ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ПРИРОДНОЇ ЗОНИ ШИРОКОЛИСТИХ ЛІСІВ.
Зона широколистих лісів розташована на південний захід від зони мішаних лісів. Сама її назва вказує на те, що ці ліси помірного поясу утворені листопадними деревами. Сучасні палеоботанічні дослідження довели, що широколисті ліси не є корінною природною системою. Їх формування є результатом зміни мішаних лісів під тиском тривалого антропогенного впливу. Це яскравий приклад саморозвитку антропогенного ландшафту. Людина донині не здатна до кінця розуміти наслідки своїх дій із перетворення природи.
лісова зона України та її межі.
ОСОБЛИВОСТІ РЕЛЬЄФУ ТЕРИТОРІЇ. Рельєф зони широколистих лісів більш височинний, ніж на Поліссі. Окремими масивами тут здіймаються Кременецькі гори (найвища точка — гора Драбаниха, 408 м), Гологори (найвища точка — гора Камула, 671 м) та Вороняки (найвища точка — гора Високий Камінь, 440 м) — частина Гологоро-Кременецького кряжу, на навітряних, західних схилах яких випадає більше опадів, ніж на майже сусідніх територіях. А Вороняки є ще й північною межею природного поширення буків. На кордоні з Польщею простягнулося Східне (Українське) Розточчя — мальовниче ерозійне низькогір’я з нагромадженнями лесу, яругами та балками льодовикового походження. На крайньому півдні природної зони в межиріччі Пруту та Дністра розкинулася незначна за площею, але найвища з височин України — Хотинська (найвища точка рівнинної частини України — гора Берда, 515 м). Тут поширені корінні букові ліси.
На Поділлі (Тернопільщина) у вапнякових і гіпсових породах поширений карст. Це явище утворило понад 100 зазвичай склепінчастоподібних печер із вузькими проходами між ними, які лежать на глибині від 10 до 60 м.
Тут розташована найдовша гіпсова печера у світі — Оптимістична (240,5 км), а також інші печери — Озерна (120 км), Попелюшка (80 км), Млинки (27 км), Кришталева (22 км), Славка (9 км), Перлина, Опільська, Жолоби, Музейна, Голубі Озера тощо. Поділля багате на каолін, вапняки, гіпс, суглинки.
Більше про печери України читайте на сайті: speleo.land.kiev.ua/.
Прикрасою лісостепової Тернопільщини є печера Кришталева завдовжки майже 22 км. У промінні світла на її стінах переливається й дивовижно виблискує різними кольорами веселки гіпсовий кришталь.
КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТА ВОДИ СУХОДОЛУ. Континентальність клімату зони широколистих лісів зростає із заходу на схід. Середня температура січня знижується із заходу на схід від -4 до -5 °С. Натомість середня температура липня в цьому ж напрямку зростає від +17 до +18 °С. На захід зони тепле й вологе повітря з Атлантики приносить більше опадів.
Оскільки в природі все взаємопов’язане, то зміни температури повітря й зволоження із заходу на схід спричиняють зміну й інших компонентів природи. Наприклад, у зоні широколистих лісів у цьому ж напрямку зменшуються густота річкової мережі, повноводність річок, заболоченість місцевості. Із деревної рослинності спочатку зникає бук, а потім і граб, для яких стає вже надто холодно.
Значна кількість опадів сприяла утворенню добре розвиненої річкової мережі з озерами-старицями. Незначний похил рівнинної поверхні викликає меандрування річок із їхніми широкими долинами. Тут розташований також вододіл між річками басейну Чорного та Балтійського морів, який проходить Розточчям. Танення снігового покриву та збільшення (починаючи з березня-квітня) опадів викликає тривалу весняну повінь і широкі розливи річок після зимової межені.
Долини річок на Подільській височині мають вигляд каньйонів, прорізаних в осадових породах на глибину 50—250 м. Головні річки: праві притоки Прип’яті (Стир, Горинь, Случ, Уборть, Уж), Десна, Дністер із численними притоками (Стрий, Золота Липа, Стрипа, Серет, Збруч та інші). На Поділлі також зустрічаються маленькі карстові озера.
ҐРУНТОВИЙ ПОКРИВ. Для широколистяних лісів характерні сірі лісові ґрунти утворюються на лесоподібних покривних суглинках, карбонатних моренах та інших материнських породах, багатих на кальцій, в умовах надмірно вологого клімату та промивного водного режиму. Також великі території зайняті чорноземами.
5. РОСЛИННІСТЬ І ТВАРИННИЙ СВІТ.
У зоні широколистих лісів добре виражена ярусна структура рослинності. Деревний ярус із граба, дуба, бука, липи, клена, ясена, в’яза сягає 30 м. Під ним розкинувся чагарниковий підлісок — ліщина, черемха, польовий і татарський клени, бересклет і трав’яно-чагарниковий покрив — пролесник, медунка, копитняк, снить, зеленчук тощо.
Листопадні широколисті ліси не пристосовані до суворих зим. До того ж і коефіцієнт зволоження тут дорівнює 1, тобто води випаровується стільки, скільки випадає у вигляді опадів — до 550 мм на рік.
Тваринний світ тут представлений великою кількістю ссавців, серед яких багато копитних: олені, лосі, козулі, кабани. Із гризунів — білки, ондатри, бобри, нутрії. Багатим є світ хижаків: лисиці, вовки, тхори, куниці. Зустрічаються кажани. Із птахів мешкають сичі, пугачі, сови, тетеруки, глухарі, кулики, журавлі, вальдшнепи, качки, чаплі тощо.
ЗМІНА ПРИРОДНОЇ ЗОНИ ЛЮДИНОЮ ТА ОХОРОНА ЇЇ ПРИРОДИ.
Зона широколистих лісів зазнала великих антропогенних змін. Більшість лісів було вирубано для здійснення господарської діяльності, будівництва міст, прокладання транспортних магістралей, ведення сільського господарства та випасання худоби. Природа цієї зони сьогодні сильно порушена, багато видів рослин і тварин перебувають на межі вимирання.
Важливе природне багатство зони мішаних лісів — ягоди та гриби.
Головна 
