УРОК №30. ХІМІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО В УКРАЇНІ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ"

     ОСНОВНІ ЦЕНТРИ ВИРОБНИЦТВА ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЧИННИКИ ЇХ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ. Україна належить до провідних виробників у світі деяких видів продукції хімічної промисловості. Певного мірою це пов’язано з наявністю відповідної сировини.

     Сировиною для хімічної промисловості країни є кам’яне й буре вугілля, супутні й природні гази, нафта, кам’яна й калійна солі, фосфорити, крейда, вапняки, сірка тощо. Використовує хімічна промисловість також відходи чорної і кольорової металургії, харчової промисловості, лісопромислового комплексу.

     Хімічна промисловість складається з таких виробництв: гірнича хімія (видобування сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) та хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів).

     Підприємства гірничої хімії розміщуються в районах видобування корисних копалин, що використовуються як хімічна сировина: калійні солі (Калуш, Стебник), кам’яна сіль (Слов’янськ, Артемівськ, Бахмут, Солотвине, Сиваш), сірка (Яворів, Новий Розділ), фосфорити (Середнє Придністров’я), озокерит (Борислав). Відповідно до розміщення підприємств із видобутку та переробки гірничо-хімічної сировини в Україні можна виділити три райони гірничої хімії: Донбас, Прикарпаття, Присивашшя.

     Однією з ланок основної хімії, що ґрунтується на потребах чорної металургії Донбасу і Придніпров’я, є коксохімічне виробництво. Коксохімія — комплексоутворююча галузь, яка добре поєднується з металургійним виробництвом. Так, низькокалорійний доменний газ використовується для обігрівання коксових печей, а висококалорійний газ, що утворюється внаслідок коксування вугілля, передається в мартени для виплавляння сталі і на прокатне виробництво. Крім того, з нього виробляють азотні добрива. Коксохімія є базою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств, які переробляють доменний та коксовий гази, феноли, смоли тощо. Із них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди і гербіциди, барвники, пластмаси, мінеральні добрива.

     До провідної галузі основної хімії належить виробництво мінеральних добрив: калійних, фосфорних, азотних, комбінованих, гранульованих. Україна має значну сировинну базу для виробництва калійних добрив (родовища калійних солей в Калуші й Стебнику). Світові тенденції у виробництві мінеральних добрив свідчать про те, що за останні п’ять років потужності з виробництва калійних добрив у світі виросли на 22% при збільшенні споживання на 11%, азотних — на 9% при зростанні попиту на 7%, фосфорних — на 12% при збільшенні попиту на 9%.

Зв’язки хімічної промисловості з іншими сферами господарства.

Країни-основні імпортери українських азотних добрив.

     Підприємства, що випускають фосфорні добрива, працюють на імпортній сировині та місцевих фосфоритах. Найбільшими підприємствами є хімзаводи у Вінниці й Костянтинівці, суперфосфатний завод в Одесі, «Хімпром» у Сумах, металургійний завод «Азовсталь» у Маріуполі.

     Основними центрами виробництва азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра) є Кам’янське, Запоріжжя, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Ці підприємства розміщено в районах коксохімічного виробництва. Друга група підприємств, де виробляють ці добрива, тяжіє до споживача й розміщена в районах видобування природного газу і на трасах газопроводів. Так, виникли виробництва в Черкасах, Рівному, Одесі.

     Частина українських мінеральних добрив експортується. Наприклад за три місяці 2020 р. (січень — березень) їхній експорт становив: азотні добрива — 266,8 тис. тонн на суму 55,58 млн дол. США; калійні добрива — 776 тон на суму 241 тис. дол. США; ΝΡΚ добрива — 1,58 тис. тонн на суму 1,36 млн дол. США.

     У багатьох сферах господарства використовується сірчана кислота: виробництві мінеральних добрив, нафтопереробній, харчовій, текстильній. Виробництво сірчаної кислоти — галузь основної хімії, яка є однією з провідних у хімічній промисловості України. Виробництво сірчаної кислоти має значну сировинну базу. Це самородна сірка в Передкарпатті, відходи коксохімічних і нафтопереробних заводів, сірчисті гази, що утворюються під час виплавляння цинку, міді, нікелю. Через високу хімічну активність сірчану кислоту небезпечно перевозити на далекі відстані. Тому її виробництво орієнтується на споживача. Основними виробниками сірчаної кислоти є підприємства Костянтинівки, Сум, Рівного, Нового Роздолу, Кам’янського.

     Виробництво соди зосереджено біля родовищ кам’яної солі і ропи солоних озер, оскільки воно дуже матеріаломістке. Щоб виробити 1 тонну соди, потрібно витратити 1,5 тонн кам’яної солі, 1,5 тонн вапняку і 1,7 тонн умовного палива. Основними підприємствами содової промисловості є ВО «Хімпром» у Слов’янську і завод у Лисичанську. Кальцинована сода використовується в харчовій промисловості та для виробництва скла. Каустична сода виробляється в Калуші. Її використовують в текстильній промисловості, миловарінні, при виробництві штучних волокон, глинозему з бокситів тощо.

     РОЗВИТОК ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОМИСЛОВІСТЬ. Фармацевтична промисловість випускає лікарські засоби і вироби медичного призначення. Це одне з виробництв господарства, яке розвивається в Україні і світі найдинамічніше. У нашій державі в останні роки темпи зростання виробництва в ньому в середньому сягали 20%. Нині в країні діє 49 підприємств, які забезпечують лише 30% ринку ліків. Домінуючим центром фармацевтичного виробництва залишається Київ. Він же демонструє найвищі темпи зростання виробництва. Серед інших центрів фармацевтичної промисловості виділяються Харків, Львів, Одеса. Найбільшими підприємствами є ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (Київ), Корпорація «Артеріум» (ТОВ «Київмедпрепарат» і АТ «Галичфарм»), AT «Київмедпрепарат» (Київ), AT «Здоров’я» (Харків) і AT «Фармак» (Київ), ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», AT «Київський вітамінний завод» та ін.

     ВИРОБНИЦТВО ГУМИ Й ПЛАСТМАС, МИЮЧИХ ЗАСОБІВ. Для виробництва синтетичних смол і пластмас сировиною є нафта, газ, кам’яне вугілля, а також кам’яна сіль. Хімічні підприємства розміщуються у районах видобування сировини або в місцях споживання готової продукції, яка використовується в легкій, харчовій, гумоазбестовій та інших виробництвах господарства. Найбільші підприємства зосереджені в Донбасі й Придніпров’ї. У Запоріжжі виробляють кремнійорганічні сполуки, синтетичні смоли, у Кам’янському — полівініл і полістирол, у Сєвєродонецьку вироби з пластмас і склопластику. Синтетичні смоли переробляють на плівкові, пластмасові та інші вироби в Калуші, Одесі, Києві, Фастові.

Головні проблемі та перспективи розвитку хімічної промисловості України.

     Гумоазбестова промисловість налічує понад 30 підприємств різної потужності та різного асортименту продукції. Виробництво шин і гумоазбестових виробів зосереджено в Дніпрі (ВО «Дніпрошина»), Білій Церкві («Росава»), Броварах. Гумотехнічні вироби випускають у Києві, Лисичанську, Білій Церкві, Сумах, Запоріжжі, Одесі, Харкові, Чернівцях (завод гумового взуття), Луцьку, Кременчуці (завод технічного вуглецю).

     На українському ринку, як ви вже мабуть помітили, панують миючі засоби зарубіжного виробництва. Водночас Україна володіє сировиною світового значення для виготовлення миючих засобів найвищої якості, та ще й екологічно безпечних на основі чорноморського кілу (пластична маса морських відкладів) і грязей солоних лиманів. Нині основними виробниками миючих засобів в Україні є підприємства в Дніпропетровській (Покровськ) і Харківській (Первомайськ) областях та в м. Вінниці.

    ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ. Хімічна промисловість є джерелом значного забруднення довкілля, що поступається лише енергетиці, металургії та автомобільному транспорту. Вона належить до виробництв, які споживають велику кількість сировини, води та енергії. Під час виробництва хімічної продукції утворюється велика кількість відходів, які не завжди використовується як вторинний ресурс, тому практично кожне підприємство хімічної промисловості є забруднювачем довкілля.

     Ще однією проблемою є неконтрольований імпорт мінеральних добрив з низки держав, ключовий чинник, що негативно впливає на роботу українських хімічних підприємств та призводить до залежності українських аграріїв від іноземних мінеральних добрив.