УРОК 46. СВІТОВИЙ РИНОК ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ " СВІТОВИЙ РИНОК ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ"

ТОРГІВЛЯ ЯК ВИД ДІЯЛЬНОСТІ. Торгівля — вид економічної діяльності, що забезпечує обіг товарів, тобто їхнє переміщення із сфери виробництва у сферу споживання. Тут відбувається купівля і продаж товарів.

Торгівля виникла в сиву давнину, коли в окремих виробників з’явилося більше продукції, ніж необхідно для власних потреб. Надлишки продукції ставали товаром, тобто річчю, яка отримала вартість: споживчу (завдяки своїм властивостям задовольняла певні потреби споживачів) і мінову (здатність обміну на інші речі-товари). Спочатку це був натуральний обмін — один вид продукції обмінювали на інший: товар — товар. Згодом обмін набув товарно-грошової форми: виник процес купівлі-продажу товару, виражений у грошовому еквіваленті: товар — гроші — товар. Власне, з цього моменту започатковується торгівля і формується ринок, де внаслідок взаємодії продавців та покупців встановлюється ціна на товар і відбувається купівля-продаж товарів у грошовій формі. Продавцем продукції міг бути як її виробник, так і посередник між виробником і споживачем — купець, що займався торговельною діяльністю.

У ринковій економіці торгівля є однією з найбільш розповсюджених сфер підприємницької діяльності і застосування праці. Вона виконує низку важливих функцій:

1) доставляє товари до споживачів;

2) продовжує процес виробництва у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування товарів);

3) змінює форму вартості з товарної на грошову і навпаки;

4) надає торгові послуги населенню в процесі реалізації товарів.

Сучасна торгівля має розгорнуту мережу підприємств із зберігання, транспортування і реалізації товарної продукції. Рівень розвитку торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні.

ФОРМИ ТОРГІВЛІ. Залежно від того, що реалізовує торговельна діяльність — матеріальні речі чи послуги, її поділяють на торгівлю товарами і послугами. Для конкретної країни торгівля може бути внутрішньою (усередині національної території) і зовнішньою (з іншими країнами).

Подорож у слово

Дистриб'ютор (з англ. — розповсюджувач) — це окрема особа або фірма-закупник продукції від виробника, що займається збутом цієї продукції іншим учасникам торгового ланцюга.

За стадіями товарообігу внутрішню торгівлю поділяють на гуртову і роздрібну. Гуртова торгівля охоплює продаж товарів партіями для виробничого споживання (підприємствам) або для їхнього перепродажу (торговим закладам). Її здійснюють великі торговельні компанії, торгові доми, дистриб’юторські фірми тощо. Роздрібна торгівля займається продажем товарів безпосередньо громадянам — кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання. Основну частину роздрібної торгівлі здійснюють у магазинах. Водночас поширені інші її форми: на ярмарках і базарах, у дрібних стаціонарних та пересувних торгових точках, через торгові автомати, посилкова (поштова) й електронна торгівля (через інтернет-магазини), мережевий маркетинг (просування товарів і послуг від виробника до споживача шляхом прямого контакту людей).

Подорож у слово

Маркетинг (з англ. — ринкова діяльність) — система управління господарською діяльністю, спрямована на врахування вимог ринку та активний вплив на попит задля розширення збуту товарів.

МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ І СВІТОВИЙ РИНОК. Зовнішня торгівля є формою міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля — це обмін товарами і послугами між продавцями та покупцями різних країн. Як результат, відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав, де на товари, які ввозять у країну чи вивозять з неї накладають певні державні податки — мита. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку товарів і послуг. Організаційно світовий ринок є сукупністю прямих договорів (між партнерами з різних країн), спрямованих на задоволення потреб у товарах та послугах, забезпечення необхідними ресурсами та отримання доходу.

Учасниками світового ринку є державні органи різних рівнів (центральні, регіональні, муніципальні), а також підприємства й організації та окремі особи, які мають право на зовнішньоекономічну діяльність. Впливовими гравцями на світовому ринку є ТНК, міжнародні організації та регіональні міждержавні об’єднання. Міжнародні торгово-економічні установи й організації відіграють важливу роль у регулюванні світових ринків товарів і послуг, встановленні певних «правил гри» на них. До них належать Світова організація торгівлі, Міжнародна торгова палата, спеціалізовані організації країн — експортерів та імпортерів мінеральної сировини (нафти, кольорових металів), продовольства (кави, какао, цукру з цукрової тростини) тощо.

Світ у просторі й часі

Світова організація торгівлі (СОТ) — це провідна міжнародна економічна організація, членами якої є 164 країни; на них припадає понад 96 % обсягів світової торгівлі. Основними функціями СОТ є встановлення правил міжнародної системи торгівлі й розв'язання спірних питань між країнами-підписантами угод організації.

Основними центрами формування торгових зв’язків на світовому ринку є міжнародні товарні біржі, міжнародні ярмарки, товарні аукціони, торгові доми, торгові виставки. Міжнародна біржа — це торгове місце без наявності самих товарів, де їх купівля-продаж здійснюється за зразками або стандартами. На біржах продавці й покупці укладають угоди, згідно з якими товари постачають до місця призначення. Товарні біржі перебувають під впливом великих ТНК.

Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків: експорту — продажу та вивезення товарів за кордон (чи надання послуг закордонному споживачу) та імпорту — купівлі та ввезення товарів із-за кордону (чи отримання послуг від закордонного продавця). Особливими їх різновидами є реекспорт та реімпорт товарів. Реекспорт — це вивезення товарів, раніше ввезених із-за кордону, які не піддавалися переробці у даній країні (наприклад товарів, проданих на міжнародних ярмарках, товарних біржах, аукціонах тощо). Реімпорт — ввезення з-за кордону раніше вивезених з даної країни товарів без будь-якої їх переробки в закордонній країні. Такими можуть бути, наприклад, нереалізовані на міжнародних ярмарках і аукціонах товари або товари, забраковані закордонним покупцем.

ПОКАЗНИКИ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ. Зовнішню торгівлю країни характеризують:

1) обсяг експорту  

2) обсяг імпорту.

Ці показники виражають або в натуральному вигляді (кілограмах, тоннах, м³, штуках, барелях (для нафти), мішках (для кави), або у вартісному вигляді (зазвичай розраховують у доларах США);

3) зовнішньоторговельний обіг — сума вартісних обсягів експорту та імпорту;

4) сальдо зовнішньої торгівлі — різниця між вартісними обсягами експорту та імпорту;

5) товарна структура експорту, імпорту — співвідношення у них різних товарних груп: сільськогосподарських і продовольчих продуктів, товарів видобувної та переробної промисловості тощо;

6) географічна структура експорту, імпорту — розподіл торговельних потоків за окремими країнами та їх групами (наприклад, частка експорту країни в Китай, Німеччину, США; частка в імпорті держави країн Європи, Азії, Африки).

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ. Обсяги світової торгівлі вражаючі: у 2016 р. експорт товарів становив 15,5 трлн дол. США, а комерційних послуг — 4,8 трлн дол. Це більш як четвертина світового ВВП. У другій половині ХХ ст. і на початку ХХІ ст. темпи приросту світової торгівлі у 1,5-2 рази перевищували темпи зростання ВВП, що було викликано розвитком міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією виробництва, активною діяльністю ТНК, лібералізацією міжнародної торгівлі, розвитком торговельно-економічної інтеграції. Лише в окремі кризові роки темпи приросту світової торгівлі різко знижувалися, але згодом відновлювали свої високі показники.

Однак, починаючи з 2012 року, у розвитку світової економіки проявилися нові тенденції: зниження темпів росту ВВП і світової торгівлі. Кілька років поспіль ці показники були майже однакові або ж приріст торгівлі ненабагато випереджав приріст економіки загалом. Експерти міжнародних організацій пояснюють це відносно низьким зростанням ВВП у країнах, що розвиваються, нестійким відновленням економіки в розвинених країнах після світової кризи 2009 р., а також щораз більшими геополітичними ризиками і загрозами (агресія Росії в Україні, військові конфлікти на Близькому Сході, боротьба з лихоманкою Ебола в Західній Африці тощо). Ще більше ускладнило ситуацію коливання валютних курсів, світових цін на нафту та інші ключові сировинні товари.

Результатом науково-технічного розвитку є значні зміни в товарній структурі міжнародної торгівлі. Спостерігаються такі тенденції:

1) збільшення питомої ваги готових виробів і відповідно зниження частки сировинних товарів;

2) зростання частки машин, обладнання і транспортних засобів у світовому товарообігу;

3) інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці;

4) стрімке зростання експорту/імпорту послуг.

Товарна структура міжнародної торгівлі, %

Міжнародна торгівля послугами зростає випереджувальними темпами: у різні роки на неї припадає від четвертини до третини обсягів всієї світової торгівлі. Якщо донедавна основними видами послуг у світовій торгівлі були транспортні та банківські, то тепер поширюються інформаційні, телекомунікаційні, консультаційні, управлінські, ділові послуги, оренда машин і устаткування тощо. Зростання витрат на науково-дослідні й дослідницько-конструкторські роботи зумовило виникнення інжинірингових послуг (для забезпечення зв’язку науки і виробництва).

Світ у просторі й часі

За оцінками фахівців, країни, що розвиваються, забезпечують 40-50 % експорту продовольства, сировини та палива, а також 15-20 % світового експорту напівфабрикатів. Причому експорт напівфабрикатів з таких країн має стійку тенденцію до кількісного збільшення та розширення номенклатури.

Суттєві зміни відбулися також і в географічній структурі міжнародної торгівлі. У 50-60-х роках ХХ ст. світовими лідерами у зовнішній торгівлі була група економічно розвинених країн, насамперед країни «Великої сімки», Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія. У 70-80-х роках до них додалися нові індустріальні країни Східної Азії (Республіка Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань) та Латинської Америки (Мексика), а на початку ХХІ ст. — Китай, який із 2010 р. впевнено очолює рейтинг найбільших експортерів світу. Найбільшим споживачем імпортної продукції залишаються США.

країни-лідери за експортом товарів, млрд дол.

країни-лідери за імпортом товарів, млрд дол.

Основні позиції в експорті послуг займають США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Китай, Нідерланди, Японія, Індія. Ці вісім країн експортують на світовий ринок майже половину послуг (за вартістю).

ГОЛОВНІ РЕГІОНИ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ. Два регіони світу — Європа та Азія — зосереджують найбільші обсяги міжнародної торгівлі. У світовому товарообігу на них припадає приблизно однакова частка, а в торгівлі послугами поза конкуренцією Європейський регіон — близько 45 % обсягу. Третім потужним торговим регіоном є Північноамериканський, що об’єднує США, Канаду і Мексику.

частка регіонів у світовому експорті товарів

Складниками світового ринку товарів і послуг є великі регіональні ринки, які сформувалися в рамках міждержавних об’єднань у різних частинах світу, — Європейського союзу, Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА), Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Південноамериканського спільного ринку (МЕРКОСУР) та інших. Запровадивши на своїй території зони вільної торгівлі, країни цих регіональних об’єднань наростили обмін товарами та послугами. Міждержавні торгові потоки, що сформувалися в цих організаціях, належать до найбільших у світі за обсягами. Це товаропотоки США — Канада, США — Мексика, Німеччина — Франція, Німеччина — Італія, Німеччина — Нідерланди, Франція — Нідерланди, Франція — Бельгія тощо. Найбільш успішно взаємна торгівля товарами й послугами відбувається в ЄС, який концентрує понад 25 % світової торгівлі товарами і майже стільки ж — послугами.