Інтернаціоналізація виробництва та транснаціональні корпорації
На основі міжнародного поділу праці, виробничої та науково-технічної спеціалізації та кооперування відбувається проникнення виробництва з однієї країни на територію інших.
Інтернаціоналізація виробництва – розвиток економічних зв’язків між національними господарствами, коли економіка однієї країни стає частиною світового виробничого процесу.
Наслідком інтернаціоналізації стало створення транснаціональних корпорацій (ТНК), які володіють виробництвами у кількох країнах одночасно. Такі компанії переросли державні кордони й працюють на світовому ринку через численні закордонні філії та дочірні підприємства, які створюються за рахунок експорту капіталу до інших країн. За контролем та капіталом – це національні компанії, але за сферою діяльності – міжнародні. Нині у світі діє понад 70 тис. ТНК, які виробляють понад 20 % світової продукції. Найвідоміші з них: «Дженерал Моторз», «Форд», «Хонда», «Тойота», BMW, «Аеробус», «Еппл», «Інтел», «Байєр», «Фольксваген», «Тесла», «Iвеко», IBM, «Бош», «Монсанто», «Нестле», «Кока-Кола», «Данон», «Філіпс», «Самсунг», «Соні», «Тошіба» та інші.
Ознакою інтернаціоналізації виробництва також є створення спільних між державних підприємств, виробничо-фінансових об’єднань вільних економічних зон (ВЕЗ), до розвитку яких широко залучається іноземний капітал та встановлені пільгові умови для господарювання.
Регіональна економічна інтеграція
Наступним кроком до злиття економік став процес міжнародної економічної інтеграції як нова форма міжнародного географічного поділу праці.
Регіональна економічна інтеграція (від лат. integratio – об’єднання частин) – зближення та поглиблення взаємодії національних економік, розвиток глибоких та стійких взаємозв’язків між ними.
Інтеграція передбачає проведення злагодженої міждержавної економічної політики, наслідком якої є формування міжнародних економічних угруповань країн. Вони можуть бути регіональними, тобто такими, що сформувалися на основі спільного географічного положення країн, або ж профільними, що виникли на основі подібної господарської спеціалізації.
Найвідомішим міжнародним регіональним угрупованням є Європейський Союз (ЄС), до якого нині входять 28 країн Європи. Головною метою організації є економічна та політична консолідація. В ході глибоких інтеграційних процесів був створений єдиний внутрішній ринок країн, вони перейшли до «єдиного простору» з прозорими кордонами для вільного пересування товарів, послуг, капіталів та населення. У 1991 р. у голландському місті Маастріхті 12 перших членів ЄС прийняли угоди про політичний та валютнофінансовий союз. Це означало проведення спільної зовнішньої політики та введення з 1 січня 1999 р. єдиної грошової одиниці євро.
Великим міжнародним регіональним угрупованням є Угода про Північно-Американську зону вільної торгівлі (прийняте скорочення за англійською назвою – НАФТА), до складу якого входять США, Канада та Мексика. Метою організації є усунення усіх обмежень у торгівлі між трьома країнами, взаємне відкриття ринків для державних закупівель, спільний захист інтелектуальної власності і т. ін.
Потужним регіональним угрупованням є Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Нині членами АСЕАН є 10 країн регіону, які проголосили своєю метою сприяння економічному, соціальному та культурному розвитку країн-учасниць, забезпечення спільної оборони
У 2002 р. на зібранні африканських держав у Південній Африці було проголошено про створення регіональної організації Африканський Союз, до якого вступили 53 країни. Головна мета організації – створення ефективного спільного ринку. Серед перспектив – введення єдиної валюти (афро), створення спільних збройних сил та спільних фінансових установ.
З-поміж профільних міжнародних економічних угруповань найвідомішою є Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), на членів якої припадає близько 2/3 запасів та понад 1/3 світового видобутку цієї енергетичної сировини. ОПЕК була створена у 1960 р. для колективного захисту інтересів країн-експортерів нафти, встановлення на неї єдиних цін, підвищення прибутків від продажу сировини та створення власної нафтопереробної промисловості. До ОПЕК входять 12 країн з трьох частин світу: Азії, Африки та Латинської Америки.
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) створене у 1957 р. для використання атомної енергетики у мирних цілях.
З 1995 р. діє Світова організація торгівлі (СОТ) – провідна міжнародна економічна організація, членами якої є 164 учасники (161 суверенна держава, ЄС, а також Сянган (Гонконг) та Тайвань, на які припадає понад 96 % обсягів світової торгівлі. Функціями СОТ є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між її членами на основі підписаних ними угод. Україна набула повноправного членства в СОТ у 2008 р.
Метою економічних інтеграційних процесів є відстоювання країнами спільних інтересів, досягнення спільних цілей. Це, в свою чергу, робить економіки країн залежними одна від одної, що має не лише позитивні, а й негативні наслідки. Кризові явища при цьому поширюються не лише на одну країну, а й на всіх членів економічного угруповання.
Головна 
