Сучасні напрями розвитку світового машинобудування. У сучасному світі машинобудування виконує провідну роль серед виробництв матеріальної сфери. Протягом усієї історії існування значення машинобудування у виробництві та житті суспільства неухильно зростало, та воно мало ряд напрямів свого розвитку. По-перше, постійно відбувається диференціація виробництва, тобто виникають вже нові й нові види машин, які принципово змінюють характер праці людини на виробництві та її повсякденне життя. По-друге, неухильно зростає наукомісткість машинобудування. Так, нині воно поглинає понад половину усіх витрат на наукові розробки. По-третє, весь час відбувається мініатюризація машин, їх роблять більш компактними, легкими, економними у використанні сировини та енергозатратах під час роботи. Й, нарешті, вже перейшли від виробництва одиничних екземплярів машин до створення комплексів машин та гнучких ліній, які практично повністю замінили людину у виробничому процесі. У сучасному світі найбільше значення мають такі напрями машинобудування, як транспортне (особливо автомобіле- та авіабудування) та точне машинобудування.
Особливості розміщення машинобудування в світі. У зв’язку з надзвичайно важливим значенням у високорозвинутих країнах на машинобудування припадає більше 33 – 38 % усієї вартості обробної промисловості. Саме у цій сфері яскраво виявляється лідерство цих країн.
Так, у національних господарствах країн G-7, особливо США, Японії, Німеччини, Франції та Великої Британії, найбільш повно представлено усі види машинобудівного виробництва. Ці країни й донині задовольняють значну частку попиту на якісну продукцію машинобудування на світовому ринку.
Решта, навіть високорозвинутих країн, мають вузьку спеціалізацію машинобудування, й тому не в змозі повністю забезпечити потреби у цій продукції за рахунок власного виробництва. Через те вони є дуже залежними від світового ринку. Такі розвинуті країни, як Канада, Норвегія, Швеція, Швейцарія спеціалізуються на випуску окремих видів продукції машинобудування, що відомі на світовому ринку своєю високою якістю. Натомість потребу в інших машинах вони задовольняють за рахунок імпорту.
Країни, що розвиваються, перебувають на різних стадіях економічного розвитку. У більшості з них машинобудування представлене лише металообробкою, машиноремонтом та виробництвом окремих видів нескладної техніки. Частка машинобудування в їх господарстві становить не більш ніж 10 % вартості обробної промисловості.
Проте деякі країни, що розвиваються, за випуском продукції машинобудування наблизилися до високорозвинутих країн. Щоправда, їх машинобудування є вузькоспеціалізованим та експорт орієнтований на ринки розвинутих країн. Основою для його розвитку стала їх дешева робоча сила та на перших етапах – іноземні інвестиції й імпортні технології. Це нові індустріальні країни Східної та Південно-Східної Азії та Латинської Америки, а також Китай. На продукцію машинобудування у вартості обробної промисловості цих країн припадає 23 – 26 %. Ці країни виробляють масові товари машинобудування середнього рівня складності. В деяких країнах спостерігається тенденція до постійного ускладнення їх машинобудівних виробництв, а також відбувається перехід від використання іноземних технологій до власних.
Отже, основними виробниками та постачальниками продукції машинобудування на світовий ринок є вирокорозвинуті країні, нові індустріальні країни та Китай. Перші є основними постачальниками дорогих машин високої складності та якості, інші – переважно масових товарів середнього технічного рівня.
Виробництво машин і устаткування загального призначення. Основними виробництвами загального машинобудування у світі є важке машино- та верстатобудування та сільськогосподарське машинобудування.
Високим рівнем розвитку важкого машинобудування вирізняються насамперед розвинуті країни, де існує потужна переробна важка промисловість. У країнах, що розвиваються, важке машинобудування зростає у країнах, де важливе значення має або видобувна промисловість (видобуток вугілля, руд, нафти і природного газу), або існують великі металургійні райони (Індія, Бразилія). Верстатобудування забезпечує прогресивний розвиток усіх виробництв. Воно потребує залучення висококваліфікованих трудових ресурсів, тому розміщується в основному у економічно розвинутих країнах. Не випадково на шість із них – Японію, Німеччину, США, Італію, Швейцарію та Францію – припадає 75 % виробництва та експорту верстатів. Верстатобудування зазвичай має вузьку спеціалізацію. Так, США відомі випуском верстатів з програмовим керуванням, Німеччина – металорізальних, Японія – ковальсько-пресових, Швейцарія – прецизійних (високоточних).
Сільськогосподарське машинобудування, орієнтуючись на споживача, розвинуте у тих країнах, де розвинуте рослинництво та тваринництво. Так, найбільшим обсягом виробництва сучасної сільськогосподарської техніки вирізняються США та Німеччина. США одночасно є й найбільшим споживачем цієї продукції. Асортимент техніки визначається спеціалізацією сільського господарства. Так, зернозбиральні комбайни складають, наприклад, у Німеччині та Україні, льоно- та картоплезбиральні – у Польщі та Білорусі, кукурудзозбиральні – в США та Мексиці, бавовнозбиральні – в Узбекистані, машини для збирання кави – у Бразилії. У країнах, що розвиваються, часто працюють виробництва, що складають техніку для роботи на землі з комплектуючих із розвинутих країн.
Важливим напрямом загального машинобудування є виробництво зброї. У світі, як правило, основними виробниками та експортерами зброї є розвинуті країни, а імпортерами – країни, що розвиваються. Найбільше продають зброї Росія та США.
Виробництво транспортних засобів. Швидкими темпами в наш час розвивається транспортне машинобудування. Його основними виробництвами
є автомобіле- та авіаракетобудування. Для перевезення вантажів залишається
найважливішим суднобудування. З появою швидкісних потягів друге дихання одержало залізничне машинобудування.
Автомобілебудування стало одним з найбільших за обсягами виробництв не лише машинобудування, а й обробної промисловості в цілому. Якщо у середині XX ст. у світі складалося майже 4 млн автомобілів щорічно, наприкінці ХХ ст. – близько 50 млн, то у 2015 р. – понад 90 млн. З цієї кількості 70 % припадають на легкові автомобілі, решта – на вантажні, автобуси, тролейбуси, мотоцикли тощо. Найбільше автомобілів виробляють Китай (27 % світового виробництва),
США (13,3 %) та Японія (10,2 %). З країн Європи найвідомішим є автомобілебудування Німеччини (6,6 %), Іспанії, Франції, Великої Британії, Чехії, Італії. В останні десятиліття було створено автоскладальні заводи у країнах, що розвиваються: Індії, Мексиці, Бразилії, Таїланді, Індонезії, Малайзії, Аргентині, Туреччині, Тунісі, на Філіппінах. Вони працюють на імпортних деталях, використовуючи дешеву робочу силу. Тому якщо наприкінці ХХ ст. автомобілебудування було прерогативою лише розвинутих країн, то нині до переліку лідерів увійшли країни, що розвиваються. Деякі з них, наприклад Республіка Корея, налагодили вже виробництво власних марок автомобілів та створюють філії своїх автопідприємств за кордоном. Нині особлива увага приділяється підвищенню екологічності та економічності автомобілів, підвищенню рівня безпеки, поліпшенню ходових якостей.
Гостра конкуренція на світовому ринку зумовлює високий рівень монополізації автомобілебудування. Найбільшими ТНК з виробництва автомобілів є «Тойота», БМВ, «Даймлер-Бенц», «Дженерал-моторс», «Форд-мотор», «Опель», ФІАТ, «Вольво», «Нісан». За рівнем розвитку автомобілебудування значення регіонів світу змінювалося. На початку ХХ ст. першість належала Північній Америці за рахунок США. У другій половині ХХ ст. першою стала Європа. Нині серед регіонів
світу на першу позицію за виробництвом автомобілів вийшла Східна та Південно-Східна Азія.
У сучасному світі великого значення набуло авіаракетобудування, хоч воно розвивається лише у небагатьох країнах світу. Його безперечними лідерами є США, Франція та Китай. Найбільшими виробниками літаків у світі є компанії Boeing (США) та Airbus (Франція, Німеччина, Іспанія та Велика Британія). В Україні окрім величезних вантажних літаків налагоджене окреме виробництво авіадвигунів на заводі «Мотор Січ» у Запоріжжі.
Суднобудування втратило своє колишнє значення у складанні пасажирських суден, але залишається важливим у складанні вантажних, особливо танкерів. Змінилися й визнані лідери у цій галузі. Велика Британія, що з початку XIX ст. і до Другої світової війни будувала більш як половину морських суден світу, тепер опинилася в другому десятку. У другій половині ХХ ст. понад половину суден на світовий ринок вивозила Німеччина. Нині суднобудування поступово почало переміщуватися з розвинутих країн до тих, що розвиваються.
Найбільшим виробником суден став Китай, який виробляє 38 % цієї продукції світу. Республіка Корея (33 %) останнім часом випередила Японію (близько 25 %). Помітними виробниками суден стали Бразилія, Аргентина, Мексика, Сінгапур, які складають кораблі з імпортних деталей. Натомість у США та країнах ЄС виробництво суден значно скоротилося. В окремих країнах сформувалась певна спеціалізація суднобудування. Японія виробляє судна для перевезення наливних та насипних вантажів, Франція – скрапленого газу, Фінляндія – криголами та пасажирські судна, США – військові судна, Китай – монополіст у будівництві малих і середніх танкерів.
Роль залізничного машинобудування дещо зменшилося у розвинутих країнах та зросла у країнах, що розвиваються. Локомотивобудування історично склалося у ХІХ ст. у країнах Європи, Росії, США, Японії. У другій половині ХХ ст. через бурхливий розвиток парку автомобілів та літаків у розвинутих країнах виробництво рухомого складу для залізниць почало спадати. Так відбувалося, поки не з’явилися швидкісні залізниці. Нині найвідоміші виробники швидкісних локомотивів у Європі – Німеччина та Франція, в Азії – Японія, Китай та Республіка Корея. У 2016 р. японський локомотив поставив новий рекорд швидкості – 608 км/год.
Точне машинобудування. Надбанням другої половини XX ст. стало точне машинобудування. Якщо у 80-х pp. XX ст. найбільше побутової техніки виробляли Японія, США, Німеччина та Франція, то тепер їх потіснили азійські нові індустріальні країни та Китай. Зокрема, світовим лідером у складанні телевізорів, радіоприймачів, годинників, пральних та швейних машин нині є Китай.
Найбільшими виробниками продукції точного машинобудування у світі стали компанії Siemens (Німеччина), АВВ (Швейцарія, Швеція), General Electric (США), GEC-Alsthom (Франція, Велика Британія). За виробництвом побутової техніки лідерами поряд з розвинутими країнами (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція) є й нові індустріальні країни (Республіка Корея, Сінгапур, Малайзія, Бразилія) та Китай. У цих країнах впроваджене повномасштабне виробництво персональних комп’ютерів, великих інтегральних схем, периферійних систем, обладнання для електронного проектування, засобів зв’язку, волоконної оптики тощо.
Найбільші машинобудівні регіони світу
У світі склалося чотири основних регіони найбільшого розвитку машинобудування різних напрямів: Північна Америка, Європейський Союз, Східна та Південно-Східна Азія та Латинська Америка.
Основу машинобудування регіону Північної Америки становить відповідна промисловість США, яка випускає широкий асортимент виробів та спеціалізується на науко- та капіталомісткому машинобудуванні. Доповнює його машинобудування Канади, яке тісно пов’язане виробничими відносинами із США. Регіон дає майже 16 % продукції світового автомобілебудування, близько 60 % цивільного літакобудування й значну частку точного машинобудування. Регіон є експортером продукції високої складності. Поряд з цим він імпортує різноманітну побутову техніку, морські судна, частину автомобілів.
Країни Європейського Союзу відомі широким асортиментом науко- та капіталомісткого машинобудування дуже високої якості. В регіоні складається 20 % усіх автомобілів світу, літаків, а також значна частина побутової техніки. Осередок регіону становить машинобудування Німеччини, Франції та Великої Британії. Звідси експортуються побутова техніка, автомобілі, а імпортуються верстати та морські судна.
Східна та Південно-Східна Азія – це регіон, що розвивається найбільш динамічно. Його головними осередками є машинобудування Китаю та Японії. До них долучаються нові індустріальні країни, передусім Південна Корея та Сінгапур. У регіоні виробляється понад 46 % автомобілів світу, понад 2/3 морських суден, левова частка електроніки та робототехніки. Уся ця продукція має експортне значення, особливо побутова середньої складності. Імпортуються новітні технології та якісне обладнання.
В країнах Латинської Америки формується новий регіон машинобудування на базі складання автомобілів (понад 7 % світу), літаків, морських суден, електроніки на основі імпортних технологій переважно для насичення внутрішнього ринку. Основу регіону становить машинобудування Мексики, Бразилії та Аргентини.
Головна 
