УРОК 49. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ"

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. В учасників господарювання — підприємств, організацій та установ, окремих осіб, міжнародних організацій та держав — нагромаджуються грошові ресурси, які можна використовувати на розширення виробництва, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб. Економічні відносини, які виникають між ними у процесі розподілу цих ресурсів, а також самі грошові ресурси називають фінансами.

Подорож у слово

Фінанси (з лат. — наявність, дохід) — поняття, що відображає економічні відносини в процесі створення і розподілу фондів грошових коштів.

Ці відносини супроводжують фінансові послуги, тобто операції з фінансовими активами — коштами, цінними паперами, борговими зобов’язаннями тощо. Їх надають посередники — фінансові установи й окремі особи-підприємці, що мають на це право; за виконані послуги вони отримують плату. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди, брокерські фірми тощо.

Фінансові послуги включають:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту;

5) надання гарантій;

6) переказ грошей;

7) послуги у сфері страхування та пенсійного забезпечення;

8) торгівля цінними паперами та інше.

Фінансові послуги є основою сучасної економіки. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів. Торгівля фінансовими послугами є однією з найбільш розвинених сфер у сучасному світовому господарстві. Темпи її зростання особливо високі в економіках, які зазнають стрімкої модернізації.

БАНКИ. КРЕДИТИ. Зазвичай в усіх країнах фінансові послуги регулюють банки. Банки — це установи, які здійснюють грошові розрахунки, нагромаджують грошові кошти та інші цінності, купують і продають іноземну валюту, надають кредити тощо. Банківська система більшості країн є дворівневою. На першому рівні — комерційні та державні банки, які безпосередньо обслуговують клієнтів з метою одержання прибутку. Другий рівень утворює центральний банк, який випускає в обіг нові грошові знаки, здійснює грошово-кредитну політику в державі, організовує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи загалом (є «банком банків»). Центральні банки — це переважно державні установи (наприклад, Німецький федеральний банк, Народний банк Китаю, Національний банк України). У США роль центрального банку виконує система приватних банків — Федеральна резервна система.

Подорож у слово

Слово банк походить від італ. лавка, стіл (на яких міняйли розкладали монети); слово кредит у перекладі з лат. означає буквально він довіряє.

До важливих фінансових послуг банків належить надання кредитів. Кредит — це кошти й матеріальні цінності, що їх надає кредитор у користування позичальникові на визначений термін за умови повернення зі сплатою відсотків. Кредитування сприяє розвитку ринкової економіки: на одних ділянках господарювання з’являються тимчасово вільні кошти, які виступають джерелами кредиту, а на інших — виникає потреба у кредитах.

європейський центральний банк у Франкфурті-на-Майні (Німеччина)

Кредит поділяють на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери, які засвідчують відносини позики. У світовій економіці поширені міжнародні кредити, що одержують держави, банки, підприємці тощо від іноземних кредиторів або надають іноземним позичальникам. Потужними зовнішньоекономічними кредиторами, поряд з комерційними і центральними банками країн, є міжнародні валютно-фінансові організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) тощо. Діють також клуби кредиторів — Лондонський і Паризький, які здійснюють наднаціональне регулювання міжнародних фінансових ринків, зокрема кредитів і боргів. Лондонський клуб здійснює регулювання приватної зовнішньої заборгованості, а Паризький — державної (або забезпеченої державою).

СВІТОВІ ЦЕНТРИ БАНКІВСЬКО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Як ви вже знаєте, багато великих міст світу є так званими глобальними (світовими) містами, а однією з їх основних ознак є наявність фінансових установ міжнародного значення. Найбільші глобальні міста є одночасно найбільшими світовими фінансовими центрами, тобто місцем зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом. У фінансових центрах є великі фондові біржі — організаційно оформлені, постійно діючі ринки, на яких здійснюють торгівлю цінними паперами. Світові фінансові центри виконують функцію своєрідного «серця» глобального фінансового ринку, сприяючи розвитку світового господарства.

У таблиці наведено список перших 15-ти фінансових центрів світу в рейтингу їх конкурентоспроможності. Цей рейтинг щопівроку складає компанія Z/Yen Group, яка враховує бізнес-ситуацію, фінанси, інфраструктуру, людський капітал і репутацію кожного центру. Найбільше серед світових фінансових центрів представників з Європи, Азії і Північної Америк. Найбільшу кількість фінансових центрів, що ввійшли у цей рейтинг, мають США і Китай (по 6), Канада (4), Велика Британія (3).

Рейтинг конкурентоспроможності фінансових центрів станом на 27 березня 2017 і 26 вересня 2016 року (за даними Z/Yen Group)

П’ятірка лідерів світових фінансових центрів: Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур, Гонконг, Токіо. Лондон відомий насамперед ринками євровалютних операцій, фондових цінностей, золота. У Нью-Йорку розташовані штаб-квартири інвестиційних банків, що займаються операціями злиття та поглинання компаній. Сінгапур відіграє роль фондового акумулятора, Гонконг — центру міжнародного кредитування.

кількість світових фінансових центрів у рейтингу їх конкурентоспроможності за регіонами світу, одиниці (2017 р.)

До провідних фінансових центрів — лідерів в інших регіонах планети — входять: Цюріх (Швейцарія) і Люксембург — у Західній Європі, Варшава (Польща) і Таллінн (Естонія) — у Центральній і Східній Європі, Дубай і Абу-Дабі (ОАЕ) — на Близькому Сході, Мумбай (Індія) — у Південній Азії, Касабланка (Марокко) — в Африці, Сан-Паулу — в Південній Америці.

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА РОЗМІЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ. У сучасній світовій економіці відчутна активна діяльність транснаціональних банків і підвищення їхньої ролі в процесі консолідації банківського і промислового капіталу. Транснаціональні банки (ТНБ) — це великі кредитно-фінансові комплекси, які за підтримки держави, маючи широку мережу зарубіжних представництв, контролюють валютні та кредитні операції на світовому ринку. У 2014 році лідером серед банків за обсягом активів став китайський банк Industrial & Commercial Bank of China Limited.

Фінансова глобалізація стала невіддільною частиною глобалізації усього світового господарства. У галузі фінансів процеси глобалізації значно відчутніші, ніж в інших сферах суспільного життя. Завдяки новітнім інформаційним технологіям фінансові посередники (банки, страхові компанії тощо) є двигунами глобалізації.

Під впливом глобалізації з’явилися такі тенденції розвитку світових фінансових центрів:

1) консолідація фінансових центрів (є припущення, що Нью-Йорк, Лондон і Гонконг перетворюються на єдиний глобальний фінансовий центр із спільними правилами регулювання);

2) посилення ролі регіональних центрів Азії, Латинської Америки, Близького Сходу та Африки, які прагнуть до перерозподілу сфер впливу;

3) поступове перетворення світових фінансових центрів на потужні інформаційно-аналітичні та організаційно-управлінські комплекси, що володіють значним кредитним потенціалом.

КРАЇНИ-ОФШОРИ. Офшори — це країни і компанії, які слугують для залучення іноземних капіталовкладень, надаючи різноманітні пільги, насамперед в оподаткуванні. Країни, які створюють лояльні вимоги до податкових звітів для іноземних підприємців, зареєстрованих на її території, називають офшорними зонами. Переважно такі вимоги мінімальні або відсутні взагалі. Компанія, що зареєстрована в такій зоні й користується пільгами у сфері оподаткування, є офшорною компанією. По суті, офшорною є компанія, яка відкривається в країні, де законодавство дозволяє уникнути оподаткування, а її власникам надають широкі можливості приховати факт участі у бізнесі. У суспільстві багатьох країн (зокрема й України) поширене переконання, що бізнесменів у офшорні зони приваблює можливість ухилення від сплати податків або відмивання «брудних грошей». І нерідко це саме так.

Подорож у слово

Офшор (з англ. — далі від узбережжя) — країна чи територія з особливими умовами ведення бізнесу для іноземних компаній.

Світ у просторі й часі

Офшорні послуги

Ще в давніх Афінах купці провадили свої справи так, щоб уникнути оподаткування: об'їжджали міста поза лінією, відведеною законом під сплату податків. Згодом невеликі сусідні острови стали притулком для безмитної і безподаткової торгівлі. Сьогодні, щоб створити офшорну компанію, не потрібно докладати жодних зусиль. Існує безліч фірм, які швидко і якісно надають послуги в цій галузі.

Офшорними зонами стають переважно малі країни, для яких реєстрація офшорних компаній чи бізнесу окремих підприємців є напрямом міжнародної спеціалізації, яка забезпечує значну частину валютних надходжень. Такими є Панама і Беліз у Центральній Америці, Ліберія і Сейшельські Острови в Африці, країни-карлики в Європі. Найбільше серед офшорів острівних держав і залежних територій, що розташовані в басейні Карибського моря. Урядом України складений список із 76 країн і територій, в яких податок на прибуток суттєво нижчий, ніж в Україні. Понад 30 з них підпадають під поняття країн-офшорів.

Світ у просторі й часі

Гроші в офшорах

За даними дослідження, проведеного у 2015 році, 500 найбільших американських корпорацій тримають в офшорах понад 2,1 трлн доларів прибутків. У разі повернення цих коштів до США корпораціям довелося б сплатити додатково 620 млрд доларів податків. Найбільшу суму на закордонних рахунках має ТНК Apple — понад 181 млрд дол. За нею іде General Electric із 119 млрд «офшорних» доларів, а також фірма Microsoft — 108,3 млрд дол.

Деякі країни-офшори стали потужними світовими фінансовими центрами. Наприклад, Кайманові та Бермудські острови (британські володіння в Північній Америці) у згаданому рейтингу конкурентоспроможності входять у четверту десятку, а британські острови Джерсі, Гернсі (що у протоці Ла-Манш) і держава Ліхтенштейн — у п’яту десятку фінансових центрів світу. До нього також входять Британські Віргінські острови, Тринідад і Тобаго, Маврикій, Монако, Мальта, Кіпр, Панама та ін.

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ В УКРАЇНІ. Сьогоднішня банківська система України є одним із найбільш розвинених елементів господарського механізму, оскільки її реформування розпочали раніше, ніж інших секторів економіки. Представлена вона Національним банком і десятками комерційних банків. Серед них кілька державних банків («Ощадбанк», «Укрексімбанк»), банки з державною часткою і приватні: з українським, іноземним (нідерландський ING, німецький Deutsche Bank, французький Credit Agricole, польський Кредобанк та ін.) чи змішаним (австрійсько-український «Райффайзен Банк Аваль») капіталом. Комерційні банки мають свої філії та відділення в обласних і районних центрах, найбільш розгалуженою є мережа Ощадбанку і ПриватБанку.

Останнім часом кількість українських банків суттєво зменшилася. Банки з невеликим капіталом або ті, які збанкрутували чи опинилися на межі банкрутства, були злиті з іншими банками або ліквідовані. Проблемною стала діяльність навіть найпотужнішого в країні ПриватБанку, у зв’язку з чим держава націоналізувала його. Деякі великі банки України створені завдяки російським капіталовкладенням. В умовах розв’язаної Росією гібридної війни проти нашої держави Україна починає застосовувати до них обмежувальні санкції. Це також позначається на всій фінансовій системі України.

Банківська система України має доволі скромне значення на світовому фінансовому ринку: сукупні активи банківської сфери України відповідають 0,4 % активів найбільшого банку світу (2015 р.). Це свідчить про пасивну позицію українських банків щодо участі у процесах глобалізації банківської діяльності, недостатню конкурентоспроможність вітчизняних банків і вимагає впровадження спеціальних заходів з реформування вітчизняного банківського сектору.

Щоб забезпечити надходження коштів в економіку і стабілізувати свою фінансову систему, наша держава співпрацює із зарубіжними фінансовими установами й міжнародними організаціями. Зокрема, Україна є позичальником валютних коштів у МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР. Важливим для розвитку бізнесу є залучення іноземних інвестицій — вкладень, які безпосередньо направлялися б на розвиток виробництва. Обсяг залучених в економіку України інвестицій завжди був недостатнім для її потреб, а в умовах воєнних дій на сході нашої держави суттєво зменшився.

Серед найбільших інвесторів України — країни-офшори: Кіпр, Британські Віргінські Острови і Беліз. Найчастіше капітал, який надходить із цих країн, має українське походження, оскільки був виведений раніше з України через офшорні компанії. Частка всіх інших країн у загальному обсязі інвестицій в Україну становить 10-12 %. Іноземні інвестиції, що надходять в Україну з офшорних зон, не супроводжуються припливом інноваційних технологій виробництва, сучасних методів організації бізнесу і передових практик його управління.