Причинами виникнення глобальних екологічних проблем (забруднення атмосфери, гідросфери, руйнування земель, збіднення біологічного різноманіття та ін.) є нераціональне природокористування на рівні держав та низька екологічна культура на рівні особистості.
ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ. Ви вже знаєте, що для атмосфери найбільш гострими є проблеми парникового ефекту, виникнення озонових дір, кислотних дощів, смогу. Усі вони пов’язані із забрудненням атмосферного повітря. Перелік промислових забруднювачів вражає: карбон(ІІ) оксид, оксиди Нітрогену, сульфур(ІV) оксид, вуглеводні, альдегіди, сполуки важких металів (свинцю, цинку, міді, кадмію, хрому), амоніак, діоксини, радіоактивні елементи, пил.
Унаслідок збільшення показників парникового ефекту (за якого сонячна енергія, відбиваючись від поверхні Землі, не повертається в космос, тому що її затримують молекули різних газів в атмосфері) на нашій планеті підвищується температура повітря. Парникові гази (карбон(ІV) оксид (CO2), метан, пара води) потрапляють в атмосферне повітря в результаті спалювання мінерального палива, лісових пожеж, під час видобутку й використання природного газу. За оцінками експертів, подвоєння вмісту CO2 в повітрі призведе до підвищення середньої температури повітря на планеті на 2-4 °С. Унаслідок такого глобального потепління почнуть інтенсивно танути льодовики біля полюсів планети, а це спричинить підняття рівня Світового океану щонайменше на 25 см. Тоді прибережні густонаселені райони світу будуть затоплені, мільйони людей вимушені будуть залишити свої житла. Своєю чергою, це спричинить міграцію населення і збільшить ризик етнічних та інших соціальних конфліктів.
Світ у просторі й часі
Забруднення не має кордонів
Забруднене атмосферне повітря не має кордонів. Понад 4 тис. км відділяють Гаванські острови, що в Тихому океані, від Лос-Анджелеса (США) і 6 тис. км — від Токіо (Японія). Проте токсичність повітря на цих екзотичних островах за останні 30 років зросла на 30 %. За цей же час уміст пилу в льодовиках Кавказу зріс у 20 разів, а в льодах Антарктиди швидкими темпами накопичується ртуть. І пил, і частинки ртуті переносяться повітрям.
Озонові діри (зменшення концентрації озону (O3) у стратосфері, особливо над полярними і приполярними районами) небезпечні тим, що через них вільно проникають на поверхню Землі ультрафіолетові промені, що є згубними для живих організмів. До зменшення вмісту озону призводить потрапляння в атмосферу аерозолів та фреонів, які використовують у холодильних і морозильних камерах. Обмежене використання цих речовин не лише загальмувало розростання озонових дір, а й привело до їх затягування. Проте повне їх зникнення поки що неможливо підтвердити.
Світ у просторі й часі
Глобальне потепління клімату
Наочним його підтвердженням є танення льодовиків. Спостереження протягом останніх десятиліть свідчать, що шар їх криги тоншає із середньою швидкістю 0,3 м/рік. В Антарктиді від шельфових льодовиків відколюються величезні айсберги й пласкі крижини завдовжки сотні кілометрів. Це початок руйнації крижаного покриву материка, що лишався стабільним упродовж останніх 10 тис. років.
Для тих регіонів світу, у яких електроенергетика базується на спалюванні великої кількості вугілля, актуальною є проблема кислотних дощів. Сьогодні такі небезпечні опади завдають шкоди екосистемам Центральної і Східної Європи, скандинавських країн, багатьох районів Росії, Китаю та Індії. Кислотні дощі негативно впливають на органічний світ, шкодять матеріалам і спорудам, посилюючи корозію металів, перетворюючи внаслідок хімічних реакцій мармур і вапняки на крихкий гіпс. Це несприятливо позначається на стані архітектурно-історичних пам’яток. Значна кількість викидів і пилу в повітрі над окремими промисловими територіями може спричиняти смог. У забрудненому повітрі розсіюється велика кількість важких металів та інших шкідливих для живих організмів речовин.
ЗАБРУДНЕННЯ ГІДРОСФЕРИ. Найбільш забрудненими в гідросфері є річки й озера. Ще півстоліття тому в найгіршому стані були поверхневі води Західної Європи і США. Сьогодні ситуація значно поліпшилася. Риболовля на річках Західної Європи, навіть у межах великих міст, тепер звичне явище, що вказує на відновлення якості води. Забрудненими залишаються річки Східної Європи (Дунай, Дніпро, Дністер, Волга та ін.). Загрозливих масштабів набуває забруднення поверхневих вод у країнах, що розвиваються.
Рекорди світу
На початку 1980-х років у науково-популярних виданнях писали про високий рівень забруднення вод Рейну. Щодня у них потрапляло 32 тис. тонн хлоридів, 14 тис. тонн сульфатів, 10 тис. тонн катіонів Кальцію, 3,5 тис. тонн катіонів Магнію, 2 тис. тонн нітратів. Проте сьогодні європейська річка, завдяки вжитим заходам, очистилась.
Підземні води завдяки природним фільтрувальним властивостям гірських порід забруднені значно менше. Проникнення шкідливих речовин у горизонти міжпластових вод відбувається здебільшого під час аварій на нафтових свердловинах або закачування забруднених стічних вод під землю. Природне погіршення якості підземної води можливе в разі дуже активного її використання (коли забори води в кілька разів перевищують її поповнення внаслідок просочування під землю) через зміну геохімічних процесів.
Світовому океану найбільшої шкоди завдає забруднення його вод нафтопродуктами та побутовими відходами. За оцінками вчених, в океани щороку потрапляють мільйони тонн нафти внаслідок її витікання під час видобутку на шельфі, аварії танкерів чи підводних нафтопроводів. Нафтова плівка, що надзвичайно швидко розтікається поверхнею води, може вкривати площі в сотні й тисячі квадратних кілометрів. У місцях її поширення припиняється обмін між повітрям і водою, що призводить до загибелі морських організмів і різкого зменшення вологості повітря. Північне, Балтійське, Середземне, Аравійське і Південно-Китайське моря, Перська, Біскайська і Мексиканська затоки, ділянки Індійського (поблизу узбережжя Африки) та Тихого океанів належать до акваторій екологічного ризику, тому що надзвичайно забруднені й перебувають під загрозою техногенних катастроф.
ДЕГРАДАЦІЯ ЗЕМЕЛЬ. Як ви вже знаєте, площа земельних ресурсів обмежена. Водночас їх не можна замінити жодним іншим ресурсом. Деградація земель — це погіршення їх стану, складу і корисних властивостей, зокрема родючості, унаслідок впливу природних чи антропогенних чинників. Щороку з активного використання вилучають мільйони гектарів земель, а це зменшує можливості людства розв’язати продовольчу, сировинну, соціальні та інші глобальні проблеми. До цього призводять гірничі розробки, водна і вітрова ерозія, опустелювання, хімічне й радіоактивне забруднення ґрунтів. Видобуток корисних копалин спричиняє руйнування земель, втрату родючого шару і формування «місячних ландшафтів», або «бедлендів». Прикладами таких територій у світі є ділянки в Рейнсько-Рурському районі (Німеччина), на Донбасі (Україна), Кузбасі (Росія), узбережжя Перської затоки, «мідних поясів» Замбії, Заїру, Чилі та Перу, гірничопромислових районів Канади, Австралії, Південної Африки.
Подорож у слово
Деградація — з англ. означає поступове погіршання, втрата якихось властивостей, занепад, виродження; бедленд — погана, безплідна земля.
До деградації земель, втрати природної родючості ґрунту, розширення площі пустель, активізації ерозійних процесів веде й вирубування лісів, надмірне випасання худоби та нехтування агротехнічними правилами. Сумними прикладами подібних втрат продуктивних земель є бразильська Амазонія, африканський Сахель, Південний Китай, басейн Інду, степи Казахстану, Північна Мексика, Карпати. Внесення мінеральних добрив, гербіцидів та пестицидів хоч і дає змогу підвищити урожайність сільськогосподарських культур і навіть тимчасово поліпшити родючість земель, проте з часом сприяє нагромадженню в ґрунті шкідливих хімічних сполук та важких металів. Потрапляючи в культурні рослини, тканини і молоко тварин через харчові ланцюги, вони опиняються в організмі людини, збільшуючи захворюваність і смертність серед населення. Деградація земель та опустелювання негативно позначаються на цілісності екосистем, біорозмаїтті. Виникає загроза для продовольчої безпеки людства.
Розвиток військових і мирних атомних технологій призвів до радіоактивного забруднення довкілля. Випробування ядерної зброї, техногенні катастрофи сформували значні ареали забруднених радіоактивними елементами земель у Росії, Казахстані, Китаї, США, Японії, Україні.
ЗБІДНЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО РІЗНОМАНІТТЯ. Збіднення рослинності й тваринного світу — результат впливу людини на довкілля. Через втручання у природу і руйнування екосистем темпи вимирання окремих видів живих організмів сьогодні в сотні разів перевищують природну норму. За останні три століття на Землі повністю знищено 280 видів ссавців і птахів, а 450 видам загрожує зникнення. У Європі на межі зникнення опинилися муфлон, кам’яний баран, зубр, вовк, окремі види кажанів.
Втрата біорозмаїття збіднює всю планету, супроводжує деградацію екосистем і негативно впливає на сільськогосподарське виробництво. У багатьох регіонах світу видове різноманіття є важливим стимулом для розвитку туризму. Щоб зберегти та відновити різноманіття видів рослин і тварин, потрібно розумно використовувати екосистеми.
Світ у просторі й часі
Знищені види
Повністю вимер велетенський страус із Мадагаскару. Зник американський мандрівний голуб, а колись зграї цих птахів літали суцільним широким фронтом майже до 10 кілометрів завдовжки! У лісах Китаю залишилося небагато особин великої панди — бамбукового ведмедя.
ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ. Кризовий стан навколишнього середовища в Україні та пов’язаний із цим стан здоров’я її населення становлять загрозу для національної безпеки держави. В Україні живуть у середньому 71 рік, тоді як середня тривалість життя в Польщі становить майже 74 роки, у Німеччині — 78, у Швеції — 80. Впливає на цю сумну статистику захворюваність, спричинена антропогенним навантаженням на довкілля, зокрема викидами промислових підприємств. Жителі міст з розвинутими металургійним та хімічним виробництвами мають найменшу очікувану тривалість життя. Промислове навантаження на довкілля від викидів підприємств у розрахунку на 1 км2 площі країни становить близько 6,5 тонн, на душу населення — більше ніж 80 кг на рік.
Україна у просторі й часі
Сміттєві проблеми
Кількість непотребу, що його вивозять на смітники, становить 240 кг на рік на одного жителя України, а у Швейцарії — 0. У Японії працюють 3 тис. сміттєпереробних заводів, що використовують екологічно сприятливі технології, а в Україні є тільки один сміттєспалювальний завод у Києві, та й той становить небезпеку для довкілля та здоров'я людей як джерело викидів діоксинів. У Богодухові (Харківська область) на місці стихійного сміттєзвалища збудовано перший і поки що єдиний в країні завод з виробництва добрив із сміття, на якому за допомогою спеціальних бактерій тверді побутові відходи перетворюють на компост.
Щорічно Україна продукує мільйони тонн твердих відходів, і тільки 10 % з них переробляють. Понад 30 тис. полігонів і сміттєзвалищ загалом займають площу, що становить 7 % її території! На них не здійснюють запобіжних заходів для захисту підземних вод і повітря від забруднення. Загальна кількість нагромаджених відходів становить уже мільярди тонн. Водночас їх можна переробляти й отримувати від цього користь, проте в Україні немає державної програми поводження з відходами. Переробку сміття в нашій країні необхідно привести до європейських норм.
Сьогодні майже всі водойми і річки в Україні за рівнем забруднення наблизились до найвищої категорії, процеси їх самоочищення порушені. Основними забруднювачами води є підприємства комунального господарства, які скидають забруднені стічні води. Внаслідок браку фінансування реконструкцію більшості каналізацій не проводять.
Водночас до замулення, забруднення та заростання річок і водойм призводять надмірна розораність території та низька її лісистість. Сільськогосподарська освоєність території в Україні перевищує 70 %, а рівень розораності всього її земельного фонду — 58 %. Загалом лише один з кожних 10 га сільськогосподарських угідь має належний екологічний стан. Зростає рівень токсичного забруднення ґрунтів.
Площа лісів у країні становить 16 % загальної території, тоді як для нашої кліматичної смуги середнім показником є 20 %. Україна, займаючи менше ніж 6 % території Європи, володіє близько 35 % її біорозмаїття. Водночас багато ендемічних для України та Європи видів перебувають під постійною загрозою зникнення внаслідок техногенного впливу на природне середовище.
В Україні, на жаль, охорона довкілля не є пріоритетом державної політики. У країні відсутня єдина система моніторингу стану навколишнього середовища та пов’язаних з ним ризиків для здоров’я населення. Таке ставлення до екологічних проблем є сигналом для бізнесу, промисловості та сільського господарства щодо неврахування вимог охорони довкілля у власній діяльності. Обсяги штрафів ніяк не стимулюють підприємства переобладнувати виробництво екологічно безпечними технологіями. Показник його технічного оновлення та очисних споруд украй низький. У результаті розвиток господарства призводить до нераціонального використання природних ресурсів та їх виснаження. В Україні діє енерго- та ресурсозатратна модель економічного розвитку, яка спричиняє кризовий стан навколишнього середовища та здоров’я населення.
ШЛЯХИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ. Для подолання екологічних загроз людство виробило низку заходів. Серед них — перехід до матеріало- й енергозбережувальних технологій, а в перспективі — до замкнутих циклів використання ресурсів та маловідходного виробництва. Екологічно шкідливі виробництва, які поки що не можна закрити, варто розосереджувати. А природно-заповідні території, особливо в районах із вразливими й нестабільними екологічними системами (тундра, пустеля, вологі екваторіальні ліси), — розширювати. Важливим є залучення досвіду раціонального природокористування, розроблення регіональних схем використання ресурсів залежно від природних, економічних та соціальних особливостей території. У країнах світу вже зроблено конкретні кроки, щоб обмежити забруднення атмосфери: підписано протоколи щодо поступового скорочення викидів вуглекислого газу (головного «винуватця» утворення парникового ефекту), припинення виробництва фреонів, які руйнують озоновий шар. Украй важливою є екологічна освіта населення. Щоб уникнути екологічної кризи, потрібно створити дієві міжнародні механізми для розв’язання екологічних проблем і збереження довкілля.
Світ у просторі й часі
Кіотський протокол
Це міжнародний документ, прийнятий у місті Кіото (Японія) у 1997 р. Він зобов'язує розвинені країни скоротити або стабілізувати викиди парникових газів.
Україна у просторі й часі
Громадські природоохоронні організації
В Україні діють такі природоохоронні організації, як Всеукраїнська екологічна ліга, «Зелений світ», «Центр аграрних реформ», Асоціація підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами, інформаційний центр «Зелене досьє», «Екологія — Право — Людина» та ін.
У нашій країні вимога охорони навколишнього середовища є одним з положень угоди України з ЄС. Єдиним шляхом до екологічної безпеки тепер і в майбутньому є формування нового бачення життєдіяльності українського суспільства, спрямованого на екологізацію виробництва, споживання, політики, освіти. Важливо стимулювати підприємства, що впроваджують систему екологічного управління, застосовують екологічну перевірку, сертифікацію виробництва продукції та її якості згідно з міжнародними природоохоронними стандартами.
Головна 
