Ядро – це центральна, серцевинна частина земної кулі; радіус – близько 3500 км. Зовнішня частина ядра перебуває в розплавлено-рідкому стані, а внутрішня – в твердому. Внутрішнє ядро буде тверде через тиск в середині Землі. Складається з речовини, схожої на метали (із заліза з домішками кремнію або із заліза і нікелю, є й інші припущення). За вагою це найважча частина з усіх внутрішніх частин Землі. Температура в ядрі досягає 5 000 0С.
Мантія – внутрішня оболонка, яка вкриває ядро (з грецької “мантія” – “покривало”). Потужність мантії - 3 000 км. Мантія – найбільша з внутрішніх оболонок планети (83 % об’єму Землі або 4/5). Температура від кількох сотень градусів до +2500 0С. Верхня частина мантії складена щільними породами, тобто вона тверда. Проте в ній на глибині 50–250 км від поверхні Землі розміщується частково розплавлений шар – астеносфера. Він порівняно м’який і пластичний, як пластилін чи віск. Ця речовина мантії здатна повільно текти і таким способом переміщуватися. Швидкість переміщення дуже невелика – декілька сантиметрів за рік.
Земна кора – верхній твердий шар нашої планети. Порівняно з ядром і мантією, вона дуже тонка. Товща (потужність) земної кори найбільша під горами – 70 км, під рівнинами вона становить 35–40 км, а під океанами – лише 5–10 км.
Типи земної кори: материкова та океанічна.
Материкова земна кора формується під материками. Складена з трьох шарів: нижній базальтовий, середній гранітний та верхній осадовий. Саме тому материковий тип земної кори має товщину до 80 км. А от океанічна земна кора складена з двох шарів: нижній базальтовий та верхній осадовий. Тому вона тонка і має товщину від 5 до 15 км.
Найглибша свердловина (до 15 км) пробурена в Росії на Кольському півострові.
Кожних 33 м углиб Землі температура підвищується на 1º С.
Земна кора разом з верхньою мантією утворюють оболонку – літосферу.
Головна 
