УРОК 40. ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ СВІТУ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ СВІТУ"

Традиційні виробництва харчової промисловості окремих країн світу.

           Із сільським господарством традиційно пов’язана харчова промисловість. У всіх країнах світу вона складалася протягом тривалого часу. Проте деяки­ми виробництвами та продовольчими товарами країни знані у всьому світі. Найбільш різноманітною є харчова про­мисловість країн Європи. Виходячи з багатовікових традицій та природних умов, там складалося неповторне виробництво харчо­вих товарів.

    Світове виробництво молока й молочних продуктів збільшується, оскільки зростає споживання в країнах, що розвиваються. Провідними виробниками молока у світі є США, Індія, країни ЄС, Китай, Бразилія, а головні виробники молочної продукції — компанії економічно розвинених країн, наприклад французькі Lactalis («Лакталіс») і Danone («Данон»). Зокрема, Lactalis є світовим лідером з виробництва сирів відомих торгових марок President, Galbani і Parmalat. Свою продукцію компанія виробляє у понад 40-ка країнах, а продає у 80-ти.  Так, «молочною фермою» Євро­пи називають Данію.   Найбільше сиру постачають на експорт країни Європи - Швейцарія, Нідерланди. Лідером є Франція, де в промислових масштабах виробляють 365 сортів сиру. Сир — здебільшого продукт споживання населення розвинених країн світу північної півкулі.

    Виробництво вершкового масла скоротилось у США та країнах Західної Європи через зміни у структурі харчування населення. Проте воно зросло у країнах Азії, особливо в Індії. Значною мірою це пов’язано з необхідністю переробки молока, адже ця країна — третій у світі його виробник. Зростає також маргаринове виробництво у країнах, що розвиваються, через значно меншу його вартість.

   М’ясна промисловість світу дуже різноманітна. Обсяг виробництва визначається культурними, історичними й релігійними переконаннями населення різних країн. Так, країни Перської затоки визначаються на тлі інших країн Азії високим обсягом споживання яловичини. М’ясні продукти є основним джерелом високоцінних тваринних білків, тому зростання їхнього споживання є одним з основних показників підвищення добробуту населення. Виробництво м’яса на душу населення в середньому у світі становить лише 36 кг на рік, тоді як у Данії воно сягає 365 кг проти 4,6 кг в Індії.

    Збільшення споживання м’яса птиці (особливо курятини) у світі зумовлено такими чинниками, як:

•  впровадження промислових інтенсивних методів відгодівлі птиці;
•  зосередження більшості виробництва товарної продукції в рамках великих вертикальних холдингів;
•  швидкий обіг коштів та високий рівень рентабельності виробництва м’яса птиці;
•  курятина має найнижчу ціну серед усіх видів м’яса на ринку, тому вона може задовольнити постійно зростаючий споживчий попит у країнах, що розвиваються.

   У світі більш ніж половину м’яса птиці виробляють птахофабрики з вирощування курей-бройлерів. Вони розміщенні в переважній кількості країн світу, адже щодо її споживання відсутні релігійні чи культурні обмеження. Найбільше виробляють і споживають курятину в США. Друге місце з виробництва та споживання займають Китай і Бразилія, яка є найбільшим її експортером у світі. Лідерами зі споживання курятини на душу населення є ОАЕ, Кувейт, Бразилія й Гонконг/Сянган (САР Китаю).

       Розміщення виробництва м’яса у світі має певні особливості:

•  більш ніж половину світового виробництва м’яса зосереджено в країнах, що розвиваються;
•  головним регіоном з виробництва м’яса є Азія, де триває зростання обсягів його виробництва та споживання;
•  майже вдвічі зменшилася його частка у Східній Європі;
•  провідним експортером м’яса у світі (47 %) є Західна Європа;
•  Північна Америка зберегла друге місце за обсягами експорту м’яса у світі (20 %), а Австралія й Нова Зеландія — третє (12 %).    

  Серед регіонів світу лідерами у продукуванні м’яса є Азія, Європа і Північна Америка, а серед країн — Китай, США, Бразилія, країни ЄС. Найбільшими експортерами м’ясної продукції є Австралія, Нова Зеландія, Данія, Нідерланди, США. На експорт працює м’ясоохолоджувальна промисловість Аргентини та Уругваю. 

  Рибна промисловість виробляє удвічі менше товарної продукції, ніж м’ясна промисловість. Риболовецький флот і спеціалізовані порти з підприємствами з глибокої переробки морепродуктів дозволяють забезпечувати необхідний рівень їхнього споживання. На країни басейну Тихого океану припадає більше 70 % усіх рибо- та морепродуктів світу. Лідерами за уловом є Китай, Перу, Чилі. Одне з перших місць у виробництві товарної продукції рибної промисловості зайняла аквакультура. У Норвегії, наприклад, лосося вирощують більше, ніж виловлюють у відкритому морі. Провідні відповідні рибницькі господарства не лише виловлюють, а й здійснюють переробку риби. Впровадження сучасних індустріальних технологій інтенсивного рибництва зумовило концентрацію виробництва окремих видів ставкових риб у малих країнах Європи. Наприклад, Данія постачає на експорт більшу частину форелі, яку вирощено та перероблено в її рибницьких господарствах.

   Високоякісні рибні консерви випускають приморські держави: Норвегія, Ісландія, Іспанія, Португалія, Латвія (шпроти).

   У світовому олійному виробництві переважають пальмова і соєва олії. Лідерами з її виробництва є Індонезія, Китай, Малайзія і країни ЄС. Індонезія та Малайзія є найбільшими постачальниками на світовий ринок пальмової олії, Аргентина і Бразилія — соєвої, Канада — ріпакової, а Україна й Росія — соняшникової. Серед найбільших імпортерів олії — Індія, Китай, країни ЄС.  Багато соняшникової олії вивозить на світовий ринок Аргентина.

  Ви­робництво оливкової олії налагоджене у ба­гатьох країн Середземномор’я, але лідерами є Іспанія (36% світового ви­робництва), Італія (25%) та Греція (18%).

  Переробкою та консервуванням овочів та фруктів займаються країни південної та центральної Європи: Іта­лія, Болгарія, Угорщина.

  Батьківщиною макаронної промисловості є Іта­лія.

  Ковбасами та пивом славиться Німеччина.

  На весь світ відомі тютюнові вироби Болгарії, Греції, Македонії, Албанії, Боснії і Герцеговини.

  Останнім часом набуло розвитку використання напівфабрикатів та роз­ ширилася мережа швидкого харчування «фаст-фуд», батьківщиною яких є США. США вирізняється виробництвом м’ясних, молочних та овочевих консервів.

  Потужна харчова промисловість склалася у країнах Латинської Америки. Головне її виробництво – цукрова промисловість, яка основана на пере­робці цукрової тростини. Особливого розвитку вона набула у Бразилії, Мек­сиці, Колумбії, на Кубі та інших країнах Карибського басейну. Найбільшими виробниками й водночас експортерами цукру є «тростинові» країни — Бразилія, Індія, Таїланд, Мексика, Гватемала, а також європейські країни — Франція, Німеччина, що виробляють буряковий цукор. Водночас США, Китай, Індонезія, маючи немалі обсяги виробництва, належать до найбільших споживачів та імпортерів цього солодкого продукту.

    У виробництві кави, чаю, какао між виробниками сільськогосподарських культур і головними споживачами готової продукції склалася традиційна спеціалізація в рамках міжнародних організацій країн експортерів та імпортерів цієї продукції. Виробники (країни, що розвиваються) постачають первинно оброблену сировину, а споживачі (переважно економічно розвинені країни) пристосовують її для власних потреб і нерідко стають потужними експортерами готової продукції (США, Велика Британія, Швейцарія, Італія, Іспанія, Нідерланди, Австрія). Водночас країни-виробники чайного листа виступають також значними постачальниками готового чорного і зеленого чаю (Індія, Шрі-Ланка, Кенія, Китай, Індонезія), фа­суванням какао (Кот-Д’Іваур, Гана, Нігерія, Індонезія), кави (Бразилія, Колумбія, Індонезія).

   Виробництво вина загалом поширене у восьми десятках країн, які умовно поділяють на виробників вин Старого Світу (Європа і Близький Схід) і Нового Світу (інші регіони). Провідні виноробні регіони світу зосереджені в середземноморських субтропіках або сусідніх помірних широтах. Найбільшими виробниками вина є країни Південної і Західної Європи — Італія, Франція та Іспанія, які продукують близько половини його світового річного обсягу. Виноробство є також «візитівкою»  Болгарії, Молдови та Грузії.

   У пивоварній промисловості лідерство за Китаєм, США, Бразилією, Німеччиною, Мексикою, Росією. Американські, британські, нідерландські та данські компанії контролюють світовий ринок пива. Сучасною тенденцією розвитку у виробництві напоїв є зростання попиту на безалкогольну продукцію. Американська харчова ТНК Coca-Cola — найбільший у світі виробник концентратів, сиропів і безалкогольних напоїв. Свою продукцію компанія постачає у понад 200 країн світу. 

    В країнах Азії та Африки харчова промисловість розвивається швидкими темпами. Вона представлена переважно первинною переробкою сировини. Розширилося експортне значення консервованої продукції: екзотичних тропічних фруктів. Важливого значення набула олійна промисловість, яка представлена виробництвом пальмової та арахісової олії. Низка країн відома виробництвом тростинного цукру, фасуванням какао, кави  та чаю.

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ХАРЧОВУ ПРОМИСЛОВІСТЬ

   У процесі глобалізації світової економіки дедалі більший сектор світового ринку стає підконтрольним ТНК. Вони є дуже потужними виробниками харчових продуктів, які контролюють окремі сегменти світового ринку продовольства. Найбільшими компаніями є:

•  «Бунге» із США (виробництво рослинної олії, маргарину, майонезу та цукру);
•  «IнБев» з Бельгії (виробництво пива);
•  «Кока-Кола» із США (виробництво сокових концентратів, сиропів і безалкогольних напоїв);
•  «Крафт Фудс» із США (виробництво виробів із шоколаду, кави, солоних снеків і печива);
•  «Нестле» зі Швейцарії (виробництво розчинної кави, мінеральної води, морозива, бульйонів, молочних продуктів, кондитерських виробів, дитячого харчування);
•  «САБМіллер» з Великої Британії (виробництво пива);
•  «Юнілевер» з Великої Британії (виробництво морозива, сирів і чаю)