УРОК 60. НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ"

ПРИЧИНИ ФОРМУВАННЯ БАГАТОЕТНІЧНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. Ви вже знаєте, що люди, які населяють Україну, належать до різних етносів. Співвідношення між чисельністю цих етносів (у відсотках) становить етнічний склад населення.

За даними перепису населення 2001 року в Україні проживали представники понад 130 народів. Часто можна почути, що Україна - багатонаціональна держава. Так можна було б стверджувати, якщо вважати під національністю етнічну приналежність, про що йшлося в попередньому параграфі. Проте термін «багатонаціональна держава» неправильно орієнтує на те, що в Україні нібито проживає багато націй. Насправді Україна є однонаціональною державою з багатоетнічним складом населення. Це держава української нації як в етнічному, так і політичному сенсі.

Українці є так званим титульним етносом, від назви якого формується назва держави. Частка українців становила на момент перепису майже 78 %, це понад 37,5 млн осіб. Решта населення - представники етнічних і національних меншин, причому останніх, як ви вже знаєте, - лише чотири.

Українці є корінним народом, який сформувався на основі населення, що з давніх часів постійно проживало на території України. Предками українців є трипільці, що населяли територію в межиріччі Дністра та Дніпра 3,5-2 тис. років до н. е., і ранні слов’яни, які жили в лісовій і лісостеповій смугах і Карпатах пізніше. Слов’янські племена (дуліби, поляни, древляни, сіверяни, тиверці, уличі) займалися землеробством, вели осілий спосіб життя. Вони й стали основою українського народу.

Незважаючи на постійні нашестя кочівників та запозичення деяких рис культур інших народів, українці зберегли свою національну самобутність. Із часом територія їхнього формування і проживання (етнічна територія) розширилася завдяки заселенню й господарському освоєнню степових просторів, сягнувши наприкінці XIX ст. майже 950 тис. км².

Етнічний склад населення України

(за даними переписів населення 1989 і 2001 рр.)

Україна дивовижна

Самобутність українського народу

Національна самобутність українців проявляється в його поведінці, матеріальній і духовній культурі. Їхнє життя супроводжують звичаї, обряди, культові дійства - при народженні дитини, на весіллі, похоронах, під час цілорічної низки свят (Різдво, Маланка, Йордан, Великдень, Купала, обжинки, Катерини, Андрія, Миколая та ін.). Чудові вишиванки, різьблені й ткацькі речі, гончарні вироби прикрашають побут українців здавна і повсякдень. У всьому світі відомі борщівські вишиванки, косівські писанки, гуцульські килими, кролевецькі рушники, опішнянська і гаварецька кераміка, петриківський розпис. А стільки прислів'їв, оповідок, казок, народних пісень і дум, які має український народ, немає ніде в світі.

Історичні умови розвитку України сприяли формуванню багатоетнічного складу її населення за цілковитої переваги українців. Представниками інших корінних народів, які віддавна проживали на своїх етнічних територіях і опинилися в результаті державного розмежування у складі України, є угорці, румуни, молдовани і кримські татари. Давнім населенням території, що входить у державні межі України, є також греки, караїми і кримчаки, що мешкали в Криму. Представники майже всіх інших народів належать до прийшлих - тих, які з’явилися на території України, починаючи від середньовіччя (євреї, вірмени, поляки, литовці, німці, татари, росіяни), продовжуючи пізнішим часом (колонізація українських степів вихідцями з Балканського півострова - гагаузами, албанцями, сербами, болгарами, вселення в Україну вихідців з республік колишнього СРСР) і сьогоденням (прибуття в Україну студентів, біженців і заробітчан з країн Азії та Африки).

РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ЕТНІЧНОГО СКЛАДУ. РОЗСЕЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ. У всіх регіонах України, крім Криму, більшість населення становлять українці. Найвища їх частка (близько 90 % і більше) в населенні західних, північних і центральних областей. Лише в Закарпатській, Чернівецькій, Дніпропетровській областях і м. Києві цей відсоток понижується. Ще нижчий він у східних і південних областях (крім Миколаївської і Херсонської), а найнижчий - в АР Крим (менш ніж 25 %). Натомість на сході й півдні країни зростає частка росіян, які у Криму є переважаючим етносом, а в більшості областей - другим за чисельністю. Лише в етнічному складі двох західних областей росіяни поступаються представникам інших народів: у Закарпатській - угорцям і румунам, у Чернівецькій - румунам і молдованам.

Рекорди України

Найвища частка українців - у населенні Тернопільської, Івано-Франківської (понад 97,5 %) і Волинської (майже 97 %) областей.

Найбільш різноманітний етнічний склад населення - у Криму, деяких прикордонних областях, а також у промислових регіонах та великих містах, що зумовлено міграцією сюди людей різних національностей на роботу і навчання.

Українці в різних частинах країни мають певні особливості, які виявляються в мові, одязі, житлі, звичаях, обрядах, фольклорі, декоративно-прикладному мистецтві. На основі цього виокремлюють етнографічні групи українського народу. Раніше такими були севрюки, подоляни, литвини, пінчуки, черкаси, поліщуки, бойки, гуцули, лемки. Через згладження специфічних рис цих груп окремі з них перестали існувати. Найкраще зберегли свої традиції та говірку горяни Українських Карпат - гуцули, бойки і лемки. Гуцули заселяють територію на стику Івано-Франківської, Чернівецької і Закарпатської областей і Румунії. Бойки - їх західні сусіди - мешканці передгір’їв Івано-Франківської і Львівської областей, частини гірського Закарпаття. Лемки заселяли найбільш західну гірську окраїну української етнічної території, що висунута в Польщу і Словаччину. Внаслідок післявоєнного обміну населенням між Україною і Польщею та виселенням українців Польщі з власних земель північна частина Лемківщини обезлюдніла, багато лемків опинилося в Україні, насамперед у західних областях.

           етнічний склад населення регіонів України

НАЦІОНАЛЬНІ И ЕТНІЧНІ МЕНШИНИ В УКРАЇНІ. Найбільшою за чисельністю національною меншиною в Україні є кримські татари - близько 250 тис. осіб. Вони з XIII ст. проживають у Криму, що став їхньою етнічною і державною територією. Після ліквідації держави Кримське ханство немало кримських татар емігрувало до Туреччини, а ті, що залишилися в Криму, зазнали великих поневірянь. У 1944 р. цей народ був поголовно виселений сталінським режимом зі своєї батьківщини до Центральної Азії і Росії, значна частина кримських татар в ході цієї операції загинула. Окремі сім’ї кримських татар почали повертатися в Україну в 60-70-х рр. XX ст., однак поселятися в Криму їм було заборонено. І тільки наприкінці XX ст. відбулося масове їх повернення на свою батьківщину. Нині цей народ переживає нове потрясіння у зв’язку з російською окупацією Криму, адже абсолютна більшість кримських татар пов’язувала облаштування свого суспільного життя з незалежною Україною. Багато кримських татар нині знову стали переселенцями - на цей раз у межах України.

Кримський півострів є також батьківщиною караїмів і кримчаків. Це нечисленні етнічно-релігійні групи, які розмовляють мовами, близькими до кримськотатарської, однак на відміну від кримських татар, сповідують не іслам, а інші вірування. Кримчаки - прихильники юдаїзму, а караїми - релігії, яка поєднує риси юдаїзму, християнства та ісламу. Тих, хто визнає себе караїмами, в Україні залишилося менше 1,2 тис. осіб, а кримчаками - близько чотирьох сотень.

На півдні Одеської області на кордоні з Молдовою проживають гагаузи - народ, який розмовляє мовою, близькою до турецької, а за релігією є православним. Їх близько 30 тис.

Найбільшою етнічною меншиною в Україні є росіяни. Упродовж XIX-XX ст. їхня кількість і частка в населенні постійно збільшувались, що було результатом міграційної політики в Росії і колишньому СРСР. Однак після проголошення незалежності України кількість росіян зменшилась з 11,4 млн осіб (у 1989 р.) до 8,4 млн осіб (у 2001 р.), а їх частка - з 22 % до 17 %. Такі різкі зміни показників були, очевидно, результатом не тільки виїзду росіян за межі країни, а и зростання етнічної самосвідомості осіб українського походження, які під час минулих переписів фіксувалися представниками іншого народу. Найвища частка росіян - у населенні Криму (58 %), Донецької і Луганської областей (38 %), більшість росіян є міськими мешканцями.

Чисельність національних і етнічних меншин в Україні (за даними перепису населення 2001 р.)

Найбільш компактно в Україні проживають угорці (у Закарпатській області), румуни (у Чернівецькій і Закарпатській областях), молдовани (у Чернівецькій і Одеській областях), болгари (в Одеській області).

Найбільше поляків мешкає в Житомирській, Хмельницькій і Львівській областях, білорусів - на сході й півдні України і в Рівненській області, циган (ромів) - у Закарпатській області. Євреї здебільшого розселені по містах, найбільша їх кількість - у Києві, Одесі та Дніпрі.

Усі народи в Україні мають рівні права і можливості розвивати культуру і освіту рідною мовою. Спільно з українцями вони будують незалежну і демократичну державу, вільними громадянами якої вони є.