УРОК 3. ЗОБРАЖЕННЯ УКРАЇНИ В КАРТОГРАФІЧНИХ ТВОРАХ.

     Географічні карти є важливими джерелами знань і носіями інформації про території. Вони показують розміщення різних природних і суспільних об’єктів та явищ, їхні властивості та зв’язки між ними.

     Давню спробу схематичного зображення місцевості було знайдено під час археологічних розкопів біля с. Межиріч (Черкаська область). Ця примітивна схема із семи рядів зображень була накреслена на бивні мамонта близько 17 тис. років тому. Можливо, це найдавніша «карта», знайдена на території України.

     Початок нової ери відкриває історію створення справжніх карт. Найдавніші уявлення античних учених про довколишній світ узагальнив і систематизував у IІ ст. Клавдій Птолемей у славнозвісному «Посібнику з географії», яким наука послуговувалася 14 століть поспіль. Підручник містив зібрані автором численні географічні відомості, у тому числі й про наші терени. Укладені Птолемеєм карти вирізнялися більшою точністю. Перші ж карти українських земель додавалися згодом переписувачами «Географії» Клавдія Птолемея вже з XIII ст.

     Починаючи з ХV ст., територія України була відображена на друкованих картах світу, Європи і окремих держав – Польщі, Литви, Угорщини, Туреччини, Росії.

     У середині ХVІІ ст. у Західній Європі видали перші карти, присвячені винятково українським землям. Їх автор – уже відомий вам французький картограф Ґійом Левассер де Боплан. Як військовий інженер, він багато подорожував землями України і особисто виконував топографічні вимірювання для майбутніх карт. Він накреслив кілька загальних карт України й окремих її частин (Київщини, Поділля, Волині та ін.). Боплан також створив карти Дніпра, на яких було зображено його течію від Києва до Чорного моря з прилеглою територією (1662 р.).

     Картами Боплана широко користувалися в Європі для відображення українських земель, сприяючи утвердженню назви «Україна». Роль цього дослідника у відкритті України для світу фахівці порівнюють із роллю Колумба у відкритті Америки. Завдяки натхненній праці Ґійома де Боплана назва «Україна» міцно закріпилася за величезною територією від Карпат до Московії на противагу меншовартісному зневажливому найменуванню «Малоросія», що наполегливо нав’язувалося російською імперською політикою.

     У ХVІІІ ст. в Німеччині було створено карту, що узагальнила усі відомі на той час знання географів та істориків про Україну. Її неодноразово перевидавали впродовж століття, і вона стала одним із найбільш упізнаваних зображень наших теренів. Це справжній шедевр картографічного мистецтва й водночас найвизначніша пам’ятка друкарства XVIII ст., пов’язана з історією України.

     З другої половини ХІХ ст. українські вчені відображали на картах територію розселення українського народу, яка була значно більшою, ніж територія сучасної Української держави. Найбільш відомими є карти Павла Чубинського, Степана Рудницького, Володимира Кубійовича. Під керівництвом В. Кубійовича група вчених у 1937 р. створила «Атлас України й суміжних країв». Картографічні твори минулого є пам’ятками історії науки, оскільки вони містять велику кількість унікальної інформації, що її часом неможливо знайти в інших джерелах. Ідеться про зміни кордонів країн, розташування географічних об’єктів – міст та інших поселень, шляхів сполучень, річок, гір, лісів. Багато розповідають сучасникам про особливості суспільних відносин і культури в минулому зображення гербів, символів, постатей у національному одязі, що їх іноді наносили на картах. Ось чому стародавні карти справедливо вважають витоками географічних знань. Із сучасними картами України, створеними українськими географами і картографами, ви ознайомитеся в наступних параграфах.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ДО УРОКУ