УРОК 48. НАУКА ТА ОСВІТА.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "ОСВІТА ТА НАУКА У СВІТІ ТА УКРАЇНІ"

РОЛЬ НАУКИ Й ОСВІТИ В СУСПІЛЬСТВІ. Наука — сфера діяльності людини, спрямована на набування нових знань про навколишній світ. Наукові знання — це гіпотези, теорії, закони природи або суспільства, які відкривають у ході фундаментальних та прикладних досліджень. Фундаментальними є пошукові теоретичні напрями науки, а прикладні дослідження пов’язані з практичним застосуванням результатів фундаментальних досліджень.

Нагромаджені суспільством знання передають із покоління в покоління завдяки освіті. Освіта — це цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з метою набування знань, а також формування вмінь і навичок та їх удосконалення.

Подорож у слово

Прогрес (з лат. — рух уперед, успіх, поступ) — напрям розвитку від нижчого до вищого, поступовий рух уперед, до кращого, досконалішого.

Наука й освіта розвивалися з давніх часів. Однак тривалий час науковий прогрес був відокремленим від технічного поступу і лише наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст. в період промислової революції відбулося їх зближення і сформувався цілісний науково-технічний прогрес (НТП). У середині ХХ ст. різко скоротився час між науковим винаходом та його практичним застосуванням, наука почала безпосередньо працювати на виробництво, відбулася докорінна зміна всієї системи взаємодії науки й техніки, що дало підставу говорити про науково-технічну революцію (НТР).

Тепер на основі наукових досягнень розвиваються всі галузі суспільного життя, відбувається стрімке вдосконалення техніки, технології та організації виробництва, підвищення його ефективності. Нові знання та оригінальні ідеї разом з фінансовими та матеріальними ресурсами забезпечують створення конкурентоспроможної продукції.

Пріоритетними напрямами науково-технічного розвитку в сучасному світі є:

1) комплексна механізація та автоматизація виробництва, запровадження робототехніки;

2) розвиток електроніки та комп’ютеризація;

3) перебудова енергетичного господарства (освоєння альтернативних видів енергії, пошук і використання нових її джерел);

4) виробництво і застосування нових матеріалів (напівпровідникових, композитних, керамічних матеріалів, оптичного волокна, графену тощо);

5) створення нових засобів транспорту і зв’язку;

6) інформатизація усіх сфер діяльності, створення програмного забезпечення;

7) розвиток новітніх технологій — космічних, смарттехнологій, біологічних, нанотехнологій.

Новітні прогресивні технології отримали назву високих технологій. Вони є найбільш наукоємні. Діяльність, спрямовану на використання та комерціалізацію нових знань, технологій, обладнання, називають інноваційною. У сучасному світі високі технології стають найбільш вартісним товаром. На їх виробництві, як і на інноваційній діяльності, спеціалізуються розвинені країни, оскільки вони вкладають у розвиток науки й освіти чималі кошти, володіють розгалуженою системою науково-дослідних й освітніх закладів, що мають давні традиції і водночас адаптуються до мінливих вимог сучасності.

ВИТРАТИ НА НАУКУ, ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ. Джерела фінансування наукових досліджень залежать від їх характеру. Фундаментальні дослідження здебільшого фінансують із державного бюджету, оскільки наявні значні ризики вкладання коштів через неможливість спрогнозувати результативність та ефективність цих досліджень. Прикладні дослідження часто здійснюють за кошти замовників, оскільки можливо передбачити ефективність робіт, визначити їх вартість. Таким замовником може бути приватний бізнес, нерідко представлений великими ТНК.

Новітні технології — це результат діяльності сектору науково-дослідних та дослідницько-конструкторських робіт (НДДКР). Витрати на НДДКР є важливим показником наукоємності національних економік і залежать від рівня їх розвитку. До п’ятірки країн, які вкладають у НДДКР найбільше коштів, входять США (майже четверта частина світових витрат на НДДКР), Китай, Японія, Німеччина, Республіка Корея. Щорічні темпи приросту фінансування наукових досліджень у Китаї надзвичайно високі, за загальним обсягом коштів ця країна наближається до США.

Рейтинг країн суттєво змінюється, якщо розглядати витрати на НДДКР у відсотках до ВВП: Республіка Корея, Ізраїль (понад 4 %), Японія, Фінляндія, Швеція, Данія (3-4 %), Австрія, Німеччина, Швейцарія, США (близько 3 %). Вважають, що коли цей показник менший від 0,4 %, то наука в країні втілює лише соціокультурну функцію, в інтервалі 0,4-0,9 % — спроможна давати певні наукові результати і виконувати пізнавальну функцію, а при значенні понад 0,9 % починає виконувати економічну функцію. В Україні на законодавчому рівні прийнято показник витрат на наукові дослідження 1,7 % ВВП, однак фактично він значно нижчий (постійно зменшувався упродовж останніх десятиріч і у 2015 р. становив 0,62 %).

Наша держава фінансує близько третини наукових досліджень, а решта коштів надходить з бізнес-сектору. Схожа ситуація в країнах ЄС і США.

ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. Новітніми просторовими формами організації суспільства як середовища концентрації науково-освітнього і трудового потенціалу є технополіси і технопарки.

Подорож у слово

Термін технополіс складається із двох слів грецького походження: «техно» — майстерність, уміння, «поліс» — місто.

Технополіси — це міста передових (високих) технологій, наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок. Вони виникають як нові спеціально створені поселення або у старих реконструйованих містах, які функціонують завдяки діяльності технополісу. Технополіс — це поєднання науково-виробничої, навчальної, житлової та культурно-побутової зон, які виникли навколо наукового центру, що забезпечує безперервний інноваційний цикл. Ядром технополісу є університет, навколо якого розташовані компанії-супутники, що впроваджують наукові розробки у виробництво.

Ідея створення технополісів як компактних науково-виробничих міст інноваційної діяльності зародилася ще у середині ХХ століття у США. Нині їх географія масштабна: Північна Америка, Західна Європа, Азія.

У США технополіси сформувалися у більшості штатів, найбільш відомим є Кремнієва долина з головним центром Сан-Хосе (входить в агломерацію Сан-Франциско, штат Каліфорнія). Найбільшими технополісами Японії є Тохоку і Тосан, Франції — Софія-Антиполіс (у районі міста Канни), Монблан (поблизу Гренобля).

Світ у просторі й часі

Кремнієві території

За зразком найбільшого і найвідомішого американського технополісу «Кремнієва долина» (англ. Silicon Valley) у світі поширилися узагальнені їх назви: «кремнієві долини» — у США і Франції, «кремнієві болота» — у Великій Британії, «кремнієві ліси» — у Німеччині, «кремнієві острови» — у Японії. Кремній — матеріал, який широко використовують в електроніці.

До складу технополісу можуть входити різні типи технопарків — технологічні парки, наукові парки, інноваційні центри, дослідницькі промислові парки, парки-клуби і ділові комплекси, бізнес-парки. Ці науково-технічні центри створені зазвичай у паркових чи лісових зонах із мальовничим природним ландшафтом, що створює сприятливі умови для праці.

Ідея доцільності функціонування технопарків і технополісів була задекларована і в Україні. Створено технополіс «П’ятихатки» на базі Харківського фізико-технічного інституту, що є найбільшим у країні центром ядерної фізики і фізики твердого тіла. Також розглядають перспективи створення Київського технополісу.

НАЙВІДОМІШІ НАУКОВО-ОСВІТНІ ЦЕНТРИ СВІТУ. Відомі науково-освітні центри є не лише в столицях держав і великих містах, де зосереджено чимало наукових й освітніх закладів, а й у невеликих містах із престижними університетами, інститутами та науково-дослідними лабораторіями. Так, у США, поряд із Чикаго, Нью-Йорком, Вашингтоном чи Бостоном, визнану славу здобули Кембридж (де розташовані Массачусетський технологічний інститут і Гарвардський університет), Пасадена, Нью-Гейвен (Єльський університет), Прінстон. У Великій Британії такими центрами є не лише Лондон, а й Оксфорд і Кембридж, у Німеччині поряд з Мюнхеном і Берліном — Гейдельберг і Фрайбург, у Швейцарії — Цюріх, а також Женева, Лозанна. За групою показників найпрестижнішими та найкращими вищими навчальними закладами (ВНЗ) світу визнано Массачусетський і Каліфорнійський технологічні інститути, Стенфордський і Гарвардський університети (США), Кембриджський університет (Велика Британія). У перші п’ять десятків найкращих вишів світу входять 18 американських закладів.

Рейтинг найкращих вищих навчальних закладів світу за глобальним дослідженням QS World University Rankings

Світ у просторі й часі

На емблемі Массачусетського технологічного інституту вміщено написи: англійською «Science and Arts» і латиною «Mens et Manus», що у перекладі означають «Наука і мистецтво», «Руки і розум». На емблемі Гарвардського університету написано «Veritas» — «Істина».

емблеми найкращих вищих навчальних закладів світу

Шість українських ВНЗ у 2017 р. увійшли до списку тисячі найкращих у світі: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна — 408 місце, Київський національний університет імені Тараса Шевченка — 415, Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут» — 515. Три виші (Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Донецький національний університет імені Василя Стуса, Сумський державний університет) посідають місця від 700 до 900.

НАУКА Й ОСВІТА В УКРАЇНІ. Україна має доволі розвинену наукову галузь. Її мережу утворюють кілька сотень організацій і закладів: інститути Національної академії наук, галузеві науково-дослідні інститути, проектно-конструкторські та технологічні бюро великих підприємств, наукові підрозділи університетів та інших ВНЗ. Науковою діяльністю займаються також наукові бібліотеки, астрономічні обсерваторії, державні заповідники, ботанічні сади.

Найбільшою науковою організацією в Україні є Національна академія наук, що представлена півтора сотнею закладів й установ Києва, Харкова, Львова, Одеси, Дніпра та інших міст.

Світ у просторі й часі

Високі технології в Україні

Україна входить до десятки країн світу, які спроможні забезпечити повний цикл проектування та виробництва авіакосмічної техніки, танків, суден. В Україні високі технології застосовують також у важкому машинобудуванні, виробництві енергетичного устаткування, приладобудуванні.

В окремих галузях науки Україна має вагомі здобутки і посідає провідні місця у світі. Стосовно розвитку науки загалом, то недостатнє фінансування зумовлює відставання нашої держави порівняно з високорозвиненими країнами світу. Упродовж останніх десятиліть кількість науковців і наукових установ в Україні зменшувалась.

Освіта в Україні представлена дошкільними і загальноосвітніми, професійно-технічними та вищими навчальними закладами різних рівнів акредитації.

Розміщення дошкільних закладів залежить від наявності дітей відповідного віку та рівня зайнятості матерів у суспільному виробництві. В Україні функціонує багато таких закладів (переважно в містах), які забезпечують виховання понад 50 % дітей дошкільного віку. Загальноосвітні навчальні заклади (школи, гімназії, ліцеї, коледжі) розміщують відповідно до розселення людей. Навчання 6 млн українських учнів забезпечують понад 17 тис. таких закладів. Професійно-технічні заклади освіти створено відповідно до потреб населення регіонів, а їх спеціалізація визначається структурою господарства.

В Україні діють вищі навчальні заклади трьох типів:

1) університети,

2) академії та інститути,

3) коледжі.

Перші два типи мають найвищий рівень акредитації й дають повноцінну вищу освіту. Багатьом із них надано статус національних університетів. Серед перших його здобули виші з давніми навчальними й науковими традиціями — Київський, Львівський, Харківський, Чернівецький, Дніпровський університети, Київський політехнічний інститут і Львівська політехніка, а також відроджені в незалежній Україні Києво-Могилянська й Острозька академії. Поряд із державними вищими навчальними закладами, які здебільшого розміщені в обласних центрах і великих містах, виникли ВНЗ недержавних форм власності — комунальної і приватної. Загалом в Україні 317 ВНЗ (2016 р.), найбільше їх у Києві, Харкові, Львові, Одесі, Дніпрі, Полтаві. До воєнних подій на Донбасі в число провідних центрів вищої освіти входив також Донецьк. Тепер немало ВНЗ з окупованих територій перебазувалося в інші міста, у т. ч. Донецький і Луганський національні університети.

ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я. Система охорони здоров’я в державах світу відображає загальний стан економічного розвитку, соціальний прогрес та суспільні негаразди. Для складання рейтингу країн світу за ефективністю системи охорони здоров’я враховують три показники:

1) середня очікувана тривалість життя при народженні;

2) державні витрати на охорону здоров’я;

3) вартість медичних послуг у перерахунку на душу населення.

Країнами з найефективнішими системами охорони здоров’я є Гонконг, Сінгапур, Іспанія, Республіка Корея і Японія. У десятку лідерів також увійшли Італія, Ізраїль, Чилі, Об’єднані Арабські Емірати й Австралія. Водночас США, витрачаючи на охорону здоров’я фактично найбільше серед держав світу, опинилися на 50-му місті в рейтингу.

Сфера охорони здоров’я в Україні включає систему медичних і рекреаційних установ, які забезпечують охорону здоров’я (профілактику захворювань, лікування), оздоровлення та відпочинок людей. Закладами охорони здоров’я в Україні є майже 10 тис. лікарень, амбулаторій і поліклінік. У них працює кілька сотень тисяч лікарів та осіб середнього медичного персоналу. Забезпеченість лікарями в Україні — одна з найвищих у світі, але відсоток хворих людей постійно збільшується через несприятливі умови життя, нераціональне харчування тощо. Низка міст України зарекомендувала себе як відомі лікувальні центри: Київ — з кардіології, дерматології, педіатрії, Одеса — офтальмології, Чернівці — ортопедії, Рівне — діагностики, Дніпро — військової хірургії.