На основі археологічних знахідок «колискою» людства вчені вважають порівняно невеликі території, що охоплюють Південну Європу, Південно-Західну Азію та Північну Африку. Освоюючи нові землі, люди розселялися по планеті. Спершу від своєї «прабатьківщини» вони рухалися на північний захід – у Європу, на північний схід – в Азію та на південь, углиб Африки. Близько 30 тис. років тому через материковий перешийок, який тоді існував на місці Берингової протоки, мисливські племена перейшли до Північної Америки. Звідси вони просувалися на південь, освоюючи Центральну та Південну Америку, а близько 10 тис. років тому досягли острова Вогняна Земля. Приблизно в той самий час люди прийшли з Азії до Австралії. Таким чином, близько 15–10 тис. років тому вони розселилися по всіх освоєних нині територіях, але дуже нерівномірно.
Розселення – це розміщення населення по території та розподіл його за різними типами поселень.
Розглянемо розміщення людей на планеті за двома характеристиками: густота населення і розподіл людей за різними типами поселень.
Середня густота населення світу
Населення на Землі розміщене вкрай нерівномірно. Так, на 7 % площі суходолу зосереджено до 70 % населення світу. Водночас 15 % площі материків і островів займають «білі плями» – зовсім не заселені території. Для формування уявлення про поширення людей по території існує показник густоти населення та відповідна тематична географічна карта.
Густота (щільність) населення – ступінь заселеності певної території, чисельність постійного населення, що припадає на одиницю площі (зазвичай на 1 км²).
У зв’язку зі зростанням кількості населення на планеті зростає й середній показник густоти населення. Зокрема, у 1890 р. він становив 12 осіб/км², у 1950 р. – 18 осіб/км², у 1992 р. – 40 осіб/км², а в наш час – 48 осіб/км². Утім цей показник значно коливається на різних територіях.
Дуже високим вважають показник густоти населення, що становить понад 200 осіб/км². Він характерний для Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Ізраїлю, Шрі-Ланки, Республіки Корея. Найвищою ж у світі густотою населення серед великих країн вирізняється азіатська держава Бангладеш – 1102,8 особи/км².
Дуже низька густота населення в таких країнах, як Австралія, Канада, Монголія, Лівія, Мавританія, Намібія. Тут вона становить менш як 4 особи/км².
Більша частина населення Землі проживає у північній (90 %) та східній (85 %) півкулях. Проте в межах як окремих материків, країн, так і частин світу існують великі контрасти в густоті населення. Що ж їх спричиняє?
Причини різної густоти населення
З давніх-давен головним обмежувачем розселення людей був природний чинник. Про це свідчать такі факти: постійні населені пункти на планеті розміщені на південь від 78° пн. ш. і на північ від 54° пд. ш.; 80 % людства живуть на рівнинах; понад 50 % – на відстані від моря не більш ніж 200 км, а 30 % – не далі ніж 50 км від узбережжя. Водночас малозаселеними є пустелі, вкриті льодовиками простори, тундра, вологі екваторіальні ліси.
Другим є історичний чинник. Найгустіше заселені райони давнього освоєння, де формувалася людина сучасного типу або існували могутні цивілізації давнього світу. Тому густозаселеними регіонами й нині лишаються Європа, Південна і Східна Азія. Потужні міграційні потоки з Європи після епохи Великих географічних відкриттів спричинилися до більшої густоти населення саме східного узбережжя Америки.
Третім чинником є демографічний. Чисельність і густота населення швидше зростають у країнах із другим типом відтворення. Навпаки, демографічна криза та депопуляція призводять до зменшення кількості й густоти населення.
Нарешті, розміщення населення завжди залежало від економічного чинника, тобто рівня розвитку та розташування виробництва. Ще в давнину внаслідок розвитку сільського господарства були території, що «притягували» людей: долина Нілу, Індо-Гангська низовина, Велика Китайська рівнина. З початком розвитку промисловості утворилися великі осередки підвищеної густоти населення в Європі та на сході Північної Америки. Тепер дедалі частіше господарство тяжіє до морських шляхів, які визначають економічні зв’язки між більшістю країн сучасного світу. Тому й густота населення зростає в цих районах.
Ареали найбільшої густоти населення у світі
Під дією всіх перелічених чинників у світі склалося три великі ареали максимальної густоти населення.
Найбільшим з них є Південна та Східна Азія. Середня густота населення тут становить 200–600 осіб/км², а в деяких місцях – 1000–2000 осіб/км².
Другий ареал підвищеної густоти населення – Західна і Центральна Європа, де цей показник у середньому дорівнює 100–200 осіб/км². Найбільшої концентрації він досягає у чотирикутнику міст Ліверпуль (Велика Британія) – Гамбург (Німеччина) – Базель (Швейцарія) – Париж (Франція). Тут густота населення зростає до 1000–3000 осіб/км², а на заході Німеччини – навіть до 5000 осіб/км². Найменшим цей показник є в Ісландії – 2,6 особи/км². А європейська держава-карлик Монако формально вирізняється найбільшою середньою густотою населення серед країн світу – 18 865,5 особи/км².
Східне узбережжя Північної Америки є третім ареалом дуже високих показників густоти населення – 200–300 осіб/км².
В основному в ареалах максимальної густоти населення розташовані й країни з найбільшою кількістю населення (понад 100 млн осіб).
Густота населення в Україні
Середня густота населення в Україні становить 74,5 особи/км², що у 1,5 разу більше за середній показник по світу, але значно нижче, ніж у більшості країн Європи. Останнім часом у результаті депопуляції населення нашої країни густота населення має тенденцію до зменшення.
Густота населення в різних областях України неоднакова. Це можна простежити за картою густоти населення. На ній по-різному показана густота міського та сільського населення. Розміщення міського населення позначене пунсонами, сільського – способом картограми. Прослідкуємо за цією картою територіальні зміни показника густоти населення в Україні. Вони зумовлені природними, історичними, економічними та екологічними причинами.
Найвища густота населення характерна для східних і західних областей, а також Київської області (разом з Києвом). Максимальна густота населення зафіксована у Донецькій області – 160,4 особи/км². З-поміж центральних областей найгустіше заселена Дніпропетровська область – 102,5 особи/км². Тут показники густоти високі за рахунок міського населення. Цьому сприяє високий рівень індустріалізації названих територій. Серед західних найщільніше заселені Львівська (115,2 особи/км²) та Чернівецька (112,0 особи/км²) області, але вже за рахунок сільського населення.
Досить низька густота населення у поліських і степових областях України. Мінімальний показник спостерігається у Чернігівській області – 32,5 особи/км², де істотний вплив на густоту населення мають природні чинники. Тут високий показник лісистості території, значна заболоченість, малородючі ґрунти, тому мало як міських, так і сільських поселень. До таких регіонів також належать північні частини Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Сумської областей. На півдні найнижча густота населення у Херсонській області – 37,3 особи/км². Це пов’язано як із природними причинами (посушливі степові райони), так і з історичними (район пізнього господарського освоєння людиною). Аналогічні показники характерні для таких степових областей, як Миколаївська, Запорізька й Одеська.
Малозаселені території трапляються навіть у межах областей із високим середнім показником густоти населення. Наприклад, це гірські райони Закарпатської, Львівської, Чернівецької областей, Автономної Республіки Крим.
З другої половини XX ст. на розміщення населення України дедалі більший вплив мав екологічний чинник. Так, у 1986 р. повністю відселено мешканців міст і сіл 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Пізніше було визначено й інші території безумовного (обов’язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення. Люди залишають й інші зони екологічної кризи, які займають близько 15 % території України.
Помітно відрізняється густота міського та сільського населення. У великих містах, які займають лише 2,5 % площі країни, сконцентрована майже половина всього населення. Там середня густота населення сягає 1500–4000 осіб/км². Наприклад, у Києві – 3414,8 особи/км². У сільських районах вона знижується до 20–40 осіб/км².
Головна 
