Магматизм – утворення магми в астеносфері і рух її до поверхні. Розрізняють зовнішній і внутрішній. Зовнішній магматизм називають вулканізмом, відбувається вихід магми на поверхню, утворюється вулкан; внутрішній магматизм – магма застигає під землею. Проявами внутрішнього магматизму є інтрузії: величезні безформні батоліти (3), циліндричні штоки, жили, дайки (4), грибоподібні лаколіти (1) (гора Аюдаг (Ведмідь) в Криму)
Магма – вогненно-рідка речовина, яка насичена водяною парою й газами. Перебуваючи під тиском, магма шукає виходу на поверхню. Таким виходом стає тріщина в земній корі. Магма, яка вилилась на поверхню вже називається лавою. Піднімаючись, магма прокладає трубоподібний канал – жерло, яке зверху закінчується чашоподібним розширенням – кратером. Через нього виливається на поверхню магма, вириваються чорний дим і стовпи вогню, викидається розжарене каміння. Із вивержених речовин на поверхні утворюється конусоподібна (або іншої форми) гора. Іноді кратерів виникає кілька: на вершині й схилах гори.
Сукупність явищ, пов’язаних з підняттям магми з надр Землі та виливом її на поверхню, називають вулканізмом.
Вулкан – це місце виходу магми на земну поверхню.
Сомма – подвійний кратер.
Кальдера – старий кратер.
Фумароли – викиди гарячих газів і пари на схилах вулканів.
Під час виверження вулканів на земну поверхню надходять рідкі, тверді і газоподібні речовини.
Вогненно-рідка лава утворюється з виверженої магми. Вона розпечена до 1000 0С. Хоча лава й тече, але вона тверда, як камінь. Її потоки розтягуються на кілька кілометрів. Іноді лава розбризкується з кратера, утворюючи високі фонтани.
Вулканічні бомби – уламки лави завбільшки від кількох сантиметрів до кількох метрів у діаметрі, викинуті високо вгору.
Вулканічний попіл – це дрібні уламки. Він може поширюватися на тисячі кілометрів. Вулканічні гази і водяна пара виділяються спочатку з кратера, а потім – з лавових потоків. Гази і пара нагріті до дуже високих температур.
Діючими називають вулкани, що вивергалися за пам’яті людства. Деякі з них нині перебувають на стадії затухання. Згаслими вважаються вулкани, про виверження яких не має свідчень в історії людства. Тільки конусоподібна форма, вулканічні гірські породи і кратер свідчать, що гора колись (мільйони років тому) була вулканом.
Вулкани можуть бути не тільки наземними, а й підводними. Останні вивергаються на дні морів й океанів. При цьому вода над кратером підводного вулкана піниться й клекоче. Часто після такого виверження з’являється новий острів. Це вулканічна гора, що утворилася на дні і своєю верхівкою здійнялася над поверхнею води.
Гайоти - підводні вулкани.
На поверхні Землі відомо понад 600 діючих вулканів. Більшість з них зосереджена в тих самих сейсмічних поясах, що й землетруси. Їх розташування, як і районів землетрусів, пов’язане з межами літосферних плит, де утворюються глибинні розломи земної кори.
Тихоокеанський сейсмічний пояс кільцем обрамляє Тихий океан, утворюючи так зване “вогняне кільце”. Там зосереджено дві третини всіх наземних діючих вулканів. У Середземноморському сейсмічному поясі багато згаслих вулканів – в горах Кавказу (Казбек, Ельбрус), Ірану (Арарат) та ін. Згаслі вулкани, що вивергалися мільйони років тому, є і в Україні. У Карпатах вони утворюють Вулканічний хребет, Кримських горах – гірський масив Карадаг.
Після виверження вулкана можуть утворюватися гарячі джерела, гейзери, грязьові вулкани. Ці явища пов’язані з остиганням вулканічного осередку, що живив вулкан. Тривають вони тисячоліттями.
Гарячі джерела утворюються в тих районах, де неглибоко залягає ще неостигла магма. Своїм теплом вона нагріває підземні води. Через тріщини в земній корі вони можуть спокійно витікати на поверхню. Температура води в джерелах – понад +70 0С. У воді зазвичай розчинено багато мінеральних речовин, тому вона є лікувальною. На базі джерел працюють санаторії і водолікарні. Наприклад, відомий в усьому світі курорт Карлові Варі в Чехії використовує мінеральні джерела, що зігріваються підземним теплом згаслого вулкана.
Гейзери – це джерела, що періодично викидають фонтани гарячої води й пару. Стовпи води здіймаються завдяки тиску перегрітої пари й газів під землею. Висота фонтану досягає десятків метрів. Наприклад, Великий гейзер (Ісландія) фонтанує на висоту 30 м через кожні 24 год. Гейзери поширені також у Новій Зеландії, США (Єллоустонський національний парк), на Камчатці (Долина гейзерів).
Грязьові вулкани нагадують зменшені діючі моделі справжніх вулканів. Тільки в таких міні-вулканчиках на поверхню під тиском вулканічних газів виштовхується не лава, а гаряча грязь. Їх конуси дійсно мініатюрні – 1 – 2 м. Виверження відбувається більш-менш спокійно. Грязьові вулкани поширені на Камчатці, островах Ява і Сицилія, а в Україні на Керченському півострові.
Головна 
