ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Лісові зони лежать у північній і західній частинах України. Вони займають 28 % території країни. Зона мішаних лісів (хвойно-широколистих), яку називають Поліссям, тягнеться із заходу на схід широкою смугою між північним кордоном України ( займає 20% площі України) і умовною лінією, що проходить містами Володимир-Волинський - Луцьк - Рівне - Житомир - Київ - Ніжин - Глухій. Полісся - це дивовижний край лісів і річок, де не буває нищівних засух, де в багатьох селах весною пересуваються вулицями на човнах, де повітря пахне сосною і хмелем, і здається, що його можна пити, як березовий сік. Так поетично описують свій край поліщуки.
РЕЛЬЄФ І КОРИСНІ КОПАЛИНИ. Зона мішаних лісів займає здебільшого Поліську низовину. Її поверхня майже плоска, з невеликим похилом до Дніпра і Прип’яті. Її абсолютні висоти рідко перевищують 200 м, найвищою ділянкою є Словечансько-Овруцький кряж (понад 300 м).
На рельєфі позначився вплив льодовика: він приніс з півночі відшліфовані камені-валуни, залишив відклади у вигляді піщаних полів, моренних горбів та валів (Волинське пасмо). Перевіяні вітром піски утворюють дюни завдовжки до 5 км і заввишки до 18 м.
Україна дивовижна
Словечансько-Овруцький кряж
Кряж, ніби кам'яний острів, здіймається на висоту понад 300 м на тлі зеленої Поліської низовини. Нагадуючи стародавню фортецю, він лежить на фундаменті, складеному червоними і рожевими кварцитами і пісковиками. Ці камені є в стінах Софійського собору, Золотих воріт, Києво-Печерської лаври у Києві. Кряж - єдине місце в Україні, де видобували вогнетривкий мінерал пірофіліт, який використовували для пальників на маяках.
Поліська низовина
У місцях неглибокого залягання кристалічних порід знайдено поклади міді (Волинська область), каолінів, гранітів, базальтів, лабрадоритів, габро і напівкоштовного каміння - топазів, яшми, бурштину (Рівненська, Житомирська області), фосфоритів (Сумська). Повсюдно на Поліссі є поклади торфу. На кордоні з Польщею розташований Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн.
КЛІМАТ І ВНУТРІШНІ ВОДИ. Клімат у лісових зонах помірно континентальний. Температура повітря змінюється із заходу на схід у січні від -4 до -8 °С, у липні - від +17 до +19 °С. У лісових зонах випадає найбільше опадів серед рівнинних територій України (600-700 мм за рік).
За невеликої випаровуваності зволоження у зоні мішаних лісів надмірне. Тому характерною рисою Полісся є заболоченість. Серед боліт переважають низинні, що лежать уздовж річок. У центрально-східній частині зону перетинає Дніпро, приймаючи притоки Прип’ять, Десну, Тетерів, Ірпінь. Густу річкову мережу формують їх річкові системи. Прип’ять бере початок на північному заході Волинської області і лише своїми верхів’ям і пониззям розташована в Україні. Її численні рукави, протоки та старі річища, що здебільшого проходять по зниженій місцевості, навесні заливаються водою й утворюють суцільний водний простір. Найбільші притоки Прип’яті - Турія, Стохід, Стир, Уж, Горинь (з притокою Случ). Усі річки мають широкі долини з низькими берегами, повільну течію. Вони повноводні, тому що живляться передусім атмосферними опадами. На крайньому заході подібні характеристики має Західний Буг.
річка Прип'ять
Подорож у слово
Назви річок, що походять від давньослов'янських слів, за різними версіями трактують так: Прип'ять - потік або та, що швидко рухається; Десна - права або та, що яскраво блищить; Стир - велика; Горинь - джерело або річка, що бере початок з гори; Случ - викривлена, заболочена або та, що злучає (з'єднує).
На Поліссі найбільше в Україні озер. Здебільшого це невеликі водойми з чистою проточною водою. У північно-західній частині зони розташовані Шацькі озера (Світязь, Пулемецьке, Лука, Пісочне та ін.), які мають в основному карстове походження і живляться струмками та джерелами. Уздовж річок поширені невеликі озера-стариці. На Подільській височині трапляються маленькі карстові озера-«вікна».
ҐРУНТОВО-РОСЛИННИЙ ПОКРИВ І ЛАНДШАФТИ. У природному районуванні України зону мішаних лісів виділено як Поліський фізико-географічний край (або Українське Полісся).
У Поліському фізико-географічному краї під мішаними лісами переважають дерново-підзолисті ґрунти. їх родючість невисока через велику кислотність і надмірне зволоження. Ще менш родючими є ґрунти, що сформувалися в долинах річок та пониззях, - лучні, болотні, торфово-болотні й торфовища. Порівняно з іншими ландшафтами рівнинної частини України рослинність Полісся (лісова, лучна й болотна) збереглася краще, однак сама назва «полісся» радше відображає його природничу історію, аніж сучасний стан.
Колись ліси вкривали 90 % території, нині вони займають лише 25 %. Ще 10 % площі припадає на луки. Характерні для Полісся болота займають понад 4 % його території. Загалом на Поліссі відомо понад 1500 видів рослин.
З лісових угруповань найбільше сосново-дубових лісів. Підлісок у них утворюють ліщина, бузина, верба, бруслина, численні трав’яні рослини.
На піщаних масивах ростуть негусті соснові ліси (бори). Кущів і трав у них майже немає, знижені ділянки суцільно вкриті мохом. Зволожені місцевості зайняті переважно вільховими й березовими лісами. Луки на Поліссі поширені не тільки на заплавах, а й на місці вирубаних лісів. Найбільше розмаїття трав’яних рослин - на заплавних луках. Подекуди трапляються піски, вкриті чебрецем або вересом. Низинні болота славляться різнотрав’ям, серед якого півники болотні, вербозілля, бобрівник, білозір болотний. Верхові болота, порослі мохом, журавлиною, росичкою, трапляються рідко. Серед піщаних низовин Полісся є великі болота, вкриті купинами з трав.
сосновий бір
Рекорди України
Найбільшим довгожителем лісів є дуб. В урочищі Юзефін (Рівненська область) росте 1 300-літній дуб, а знаменитому запорізькому дубу, що на дніпровському острові Хортиця, близько 800 років.
болото
У лісах живуть козуля, єнотоподібний собака, кабан, вовк, лисиця, куниця, заєць, білка. Зрідка трапляються бурий ведмідь і рись. Уздовж річок будують свої хатини бобри. Багато птахів - тетерук, глухар, журавель, лелека.
Отже, фізико-географічне різноманіття північної частини України утворюють такі природні ландшафти: мішано-лісові хвойно-широколисті низовинні (поліські), заплавні лучні та лучно-болотні. Проте нині більшу частину території зони займають антропогенні ландшафти.
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНА ПРИРОДИ. Зони мішаних лісів України і сусідні з ними території Білорусі та Польщі є прабатьківщиною слов’ян. Саме звідси вони розселилися по всій Східній Європі. Тривалий час лісові зони були негусто заселені, природні праліси зберігалися в майже незайманому вигляді. Інтенсивне знищення лісів унаслідок господарської діяльності людини розпочалося з XVI ст. Надалі посилилися сільськогосподарське освоєння земель, промислові лісозаготівлі, виникали міста, прокладалися шляхи. Нині сільськогосподарські ландшафти охоплюють понад 65 % площі Полісся. Величезні зміни відбулися в природних ландшафтах після осушення людиною боліт та випрямлення русел річок.
єнотоподібний собака
бобер
тетерук
глухар (глушець)
Україна дивовижна
Релікт минулих епох
Азалія понтійська, що росте на Словечансько-Овруцькому кряжі, віддалена від основного ареалу її поширення - Кавказу і Малої Азії - більше як на 1000 км. Цей вид - релікт третинного періоду, тобто сучасник мамонтів.
На території мішаних лісів у 1986 р. сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції. З 30-кілометрової зони навколо неї було виселено людей, внаслідок чого природні процеси там відбуваються без їх участі, однак під дією сильного радіаційного забруднення. За їх перебігом ведуть спостереження в Древлянському природному заповіднику та Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику, створеному в 2016 р. Для збереження ландшафтів Полісся, лісової і болотної рослинності у мішаних лісах створено низку природоохоронних територій. Зокрема, у Черемському, Рівненському і Поліському природних заповідниках вивчають і охороняють болотно-торфові масиви, озера, соснові ліси. У Шацькому національному природному парку під охороною перебувають 22 озера, в яких водяться цінні види риб (щука, карась, окунь, вугор, сом), та болота, що розташовані серед соснових лісів і вільшанників.
Головна 
