Українські Карпати - це фізико-географічна країна, що охоплює гірську частину Карпат, а також їх північно-східне й південно-західне рівнинні передгір’я. Край лежить на південному заході України і затиснутий у трикутник між державними кордонами України та умовною лінією Чернівці - Івано-Франківськ - Яворів, що відокремлює його від Східноєвропейської рівнини. Площа Українських Карпат у цих межах становить майже 40 тис. км2. Українські Карпати - частина великої Карпатської фізико-географічної країни, що поширюється на території декількох європейських держав.
Українські Карпати
У цьому краї розрізняють три частини, які мають значні відмінності у природних умовах: Передкарпаття, гірські Карпати і Закарпаття.
РЕЛЬЄФ І ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА. Гірська споруда Українських Карпат простягається смугою завдовжки 280 км і завширшки 100 км. Гори є середньовисотними з пересічними висотами 1000-1500 м, тільки окремі вершини здіймаються більш як на 2000 м. За віком вони належать до молодих гір (утворені в альпійську епоху горотворення), проте за виглядом нагадують старі гори з пологими схилами й округлими вершинами. Це пов’язано з тим, що в їхній геологічній будові переважають осадові породи (пісковики, глини, глинисті сланці). їх нагромадження відбувалося в морському басейні, що існував на місці гір, пошарово: шари порід почергово змінювали один одного інколи сотні разів. Так виник фліш, що у вигляді зім’ятих складок утворює схили гір, і який легко піддається руйнуванню зовнішніми силами.
фліш у вигляді зім'ятих складок утворює схили гір
Водночас широкі карпатські хребти з м’якими обрисами подекуди порізано глибокими (понад 1000 м) поперечними долинами зі стрімкими схилами. Вони утворилися внаслідок розломів під час новітніх тектонічних процесів і поглибилися річками.
Гірська споруда Українських Карпат простягається з північного заходу на південний схід кількома паралельними пасмами, розмежованими видовженими міжгірними долинами. Північно-східне пасмо називають Зовнішніми Карпатами, які підносяться над Передкарпатською височиною крутим уступом. Вони охоплюють різні гірські масиви. Горгани (з г. Сивуля, 1818 м) - центральний найвищий масив, де поширені скелясті урвища. Бескиди і Покутсько-Буковинські Карпати нижчі, мають зруйнованіші хребти.
Рекорди України
Найвищими вершинами в Україні крім Говерли (2061 м) є вершини у масиві Чорногора заввишки понад 2000 м - Бребенскул (2035 м), Піп-Іван Чорногорський (2022 м), Петрос (2020 м), Гутин-Томнатик (2016 м) і Ребра (2010 м).
Вододільно-Верховинські Карпати є середньою віссю Українських Карпат. Хоча вони й не найвищі в гірській споруді (максимальні абсолютні висоти сягають 1700 м), проте слугують головним карпатським вододілом між басейнами річок Дністра і Тиси. Там розташовані найважливіші перевали (Ужоцький, Яблуницький, Воловецький), через які проходять шляхи, що з’єднують Передкарпаття і Закарпаття.
Полонинсько-Чорногірські Карпати найвищі. Вони охоплюють Полонинський хребет, який порізаний долинами річок на окремі масиви-полонини (Рівна, Боржава, Красна), гірські масиви Свидовець і Чорногора та Гринявські гори. Висоти найвищих вершин сягають максимальних значень на Чорногорі, де шість з них здіймаються вище від 2000 м над рівнем моря. Там розташована і найвища точка України - г. Говерла (2061 м). У цих горах збереглися сліди давнього гірського зледеніння - льодовикові форми рельєфу (цирки і кари). На південь від Чорногори здіймається Мармароський масив - єдина частина Українських Карпат, де на поверхню виходять тверді кристалічні породи (гнейси, сланці). Масив охоплює Чивчинські і Рахівські гори. Це найдавніша (хоча й не надто висока) частина Карпат, яка зберігає риси, притаманні молодим і високим горам альпійської складчастості. Там поширені гостроверхі пікоподібні вершини, стрімкі й скелясті схили, дуже глибокі річкові долини, виразні льодовикові форми рельєфу. Недарма Рахівські гори здавна називають Гуцульськими Альпами.
масив Чорногора з горою Говерла
Мармароський масив
З боку Закарпаття підноситься Вулканічний (Вигорлат-Гутинський) хребет. Він височить над низовиною окремими конусами згаслих вулканів, об’єднаних лавовими потоками у масиви, між якими пролягли долини стрімких закарпатських річок.
Клімат.
Клімат Українських Карпат визначається географічним положенням гір та їх висотою над рівнем моря. У горах він холодніший і вологіший, ніж на прилеглих територіях.
Із підняттям на кожні 100 м літо запізнюється на 10 днів і на 5 днів раніше закінчується. Важке холодне повітря нерідко може застоюватися у міжгірних зниженнях, тому температура повітря там буває набагато нижчою, ніж у навколишніх горах. В Українських Карпатах випадає найбільша кількість опадів в Україні. Якщо у передгір’ях вона становить не більш ніж 800 мм за рік, то в найвищих масивах - понад 1500 мм. Найбільше опадів випадає влітку, найменше - навесні і взимку. Часто бувають грози, завірюхи, навесні сходять снігові лавини. Під дією текучих вод утворюються селі - грязекам’яні потоки, які виникають в руслах гірських річок. Вони з’являються раптово внаслідок злив або інтенсивного танення снігу і швидко рухаються, набуваючи катастрофічного характеру, спричиняючи руйнування.
Поверхневі води
У Карпатах сформувалася найбільш густа річкова мережа в Україні. Головний карпатський вододіл розділяє басейни річок різних напрямків. На північ і північний схід течуть Дністер з притоками Стрий, Свіча, Тисмениця, і притоки Дунаю - Серет та Прут із Черемошем, а на південь і південний захід - притока Дунаю Тиса, в яку впадають Тересва, Теребля, Ріка та ін. Долини карпатських річок пролягли здебільшого в поздовжніх міжгірних улоговинах і поперечних розломах хребтів. Всі річки мають стрімку течію. Нерідко утворюються водоспади - окраса місцевих краєвидів. Навесні й на початку літа внаслідок танення снігу в горах і великих злив на річках бувають повені й паводки. Вони часто виходять з берегів і завдають значної шкоди населеним пунктам, дорогам, господарським об’єктам. Карпатські річки несуть велику кількість уламкового матеріалу, який відкладають у своїх пониззях. На схилах гір у долинах річок трапляються зсуви.
річка Прут
У Карпатах чимало озер. Вони, як правило, невеликі за площею, але дуже мальовничі. Найбільшим з них є озеро Синевир, що виникло у верхів’ї р. Тереблі внаслідок завалу в горах. Воно лежить на висоті майже 990 м, має глибину 24 м. Доволі поширеними є озера льодовикового походження - найбільш високогірні в Україні: Бребенескул, Несамовите, Марічейка. Глибокі озера утворилися у бічних кратерах згаслих вулканів Вигорлат-Гутинського хребта.
озеро Марічейка
Внаслідок значних перепадів висот у Карпатах спостерігається вертикальна зміна природних умов. За особливостями ґрунтово-рослинного покриву на передкарпатських схилах розрізняють п’ять висотних поясів:
1) передгірний пояс мішаних хвойно-широколистих лісів і лук (до 600 м), де на дерново-підзолистих ґрунтах ростуть мішані ліси з дуба, граба, ялиці, які чергуються з луками, часто розораними;
2) нижній гірсько-лісовий пояс (до 1100 м), який складається з букових та мішаних ялицево-смереково-букових лісів;
3) верхній гірсько-лісовий пояс (до 1500 м), представлений смерековими та ялицево-смерековими лісами. В обох гірських лісових поясах переважають бурі гірсько-лісові ґрунти;
4) субальпійський пояс (1500-1800 м), де поширено криволісся та рідколісся з низькорослих сосни, вільхи, ялівцю, а також злаково-різнотравні луки;
5) альпійський пояс (вище від 1800 м) з низьких чагарників і трав’яних лук. Субальпійські й альпійські луки вкривають полонини, де поширені гірсько-лучні ґрунти. Субальпійські луки багатші за видовим складом, більш високорослі й густі. Відзначаються широким поширенням злакових рослин (куничник, тонконіг альпійський, костриця карпатська, мітлиця біла) та квітучим різнотрав’ям (дельфінія, дягель, бугила, купальниця європейська, валеріана трикрила). Великі зарості на полонинах утворюють чагарнички: брусниця, чорниця, верес, вічнозелений рододендрон карпатський.
У тваринному світі переважають лісові види - благородний олень, козуля, дикий кабан, вовк, лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка трапляються рись, кіт лісовий. Тільки в Українських Карпатах водяться альпійська бурозубка, а також земноводні - тритони карпатський і альпійський, саламандра плямиста. Багатим є світ птахів, серед яких ендеміки - сова довгохвоста, беркут.
кіт лісовий рись саламандра плямиста
ПЕРЕДКАРПАТТЯ.
Передкарпаття простягається смугою завширшки 30-45 км уздовж Зовнішніх Карпат - між північно-східним виступом гір і річковими долинами Дністра й Прута. Передкарпатська височина має висоти 200-500 м. У її основі лежить Передкарпатський прогин, що утворився між складчастою спорудою Карпат і краєм Східноєвропейської платформи. Він заповнений зім’ятими у складки осадовими породами. Численні річки, що стікають з гір, розчленували Передкарпаття широкими долинами.
З осадовими породами прогину пов’язане поширення у Передкарпатті родовищ нафти і природного газу, сірки, кам’яної і калійних солей, озокериту, природних будівельних матеріалів, а також мінеральних вод. Більшість з цих копалин видобуваються вже тривалий час, тому їх родовища майже вичерпано.
Клімат Передкарпаття помірно континентальний. Він подібний до клімату інших регіонів України, що лежать на тій самій географічній широті. Середні температури січня становлять -4 °С, липня +19 °С. Середньорічна кількість опадів досягає 700 мм. Зволоження території надмірне.
Передкарпаття порізане густою мережею річок - верхніми течіями Дністра, Прута та їхніми притоками (Стрий, Свіча, Лімниця, Бистриця). Вони повноводні навесні (внаслідок танення снігу) і влітку (внаслідок злив у горах). Часто бувають паводки. Річки доволі бурхливі, проте вийшовши з гір на рівнину, вони сповільнюють течію і відкладають у долинах велику кількість твердого матеріалу, який принесли з Карпат. Тому в руслах річок багато островів, розгалужень-рукавів.
Подорож у слово
Річку Прут Геродот називав Пората - хвиляста; а від сарматського слова ця назва означає широка; від грецького - бурхлива; від ірано-скіфського - прудка, швидка. Назва річки Стрий походить від скіфсько-сарматського слова, що означає бистринь; Свіча - від давньослов'янського - світла; Бистриця - бистра, швидка.
Передкарпатська височина вкрита дерново-підзолистими та буроземно-опідзоленими ґрунтами. На них колись росли широколисті ліси (переважно дубові й дубово-букові з домішкою граба, клена), а на підвищених ділянках - мішані ліси (з домішкою смереки і ялиці). Нині вони вкривають менш ніж 25 % території.
ЗАКАРПАТТЯ.
Закарпаття займає крайню південно-західну частину Карпатського фізико-географічного краю. Природні умови там суттєво відрізняються від умов інших частин Українських Карпат. Майже плоска Закарпатська низовина (110 м над р. м.) є крайньою частиною Середньодунайської низовини. У її основі лежить міжгірська западина, заповнена як осадовими, так і вулканічними породами. Одноманітна рівнинна поверхня в окремих місцях порушується вулканічними підняттями - Берегівським горбогір’ям (з абсолютною висотою понад 360 м). Вони є наслідком прориву магматичних порід на поверхню під час активних тектонічних рухів.
Закарпатська низовина
Складна геологічна будова території зумовила наявність різноманітних корисних копалин: поліметалічних, алюмінієвих і ртутних руд, золота, бурого вугілля, кам’яної солі, будівельних матеріалів. Поширені джерела мінеральних вод.
Клімат Закарпаття помірно континентальний, але значно тепліший від рівнинних територій України, що лежать на тій самій географічній широті. Це зумовлено тим, що гори захищають її від холодних повітряних мас з півночі та сходу. Середня температура січня становить -2 °С, липня - +20 °С. Опадів випадає понад 750 мм за рік.
Закарпатську низовину перетинає річка Тиса і чимало її правих приток - Боржава, Латориця, Уж (мал. 166). Незначний нахил поверхні й невелика глибина річкових долин утруднюють поверхневий стік, тому в деяких місцях відбувається заболочування. Під час сильних злив і танення снігу в горах знижені місця нерідко затоплюються водою. Повені й паводки, які на Закарпатті є доволі частим явищем, - справжнє лихо для місцевих мешканців. Ґрунтовий покрив на Закарпатті подібний до передкарпатського. У минулому низовина була вкрита широколистими лісами (з дуба і бука). Нині вони майже не збереглися.
річка Уж у районі м. Ужгорода
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Й ОХОРОНА ПРИРОДИ.
Закарпатська низовина й Придністров’я в Передкарпатті належать до найдавніше заселених людиною територій у нашій країні. Розселяючись територією, люди викорчовували і випалювали ліси, перетворюючи землі на ріллю, а луки - на пасовища й сіножаті. Із часом додалися видобуток корисних копалин, лісозаготівля. Через карпатські перевали було прокладено автошляхи й залізниці, річками сплавляли ліс. Гори і передгір’я вабили цілющими джерелами, чистим повітрям, мальовничими краєвидами. З’явилися центри відпочинку й оздоровлення - Яремне, Ворохта, Трускавець, Свалява.
Нині прикарпатські рівнини є високоосвоєними територіями, де переважають антропогенні сільськогосподарські ландшафти (понад 70 %). У горах вони поєднуються з лісогосподарськими. Ліси і луки - величезне природне багатство гірських Карпат. Вони займають відповідно 50 і 35 % від загальної площі гір. Корінними мешканцями там є українські верховинці - гуцули, бойки, лемки. Їх господарська діяльність, побут, традиції, обряди надзвичайно тісно пов’язані з навколишнім природним довкіллям. Карпати оспівано ними в народних піснях, казках, легендах.
Природні комплекси у різних частинах Карпат відзначаються своєрідністю й унікальністю. Однак надмірне і часто нераціональне використання їх природних ресурсів призвели до загрози зникнення природних ландшафтів. Для їх збереження у Карпатах оголошено природозаповідними понад 1 500 об’єктів. Карпатський біосферний заповідник охоплює 8 відділень, які створені в Закарпатській області на масивах Чорногора, Свидовець, Мармароському, Вулканічному, в міжгірній долині. Там охороняють ландшафти різних висотних рівнів - від низовинних («Долина нарцисів» біля м. Хуста) до високогірних (г. Говерла). Під охорону взято зарості нарциса вузьколистого, що є реліктом, дуже давні ліси (праліси) - букові, смерекові, буково-дубові, ялицево-дубові та інші. Природний заповідник «Горгани» створений для захисту вікових лісів з ялиці, смереки, бука, кедра на схилах гір.
Національні природні парки покликані як охороняти природу, так і забезпечувати умови для цивілізованого відпочинку людей на привабливих територіях. Зокрема, до Карпатського національного природного парку (Івано-Франківська область) входять гірські території Горган і Чорногори, до парків «Гуцульщина» і «Вижницький» - Покутсько-Буковинських Карпат, парку «Сколівські Бескиди» - однойменний масив Зовнішніх Карпат. Своєрідним брендом Українських Карпат є озеро Синевир - перлина національного парку «Синевир». Окрім гірських озер, боліт і витоків річок там охороняють букові, буково-ялицеві та смерекові ліси. Ужанський національний парк з ландшафтами Полонинського і Вододільно-Верховинського хребтів став частиною першого в Європі польсько-словацько-українського біосферного резервату «Східні Карпати».
Головна 
