УРОК № 29. ХІМІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО СВІТУ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ СВІТУ"

     ГЕОГРАФІЯ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ. Хімічна промисловість, як і машинобудування, визначає науково-технічний прогрес в економіці. До її складу входять: гірнича хімія (видобуток мінеральної сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, солей, кислот), хімія органічного синтезу (виробництво синтетичного каучуку, синтетичних смол, пластмас і хімічних волокон).

     Значення хімічної промисловості, здатної виробляти продукти з попередньо заданими властивостями, постійно зростає. До цього виробництва також належать фармацевтика, виробництво фарб і товарів побутової хімії. Основним регіоном хімічної промисловості світу залишається Західна Європа. Потужною є ця промисловість також у США і Японії.

     Нафтохімічна промисловість розміщується в районах видобутку нафти (наприклад, на узбережжі Мексиканської затоки в США), у портах, куди привозять сировину (Японія, Італія, Нідерланди), на трасах нафтопроводів (США, Росія, Україна). Основна хімія набула розвитку в США, Німеччині, Росії. Сірчану кислоту виробляють Китай, США, Україна, Японія, Франція. Мінеральні добрива: азотні — США, Україна, Китай, Японія, фосфорні — США, Китай, Австралія, калійні — Німеччина, Франція, Україна. Найбільше пластмас виробляють США, Японія, Німеччина. У виробництві медикаментів провідні позиції посідають США, Японія, Швейцарія, Велика Британія, Франція, Угорщина, Індія.

     ЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ ХІМІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА. Багато з того, що оточує нас у побуті, вироблено хімічною промисловістю: лінолеум на підлозі, обшивка ліфта, сидіння в тролейбусі чи вагоні метро, різноманітні упаковки й мінеральні добрива, засоби боротьби зі шкідниками полів, полімерні плівки і труби, деталі для комбайнів, тракторів і космічних кораблів. Цей перелік можна ще продовжувати. Багато чого з названих виробів ще порівняно недавно не існувало. Це свідчить про швидкий розвиток хімії. Зумовлено це насамперед тим, що хімічна промисловість разом із машинобудуванням визначають і забезпечують науково-технічний прогрес інших виробництв господарства. Жодна з них не може обійтися без хімії. І ця залежність дедалі зростає. Хімічні технології все більше використовують інші сектори господарства, навіть харчова промисловість.

     Водночас хімічна промисловість істотно відрізняється від більшості інших виробництв. Тільки вона може створювати нові матеріали з певними властивостями. Така її особливість дуже цінна, наприклад, для космічної техніки і будівництва, фармацевтичної, харчової й легкої промисловості.

     ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЦТВ ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. Різні ланки хімічної промисловості мають різні технології виробництва і використовують різну сировину, тому й чинники їх розміщення будуть різними. Загалом хімічна промисловість доволі сировинно-, енерго- і водоємне виробництво та ще й найбільш екологічно небезпечне. Цей чинник теж є важливим і обмежує розміщення деяких виробництв хімічної промисловості у великих містах поблизу житлової забудови. Окремі підприємства хімічної промисловості доволі працемісткі. Це ще один чинник в їх розміщенні. І, нарешті, в наш час відбуваються швидкі зміни в техніці і технології хімічного виробництва, що також впливає на умови розміщення цієї промисловості.

     Чітку орієнтацію сировину — поклади калійних солей, мають підприємства з виробництва калійних добрив. Водночас виробництва азотних добрив тяжіють до районів споживання і розташовуються поруч із сировиною — на відгалуженнях нафто- і газопроводів. На споживача орієнтується в розміщенні виробництво суперфосфатних добрив. Енергоємне виробництво хімічних волокон тяжіє до районів виробництва дешевої електроенергії. Мало транспортабельну сірчану кислоту випускають в районах її споживання. Початкові стадії хімії органічного синтезу орієнтуються на сировину, а кінцеві (виробництво хімічних волокон, пластмас, синтетичного каучуку і гуми) на споживача.

     Гумоазбестова промисловість, підгалузь нафтохімічної промисловості, що виробляє понад 50 тис. найменувань продуктів, переважно тяжіє в розміщенні до великих міст і значних промислових центрів. Частина підприємств має територіальну прив’язку до міст, де є сировина, наприклад, там, де видобувається нафта, природний газ або проходять нитки нафто- і газопроводів або є значна кількість споживачів, адже її продукція дуже різноманітна: гумові рукава для перекачування рідини й газів, деталі для ізоляції, гальмувальні накладки та колодки, пластини для герметизації різноманітні конвеєрні стрічки для металургійної та вугільної промисловості, покриття для підлоги, надувні гумові матраци, гумовий матеріал для ремонту та ін. Отже, споживачі продукції є майже повсюди.

     Оскільки для виробництва синтетичних смол і пластмасових виробів за сировину використовується нафта, газ, кам’яне вугілля, а також кам’яна сіль, то такі підприємства розміщуються й у районах видобування сировини. Частина з них розташовується в місцях споживання готової продукції. Розміщення виробництва хімічних волокон залежить від трьох чинників — наявності паливно-енергетичних, водних і трудових ресурсів.

     Фармацевтична промисловість належить до виробництв хімії, які розвиваються найдинамічніше. Це пов’язане з тим, що вона випускає лікарські засоби і вироби медичного призначення. 

     Головним чинником розміщення підприємств фармацевтичної промисловості є споживацький. Абсолютна більшість фабрик цього виробництва орієнтується у власному розміщенні на споживача, тобто великі міста та агломерації. Практично в цих же містах розташовані й головні науково-дослідні лабораторії, університети з відповідними науковими центрами. Невеликі фабрики, які орієнтуються на використання природної сировини, можуть працювати і в районах, де цю сировину вирощують або збирають.

     Найбільші фармацевтичні компанії вже давно стали міжнародними, оскільки їх філії розташовані майже в усіх країнах світу, що свідчить ще раз про орієнтацію на споживача. Наприклад, компанія Johnson & Johnson має близько 230 дочірніх компаній в понад 50 країнах світу та забезпечує більше 120 тис. робочих місць, а її продукція продається в майже 175 державах.

     ЕКОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК РОЗМІЩЕННЯ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Аварії на найбільших хімічних підприємствах світу та їхні наслідки. Хімічна промисловість залишається найбільш екологічно небезпечним виробництвом. Тому розвинені держави з раціональним екологічним законодавством намагаються виносити ці виробництва до країн, що розвиваються, з їх ліберальним екологічним законодавством. У цих державах все ще працюють підприємства із застарілим обладнанням і малоефективними очисними спорудами. Значна їх концентрація на окремих територіях спричиняє сильне забруднення довкілля хімічними речовинами.

     Це негативно позначається насамперед на здоров’ї людей. Розвиток хімічної промисловості дедалі більше залежатиме від розв’язання екологічних проблем. Для поліпшення становища потрібні кошти і значні організаційні заходи щодо очищення забруднених регіонів, застосування маловідходних і безвідходних технологій на підприємствах.

     Щодоби у світі відбувається 17—19 аварій на хімічних підприємствах. Найбільша за кількістю жертв техногенна катастрофа нашого часу сталася саме на хімічному заводі з виробництва пестицидів в індійському місті Бхопал (1984 р.), що розташовувався в центрі міста. Тоді постраждало 335 тис. осіб. Офіційно померло понад 2500 людей. За неофіційними даними кількість загиблих складала 20 тис. осіб. Нині найбільш резонансні аварії трапляються під час перевезення продукції хімічних підприємств, під час виливання отруйних сполук із цистерн на залізничному та автомобільному транспорті та на продуктопроводах.

     НАЙБІЛЬШІ-КРАЇНИ ВИРОБНИКИ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ. Провідним сектором хімічної промисловості нині є основна хімія, яка виробляє кислоти, луги і мінеральні добрива. Виробництво мінеральних добрив (калійних, фосфатних, азотних та комплексних) постійно зростає через збільшення попиту сільського господарства.

     Основними виробниками добрив у світі є Китай, США, Канада, Індія і Росія. Виробництво калійних добрив не потребує великої кількості енергії і палива, але використовує велику кількість сировини. Головною сировиною для виробництва азотних добрив (аміачна селітра, сульфат амонію, карбамід тощо) переважно виступає природний газ. Через це підприємства з виробництва мінеральних добрив орієнтуються на газові родовища, розміщуються біля магістральних газопроводів і та коксохімічних печей.

     НАЙБІЛЬШІ-КРАЇНИ ВИРОБНИКИ ПОЛІМЕРНОЇ ПРОДУКЦІЇ. У світі швидкими темпами розвивається виробництво продукції органічного синтезу (пластмас, хімічних волокон, синтетичних смол і каучуків). Основними виробниками хімічних волокон є як розвинені країни, так і країни, що розвиваються: Китай, США, Республіка Корея, Індія, Індонезія, Японія, Таїланд. Новим районом, який розвивається нині прискореними темпами, є Східна й Південно-Східна Азія.

     Лідерами у виробництві синтетичних смол і пластмас, сировиною для яких служить газ, переважно є розвинені країни: Японія, США, Німеччина, Франція, Нідерланди.

     НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. Динамічно розвивається у світі хіміко-фармацевтична промисловість. Виробництво товарів цієї галузі хімії зосереджено переважно в розвинених країнах світу, там де розвивається наука й активно готують висококваліфіковані кадри. Це дуже вигідна, хоча й витратна справа. Найбільші фармацевтичні компанії світу мають потужну науково-дослідну базу, яку вони використовують для виробництва нових і більш ефективних ліків.