УРОК 7. ЕЛЕМЕНТИ КАРТИ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "ЕЛЕМЕНТИ ГЕОГРАФІЧНОЇ КАРТИ"

Усі карти – стародавні й сучасні, навчальні й вузьконаукові – складаються з певних елементів. Елементами карти є картографічне зображення, математична основа, легенда, допоміжне оснащення, додаткові дані.

Картографічне зображення – це основний елемент, зміст карти, сукупність відомостей про розміщення об’єктів і явищ, їхні властивості (наприклад, розміри), взаємозв’язки та зміни. Воно дає змогу охопити поглядом будь-які простори – райони, країни, материки або загалом планету.

Математична основа карти відображає математичні закони побудови зображення. Її складниками є масштаб і картографічна проєкція, в якій її виконано. Вони розширюють відомості про об’єкти та явища за результатами вимірювань, перетворень і логічних висновків. Застосовуючи масштаб, можна визначити відстань між об’єктами, а використовуючи градусну сітку, – географічні координати об’єктів.

Легенда являє собою систему умовних позначок, що їх використано на карті, а також текстових пояснень до них. За їх допомогою читач сприймає інформацію, подану на карті.

Допоміжне оснащення – це елементи, що полегшують користування картою: її назва, лінійний масштаб, лінії координатної сітки, відомості про те, коли і хто її створив.

Додаткові дані – це елементи, які тематично пов’язані зі змістом карти: різноманітні фотографії, схеми, діаграми, графіки, профілі, карти-врізки, довідкові відомості, текстові й цифрові дані.

Компонування визначає взаємне розташування в межах рамки назви карти, картографічного зображення поверхні, легенди, додаткових ілюстрацій та інших даних.

Якими способами зображають об'єкти та явища.

Як ви вже знаєте, для відображення різних географічних об’єктів, явищ і процесів на картах використовують умовні позначення. Це умовні знаки, підписи, буквені та цифрові позначки, а також способи картографічного зображення, якими на картах відображають об’єкти, явища і процеси.

Спосіб значків застосовують для зображення об’єктів, що не відображаються в масштабі карти. Значки можуть бути геометричними (наприклад, кружечки – промислові центри, різні фігури – місця видобування корисних копалин) або мати вигляд наочних малюнків (якір – символ морського порту).

Способом лінійних знаків передають лінійні об’єкти: берегову лінію, річки, кордони, шляхи, трубопроводи. Вони масштабні за своєю довжиною та конфігурацією, але переважно позамасштабні за шириною.

Способом якісного фону показують розподіл території на однакові в якісному плані частини. Їх зафарбовують різними кольорами. Цей спосіб передає явища, суцільно поширені на земній поверхні, тобто між територіальними частинами, зображеними на карті, не може бути «білих плям». Способом якісного фону показують, наприклад, геологічну будову території, ґрунти, природні зони, держави, одиниці адміністративнотериторіального устрою тощо.

Спосіб ареалів застосовують для виділення на карті областей поширення якихось однорідних явищ. Ареали позначають суцільною або пунктирною лінією, написом або малюнком, зафарбуванням, штрихуванням. На відміну від явищ, що передають способом якісного фону, явища, показані способом ареалів, не мають повсюдного територіального поширення: на карті вони мають вигляд окремих «плям» (льодовики, багаторічна мерзлота, болота, заповідники, басейни корисних копалин та ін.).

Спосіб ізоліній застосовують для відображення явищ, що характеризуються суцільним, безперервним і більш-менш плавним розподілом на земній поверхні. Ізолінії, як вам відомо, – це лінії, що сполучають на картах точки з однаковими кількісними показниками якогось явища на місцевості. Ізолініями, наприклад, показують висоту суходолу (горизонталі), глибини морів і океанів (ізобати), температуру повітря (ізотерми) та ін. Для кращого сприйняття явища ділянки між сусідніми ізолініями часто зафарбовують у різні відтінки кольору (наприклад, показуючи рельєф на фізичних картах).

Способом знаків руху показують явища, що переміщуються у просторі (наприклад, напрямки вітрів, течій). Кольором і шириною цих знаків можна відобразити характеристики явища – холодні або теплі течії, вітри влітку і взимку

Способом картограми на карті позначають інтенсивність прояву кількісних показників на окремих територіях, наприклад в областях, районах. Для картограми обов’язковою є шкала, яка роз’яснює, у яких межах змінюється показник. Так показують, наприклад, сумарну сонячну радіацію, рівень забруднення атмосферного повітря в різних областях України. Способом картограми зображують лише відносні показники.

Спосіб картодіаграми застосовують для відображення абсолютних значень кількісних показників на окремих територіях. Це роблять за допомогою діаграм у вигляді стовпчиків, стрічок, квадратів, кругів. Часто їх ділять на частини відповідно до структури зображуваного об’єкта. Наприклад, цим способом показують використання водних ресурсів в областях України.

Отже, тепер можемо сформулювати визначення: географічна карта – це зменшене, узагальнене умовно-знакове зображення земної поверхні на площині, побудоване за певними математичними законами (у певному масштабі та вибраній проєкції).