УРОК 47. ТУРИЗМ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ " МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ"

ПРЕЗЕНТАЦІЯ " ТУРИЗМ В УКРАЇНІ"

ТУРИЗМ ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Сучасний світ неможливо уявити без туризму — переміщення людей з метою відпочинку, оздоровлення, культурного розвитку. Щорічно понад третина мешканців планети стають туристами — подорожують, відпочивають, пізнають природу й культурні надбання територій поза місцем свого проживання. Більшість з них здійснюють туристичні мандрівки в межах своєї країни, а понад мільярд осіб перетинає державні кордони, беручи участь у міжнародному туризмі. Сучасний етап розвитку людства іменують етапом туристичного освоєння простору. Цьому сприяє потужна галузь економіки, яка об’єднує різноманітну діяльність з надання туристичних послуг (індустрія туризму).

Подорож у слово

Туризм (від франц. — обхід, об'їзд) — подорожі, що їх здійснюють за певними маршрутами своєю країною або за кордоном, поєднуючи відпочинок, оздоровлення з пізнавальною метою.

зміни та прогнози міжнародного туристичного потоку (за кількістю прибулих туристів), млн осіб (1950-2030 рр.)

У світовому господарстві міжнародний туризм є чи не єдиною галуззю, яка з кожним роком розвивається все інтенсивніше. Міжнародні надходження від туризму (витрати мандрівників на транспорт, проживання, харчування, розваги, покупки тощо) становлять від 7 до 10 % сумарного світового експорту товарів і послуг за рік. Прибутки від обслуговування туристів продовжують зростати, а обіг коштів у туристичній індустрії становить трильйони доларів США.

Міжнародному туризму належить найбільша частка в третинному секторі економіки за прибутками і за кількістю зайнятих осіб. На обслуговуванні іноземних туристів інколи базується вся економіка країн. Це стосується невеликих острівних держав і залежних територій, розташованих у тропічних широтах. Таких «країн-готелів» найбільше в Центральній Америці (Багамські Острови, Віргінські Британські Острови, Мартініка, Домініка та ін.). Господарство європейських «країн-карликів» Андорри, Сан-Марино, Монако, Мальти, Ватикану, Ліхтенштейну також значною мірою залежить від фінансових ресурсів, що їх залишають туристи, кількість яких у десятки й сотні разів перевищує місцеве населення.

Міжнародний туризм сприяє розширенню й активізації міжнародного торгового обміну. Водночас його слід розглядати і як самостійний вид міжнародних зв’язків. Туризм відіграє значну роль у зміцненні миру в усьому світі, поліпшенні взаєморозуміння і дружби між народами, розширенні наукової та культурної співпраці.

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ. На розвиток туризму впливають природні та суспільно-географічні чинники. До них, насамперед, належить наявність рекреаційних ресурсів. Рекреаційні ресурси — це природні й антропогенні об’єкти та явища, які можна використати для відпочинку, оздоровлення та мандрівок. Вони здатні відновлювати і розвивати духовні та фізичні сили людини.

Подорож у слово

Рекреація (з лат. — відновлення) — відновлення чи відтворення фізичних і духовних сил, витрачених людиною у процесі життєдіяльності.

До природних рекреаційних ресурсів належать рельєф, кліматичні, водні, лісові, бальнеологічні (мінеральні води та лікувальні грязі) ресурси. Найбільш цінним є поєднання природних компонентів, що формують ландшафтні ресурси. Так, м’який і теплий клімат, морське узбережжя з пологим, зручним для купання берегом-пляжем формують особливий рекреаційний ландшафтний ресурс — узбережжя теплого моря, який найбільш активно використовують у туристичній індустрії (міжнародне значення мають узбережжя Середземного, Карибського та Південнокитайського морів. У гірській місцевості з її цілющим повітрям та чудовими краєвидами розвиваються альпінізм, гірськолижний туризм та інші види активного відпочинку (Альпи, Карпати, Кордильєри).

Культурно-історичні рекреаційні ресурси охоплюють пам’ятки історії, архітектури, археології, культові споруди, музеї, картинні галереї, місця, що пов’язані з життям і діяльністю видатних осіб тощо. Унікальність і культурна значущість таких об’єктів — підґрунтя для розвитку пізнавального туризму. Ейфелева вежа в Парижі (Франція), Колізей у Римі (Італія), Тадж-Махал в Агрі (Індія), Велика китайська стіна (Китай), піраміди (Єгипет) щороку приваблюють мільйони туристів.

Найбільший зиск від туризму отримують країни, що володіють різноманітними рекреаційними ресурсами як природного, так і культурно-історичного походження.

Суспільно-географічні чинники — економіко-географічне положення, стан соціально-економічного розвитку території, наявність трудових ресурсів, розвиток інфраструктури та дотичних до туризму виробництв. Економіко-географічне положення визначає сприятливість розташування країни, регіону щодо транспортних шляхів та потоків відпочивальників. Соціально-економічний стан країни, зокрема рівень добробуту населення, впливає на потребу в туризмі та можливість збільшення витрат на організацію дозвілля. Про це свідчать туристичні потоки: основна частина міжнародних туристів — це громадяни високорозвинених країн (ЄС, США, Канади, Японії) і країн, які динамічно розвиваються (Китаю, Республіки Корея). Туристична сфера доволі трудомістка, тому кількість і якість трудових ресурсів також впливають на розвиток туризму.

Важливими є й геополітичні чинники. Ідеться про стабільність політичної ситуації, відсутність конфліктів, політичну культуру, ставлення до іноземців. Це впливає на прийняття рішень туристів щодо вибору країни чи регіону для подорожі.

ТУРИСТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА. Обслуговування туристичних потоків тісно пов’язане зі створенням відповідної інфраструктури. Вона охоплює туристичні фірми, різноманітні підприємства, що надають послуги з розміщення, харчування і перевезення туристів, інформаційні та рекламні служби, підприємства з виробництва товарів туристичного сервісу та роздрібної торгівлі.

Основними об’єктами розміщення туристів є готелі, мотелі, пансіонати, кемпінги, туристичні бази, будинки відпочинку. Заклади харчування — це ресторани, кафе, бари, їдальні, буфети. Від рівня їхнього розвитку та якості наданих послуг залежать туристичні потоки. Важливим для розвитку туризму є транспортне сполучення, тому доцільно будувати нові шляхи, ремонтувати наявні, розширювати мережу підприємств автосервісу. Туристи переважно користуються автомобілями й літаками, натомість водний транспорт обслуговує в основному круїзні маршрути.

До супутньої сфери належать розважальні та спортивні комплекси, заклади культури й охорони здоров’я, де туристи отримують додаткові послуги. Сувенірне виробництво часто популяризує національні особливості території, якою пролягають туристичні маршрути.

ВИДИ ТУРИЗМУ. Туризм поділяють на види за різними показниками: географічними (внутрішній — у межах країни і міжнародний), напрямами туристичного потоку (в’їзний і виїзний), засобами пересування (пішохідний, авіаційний, морський, річковий, залізничний, автомобільний, велосипедний, змішаний), термінами і тривалістю подорожі (постійний і сезонний — літній або зимовий, довго- і короткотривалий), кількістю учасників (індивідуальний, сімейний, груповий), засобами розміщення (у готелях, мотелях, туристичних базах, пансіонатах, кемпінгах, приватних помешканнях, наметах тощо). Проте вирішальне значення у класифікації видів туризму має мета мандрівок: екзотична дика природа (Кенія, Танзанія), мальовничі краєвиди і сходження на вершини (Непал, Аргентина, Перу), пляжі (Єгипет, Туреччина, Сейшельські острови), покупки (Гонконг, Сінгапур), культура (Франція, Італія, Іспанія, Китай, Індія), релігія (Ізраїль, Саудівська Аравія), розваги й азартні ігри (Монако, США), лікування й оздоровлення (Чехія, Швейцарія).

Залежно від мети поїздки розрізняють такі види туризму:

• пізнавальний, або екскурсійний (ознайомлення з визначними місцями та пам’ятками культури, історії, природи);

• курортно-лікувальний (поліпшення стану здоров’я);

• діловий (відвідання об’єктів за професійним інтересом);

• науковий (участь у наукових конгресах, з’їздах, конференціях тощо);

• спортивний, фестивальний (участь у спортивних заходах, фестивалях);

• релігійний або паломницький (відвідання релігійних святинь);

• шопінг-туризм (здійснення покупок);

• екологічний (відвідання природних заповідних територій);

• «зелений» (відпочинок у сільській місцевості) та інші.

ОСНОВНІ ТУРИСТИЧНІ РЕГІОНИ СВІТУ. У планетарному масштабі сформувалися великі туристичні регіони з характерними особливостями. Вони різняться географічним розташуванням, рекреаційними ресурсами, рівнем економічного розвитку країн і станом туристичної інфраструктури, спрямуванням туристичних потоків. Всесвітня туристична організація виокремлює п’ять туристичних регіонів.

основні туристичні регіони світу

Європейський регіон охоплює країни Європи, а також усі пострадянські та три країни Східного Середземномор’я — Ізраїль, Кіпр, Туреччину, які географічно належать до Азії. Регіон є безперечним світовим лідером за обсягами туристичних потоків (приймає 51 % туристів світу) і валютних надходжень від туризму (щоправда, його питома вага у цих показниках постійно зменшується). Цей регіон включає сім з десяти найбільших туристичних держав світу, зокрема абсолютного лідера за кількістю відвідувань — Францію.

Країни з найбільшою кількістю міжнародних туристичних відвідувань (2015 р.)

Азійсько-Тихоокеанський регіон — країни Південної, Південно-Східної та Східної Азії, Океанії, Австралія та Нова Зеландія. Регіон вважають «туристичним напрямом майбутнього». Там стрімко розвивається туристична індустрія і відбувається швидке зростання кількості прибулих туристів, за якою згаданий регіон випередив Американський, а за обсягами надходжень майже зрівнявся з Європейським регіоном. Лідерами на регіональному ринку міжнародних туристичних послуг є Китай, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Малайзія і Таїланд.

Американський регіон — держави Північної, Центральної, Південної Америки та острівні країни Карибського басейну. 40 % усіх туристів, які прямують у країни регіону, відвідують США. За кількістю туристів ця країна посідає друге місце у світі.

Африканський регіон (країни Африки, крім Єгипту та Лівії) з позицій розвитку туризму — найбільш відсталий (5 % туристів світу). Туристів особливо приваблюють країни тропічної Африки з екзотичними національними парками. Але низький рівень соціально-економічного розвитку, складні природні умови, міжетнічні конфлікти унеможливлюють розвиток туристичної індустрії у багатьох країнах. Водночас Південна Африка, Туніс, Марокко, Зімбабве, Кенія демонструють прикладивдалого виходу на світовий туристичний ринок.

До Близькосхідного регіону належать країни арабського світу, компактно розташовані в Північно-Східній Африці (Єгипет і Лівія) та Південно-Західній Азії. Він має найвищі у світі темпи приросту прибуттів. Регіон приваблює туристів передусім як світовий осередок паломництва (Саудівська Аравія — країна з мусульманськими святинями, Єрусалим, що розташований на території Ізраїлю, — священне місто юдеїв, християн і мусульман світу). Тут успішно розвивають діловий (Кувейт) і пізнавальний (Єгипет) туризм, відпочинок біля моря (Об’єднані Арабські Емірати).

Місцем пізнавального й екстремального туризму стає Антарктида.

СВІТОВА СПАДЩИНА ЮНЕСКО. Значний потенціал для формування туристичних потоків мають об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО — міжнародної організації, що передбачає співпрацю країн у галузі освіти, науки, культури, а також сприяє охороні пам’яток культури та природи. Світова спадщина охоплює видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства.

Світ у просторі й часі

Сім чудес світу

За сучасною версією до семи чудес світу належать:

1) Велика китайська стіна (Китай);

2) статуя Христа-Спасителя (Бразилія);

3) храм Петра (Йорданія);

4) стародавнє місто інків Мачу-Пікчу (Перу);

5) піраміди майя Чичен-Іца (Мексика);

6) Колізей (Італія);

7) мавзолей Тадж-Махал (Індія).

У списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО є окремі архітектурні споруди й ансамблі (наприклад, Акрополь в Афінах (Греція), Кельнський собор у Німеччині, Херсонес у Севастополі (Україна)), історичні центри міст (Варшави, Ватикану, Львова) або й цілі міста — Бразиліа (Бразилія), Венеція (Італія) тощо. Є археологічні заповідники, природні заповідники й національні парки (наприклад, морський парк Великого бар’єрного рифу в Австралії, Єллоустонський у США), унікальні природні території — озеро Байкал і вулкани Камчатки, Галапагоські острови (Еквадор) тощо. Загалом у списку Світової спадщини ЮНЕСКО налічується 1052 об’єкти (814 культурних, 203 природних і 35 змішаних) із 165-ти країн світу. Держави, на території яких розташовані ці об’єкти, зобов’язані їх охороняти.

країни-лідери за кількістю об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО (2016 р.)

РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ. Україна володіє значним туристичним потенціалом і має всі передумови для розвитку внутрішнього та міжнародного туризму. Це стосується насамперед багатства рекреаційно-туристичних ресурсів, до яких належать мінеральні води, лікувальні грязі, морські узбережжя, внутрішні водойми та річки, лісові та гірські ландшафти зі сприятливими кліматичними умовами, унікальні природні комплекси та об’єкти, створені людиною (історико-культурні центри і пам’ятки).

Мінеральні води є в надрах усієї території України, найбільше їх — у Прикарпатті, Карпатах, на Поділлі, у Криму. Лікувальні грязі поширені у Причорномор'ї й Приазов’ї (лимани), Криму і Прикарпатті. У цих районах створено найбільше бальнеологічних курортів: Немирів, Шкло, Великий Любінь, Черче, Моршин, Трускавець, Східниця — у Прикарпатті; Поляна, Синяк, Шаян, Кваси — в Карпатах; Гусятин, Сатанів, Хмільник — на Поділлі; Одеса, Гола Пристань, Євпаторія, Саки, Феодосія, Бердянськ — на Чорноморсько-Азовському узбережжі. Найвідомішими бальнеологічними курортами в інших регіонах країни є Миргород і Слов’янськ.

Рекорди України

В Україні великої популярності набули курорти Закарпаття. У 2015 році туристичний потік у Карпатах влітку збільшився на 20-30 % порівняно з минулим сезоном і становив близько 450-500 тис. осіб.

Кліматичні ресурси найсприятливіші для оздоровлення і відпочинку в лісових районах (курорти Ворзель і Пуща-Водиця біля Києва, Слов’яногірськ на Донбасі), у гірських і лісових районах Карпат (Яремча, Ворохта), на морських узбережжях (указані вище курорти, а також Затока, Очаків, Скадовськ, Алупка, Ялта, Алушта, Судак тощо).

В Україні є значний потенціал для розвитку гірського туризму (у т. ч. гірськолижного — комплекси «Буковель» на Івано-Франківщині, «Драгобрат» у Закарпатті, «Славське» і «Захар Беркут» на Львівщині), водного (сплав рівнинними і гірськими річками), спелеологічного (у печерах Поділля і Криму) та інших видів туризму.

Об’єктами пізнавального туризму є визначні пам’ятки природи, історії та культури. В Україні нараховується понад 8 тис. об’єктів природно-заповідного фонду, які, поряд з природоохоронною та науковою, мають естетичну й рекреаційну цінність. Серед них 24 біосферні та природні заповідники, майже 120 національних і регіональних ландшафтних парків, понад сотня ботанічних садів, дендрологічних парків і парків-пам’яток садово-паркового мистецтва. Унікальним є Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, який стали відвідувати українські та іноземні туристи, щоб оцінити масштаб трагедії та героїзм ліквідаторів аварії.

В Україні понад 130 тисяч пам’яток історії та культури національного, регіонального та місцевого значення, які поширені насамперед у західній і центральній частинах країни та в Криму. Найбільша кількість пам’яток — у Києві, Львові, Кам’янці-Подільському. До списку історичних поселень України входять понад 400 міст і селищ. У багатьох з них збереглися історико-архітектурні й археологічні ансамблі, на основі яких створено заповідники (наприклад, «Софія Київська», «Ольвія», «Чернігів стародавній», «Давній Галич», міста Луцьк, Бахчисарай). Заповідниками оголошені місця історичних подій («Поле Берестецької битви» на Рівненщині), окремі замки й фортеці та їх групи («Олеський замок» на Львівщині, «Хотинська фортеця» у Чернівецькій області, «Замки Тернопілля»), пам’ятні місця, пов’язані з визначними людьми («Батьківщина Тараса Шевченка» на Черкащині), давні некрополі («Личаківський цвинтар» у Львові) тощо.

Україна у просторі й часі

У зв'язку з тимчасовою окупацією Росією Криму в туристів набувають популярності інші напрями. Зокрема в Одесу влітку 2015 року приїхало на 40-50 % туристів більше, ніж у попередні роки. Зросла кількість відпочивальників у Затоці Одеської області, на курортах Херсонської області.

Чимало прочан і релігійних туристів приваблюють відомі святині — Києво-Печерська, Почаївська та Святогірська лаври, Марійський духовний центр у Зарваниці (Тернопільська область) та Херсонес у Криму, численні монастирі. Уся територія України з її мальовничими ландшафтами, розмаїтими культурно-побутовими і сільськогосподарськими традиціями населення придатна для зеленого, або сільського, туризму, який набуває популярності.

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ. Відповідно до закону України «Про туризм», у нашій країні туризм є одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури. Чимало країн намагаються розв’язати проблеми економічного розвитку за допомогою міжнародного туризму. Оплачуючи товари і послуги, іноземні туристи забезпечують надходження валюти до бюджету приймаючої країни. Тому збільшення активного міжнародного туризму для України — це важливий напрям економічного зростання країни та окремих регіонів.

Після успішного проведення чемпіонату Європи з футболу (2012 р.) та пісенних конкурсів «Євробачення» (2004 і 2017 рр.) Україні вдалося сформувати позитивний туристичний імідж. Наша країна вперше потрапила до міжнародних туристичних рейтингів і путівників Globe Spots, TripAdvisor, The National Geographic Traveler, The Lonely Planet та ін.

Світу просторі й часі

Вплив воєнних дій

Воєнні дії на сході України вплинули на кількість прибулих із-за кордону туристів: у 2013 р. вона становила 24,6 млн осіб (валютні надходження - 5,85 млрд дол. США), а в 2014 р. і кількість осіб, і надходження скоротилися майже вдвічі.

Україна зацікавлює іноземних туристів, однак розвиток в’їзного туризму гальмує низка чинників. Це неефективне та нераціональне використання природних рекреаційно-туристичних ресурсів, занедбаність багатьох історико-культурних об’єктів, відсутність належної інфраструктури, украй незадовільний стан автошляхів. На кількість приїжджих останніми роками вплинули воєнні дії на сході країни і втрата Кримського півострова (Крим був обов’язковою частиною багатьох кількаденних турів). Чимало туристичних маршрутів були комбінованими — пролягали територією України та Росії. Тепер таке поєднання неможливе.

ОБ’ЄКТИ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО В УКРАЇНІ. До списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО внесено 7 об’єктів України (мал. 178):

туристичні райони й об'єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні

• собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами та Києво-Печерська лавра (Київ);

• ансамбль історичного центру міста Львів;

• частину так званої Геодезичної дуги Струве (об’єкт, який був створений у ХІХ ст. для визначення розмірів і форми Землі, його залишки — окремі геодезичні пункти збереглися на території 10 сучасних держав). В Україні — це пункти «Баранівка», «Катеринівка», «Фельштин» (Хмельницька область) та «Старонекрасівка» (Одеська область);

• резиденцію митрополитів Буковини та Далмації (тепер — корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича);

• давнє місто Херсонес Таврійський (в околицях м. Севастополь, Крим);

• дерев’яні церкви Карпатського регіону. Цей міждержавний серійний об’єкт утворюють 8 церков у Польщі та 8 в Україні: 4 на Львівщині (у містах Жовква, Дрогобич, селах Потелич, Матків), 2 — на Івано-Франківщині (м. Рогатин, с. Нижній Вербіж) і 2 на Закарпатті (с. Ужок, смт Ясіня);

• букові праліси Карпат. Це єдиний природний об’єкт на території України, який також є міждержавним (включає давні ліси Словаччини та Німеччини). Українська частина об’єкту — ліси, які поширені у 6-ти заповідних масивах на території Закарпаття.

Ураховуючи багатогранність культурного та природного багатства України, сформовано додатковий список із майже трьох десятків пам’яток для збільшення українського представництва у списку Світової спадщини.

Існує також список нематеріальної культурної спадщини, куди ЮНЕСКО включило від України петриківський розпис і козацькі пісні Дніпропетровської області.

ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ. Облікувати кількість осіб, що здійснюють внутрішні та зовнішні туристичні поїздки, важко. Адже, окрім туризму, організованого через спеціальні фірми, існує також неорганізований туризм (особисті мандрівки). Туристичними послугами поза місцем свого проживання або в інших країнах можуть також користуватися люди, які здійснюють тимчасові поїздки не з туристичною метою. І навпаки, не всі, хто задекларував туристичну поїздку, прямують в іншу країну для задоволення туристичних потреб (наприклад, нелегальні трудові мігранти).

Рекорди України

За версією експертів Всесвітнього економічного форуму в Давосі (Швейцарія), Україна у 2017 р. посіла 51 місце у світі за культурними ресурсами, 71 — за туристичним сервісом, 79-81 — за авіа-, портовою та наземною інфраструктурою, 88 — за привабливістю для туристів, 98 — за екологічністю. Поки що наша країна перебуває в рейтингу інвестицій у туристичний бізнес на 124 місці.

Максимальні показники туристичних потоків і відповідно грошових надходжень в Україні були зафіксовані в передкризові 2008 і 2013 роки. Тепер вони значно нижчі, хоча зберігається тенденція до зростання. У загальній кількості осіб, які обслуговували туристичні фірми в Україні у 2016 р., 18 % припадало на внутрішніх туристів, понад 1 % — на іноземних, решта — це громадяни України, які виїжджали в закордонні тури. Загалом в Україні виїзний туризм охоплює 3-5 % всього населення. Найбільше українські туристи відвідують Єгипет, Туреччину та Грузію. У 2016 р. Україну відвідали 13,3 млн іноземних громадян з понад 110 країн. Найбільше в’їздів — із сусідніх держав, а також Ізраїлю, Туреччини, Німеччини, США.

ТУРИСТИЧНІ РАЙОНИ В УКРАЇНІ. Туристичний район — це територіальна сукупність взаємозв’язаних підприємств, які спеціалізуються на обслуговуванні туристів. Це дає змогу якнайкраще задовольнити їх потреби, використовуючи наявні природні та культурно-історичні комплекси території, а також її економічні чинники. В Україні виділяють п’ять туристичних регіонів: Причорноморський, Карпатсько-Подільський, Полісько-Столичний, Харківський і Придніпровсько-Донецький.