворилися печери. потрібно щоб виконувалися певні умови:
а) достатньо опадів
б) невеликий нахил поверхні
в) наявність легкорозчинних гірських порід
Усередині печери на її стінках утворюються нарости з мінеральних солей. Їх називають сталактити, сталагміти та сталагнати.
Робота вітру
Вітер виконує три види роботи: руйнівну, транспортну і творчу. Руйнівна робота виявляється у видуванні й розвіюванні пухких порід. Вітер може здувати величезні маси порід і ґрунту. Транспортна робота полягає в перенесенні вітром уламків порід на великі відстані. Творча (акумулятивна) робота вітру – це відкладання перенесених уламків і утворення різноманітних еолових форм поверхні (за іменем міфічного давньогрецького бога вітрів Еола). Всюди, де є пісок, формуються брижі – дрібні піщані валики, об’єднані в ланцюжки. На узбережжях морів, у долинах річок вітер нагортає дюни – піщані горби висотою 10–20 м, рідко –100 м. В Україні вони поширені в долині Дніпра, на узбережжях Чорного й Азовського морів. У піщаних пустелях утворюються бархани – горби з піску заввишки 70–150 м у вигляді півмісяця. Їх багато в пустелях Сахарі, Кизилкум, Каракуми. Дюни і бархани, гнані вітром, постійно переміщуються і за рік можуть “пройти” сотні метрів.
Робота морів.
Руйнівну роботу моря забезпечують удари хвиль (прибою) об берег. Під час штормів ударна сила хвиль найсильніша біля крутих берегів. Численні удари хвиль утворюють у березі ніші. Згодом частина берега, що нависає над нею, обвалюється. Хвилі підхоплюють уламки і бомбардують ними новоутворений уступ, руйнуючи його з ще більшою силою. Берег поступово відступає углиб суходолу, а великі уламки порід подрібнюються. Такий процес має назву - абразія.
Водночас відбувається творча робота моря - акумуляція. Морські хвилі переносять і відкладають уламки порід, утворюючи смуги пухких наносів – пляжі. Вони бувають піщані, черепашникові, галечникові. Іноді хвилі вздовж берега намивають вузькі коси. Наприклад, в Україні коса Арабатська стрілка утворилася уздовж узбережжя Азовського моря.
Робота льодовиків
Діяльність льодовиків, що вкривають вершини гір і полярні райони, схожа на роботу поверхневих вод. Сповзаючи, льодовики шліфують поверхню та виорюють заглибини. Під час руху в льодовик вмерзають різні уламки порід, які переміщуються разом з ним. Коли край льодовика тане, все, що він приніс, відкладається. Ці відклади називаються мореною.
Робота людини
Люди руйнують поверхню, коли видобувають корисні копалини, розорюють сільськогосподарські угіддя, будують різні споруди й шляхи. Людина створює на поверхні рукотворні (неприродні) форми – заглибини-кар’єри, а біля шахт виростають горби з пустої породи – терикони, підвищення у вигляді насипів тощо.
Головна 
