На стиках літосферних плит відбуваються розривні рухи земної кори, внаслідок яких у ній утворюються тріщини. По них на поверхню виривається розжарена речовина мантії. Цей процес називають вулканізмом.
Вулкан — це утворення в місці виходу речовини мантії на земну поверхню. Переважна більшість вулканів мають форму конуса.
Речовину мантії та гірські породи земної кори, що перебувають у розплавленому стані, називають магмою.
Місце в земній корі, де зосереджується її надлишок, називають осередком або вогнищем вулкана. Під тиском мантії знизу, як тільки появляється тріщина в земній корі, гаряча речовина розріджується і рухається вгору.
Тріщину, канал, по якому піднімається магма до поверхні, називають жерлом, він у верхній частині переходить у кратер вулкана (чашоподібне утворення). Коли маси магми наближаються до поверхні, виділяються гази та водяна пара. Якщо сила виштовхування магми на поверхню потужна, то цей процес супроводжується виверженням вулканічних бомб розміром до 50 см у діаметрі та на висоту до 10 км.
Через кратер магма виштовхується на поверхню Землі та перетворюється на лаву. Лава — це магма, що витекла із кратера і тріщин вулкана і застигла на поверхні. Магма може виходити, фонтануючи під тиском знизу або плавно стікаючи по конусу вулкана. На планеті немає цілком однакових вулканів. Вони, як люди, не подібні між собою. Кожен вулкан має свій характер, силу, зовнішній вигляд, причину утворення.
Є вулкани діючі і згаслі. Згаслими вважають ті з них, виверження яких відбувалося в доісторичний період, тобто десятки тисяч, а то й мільйони років тому. На планеті є близько 850 діючих вулканів, серед них лише близько 30 вивергається щорічно. Згаслі вулкани в період активності внутрішніх сил Землі можуть прокинутися.
Карадаг — давній згаслий вулкан, який був активним 120–170 мільйонів років тому. Єдиний вулкан, що зберігся на території України. Його вважають унікальним місцем Криму. Дослідження показують, що, можливо, Карадаг був підводним вулканом і появився на суходолі разом із Кримським півостровом.
Карадаг
Є вулкани наземні та підводні. Виверження останніх із них може викликати велетенські хвилі в океані.
Є вулкани-велетні, які викидають величезну кількість магми, газу, попелу, а є й грязьові вулкани завбільшки з невеликий горбик, з якого «випльовуються» грязьові маси та гази. А бувають і вулкани-самовбивці, які висаджують себе в повітря і руйнують вщент свої конуси.
Гарячі джерела, гейзери — супутники вулканів
Це дивовижне видовище — виверження з-під землі гарячих фонтанів. Уявіть собі невелике озерце, над яким покривалом стелиться пара. Раптом спокійна вода починає пінитися, вирувати і піднімається величезний водяний стовп, за ним другий, третій… Потім усе стихає. Гейзер відпочиває, набирається сил, а через деякий час знову виривається вгору гарячим струменем підземної води. Гейзери (з ісландської «хлинути», «фонтанувати») — джерела, які під тиском викидають фонтани води.
Часто вода спокійно витікає з-під землі, утворюючи гарячі джерела. Гарячі джерела і гейзери, що отримують тепло від магми, є супутниками вулканів. Країною гейзерів вважають Ісландію. В ній їх найбільша кількість на одиницю площі.
Тихоокеанське вогняне кільце
Переважна більшість вулканів і місць землетрусів на Землі, своїм розташуванням утворює форму ланцюга протяжністю близько сорок тисяч кілометрів. Його назвали Тихоокеанським вогняним кільцем (поясом), оскільки він проходить узбережжям та по окраїнах Тихого океану.
Саме в цій зоні стається близько 80% усіх землетрусів світу. Тут розташовані понад 75% вулканів планети, причому більше 300 діючих, значна частина яких є підводними. У Тихоокеанському кільці материкові Північноамериканська та Південноамериканська літосферні плити рухаються на захід та насуваються на океанічну, а на заході поясу океанічна плита занурюється під материкові плити Євразії і розчиняється в розпечених масах мантії.
Головна 
Карадаг
