Особливості рельєфу, клімату, води, ґрунтів, флори і фауни тісно взаємопов’язані в межах певної території. Вони характеризуються певною однорідністю та утворюють природно-територіальний комплекс (ПТК), або ландшафт.
Ландшафт — досить однорідна за походженням ділянка географічної оболонки, що має єдину геологічну основу, однотипний рельєф, схожі кліматичні та водні умови, тісне поєднання ґрунтово-рослинного покриву і тваринного світу. Складовими частинами ландшафту є місцевості, урочища та фації.
Класифікація ландшафтів України.
Природні комплекси різного рівня формують різні фізико-географічні зональні та азональні одиниці районування ландшафтів. До зональних одиниць належать: природний пояс, природна зона, природна підзона, до азональних — фізико-географічна країна, провінція, область, район, місцевість, урочище, фація.
Основною особливістю ландшафту є його цілісність. Вона визначається закономірним поєднанням взаємозалежних і взаємопов’язаних елементів природи на певній території або акваторії в межах географічної оболонки Землі. Зміна одного або декількох компонентів викликає закономірну зміну всіх інших. Достатньо змінити лише один компонент ландшафту, наприклад, вирубати ліс, і неминуче зміняться інші — режим зволоження та рівень ґрунтових вод території, зникнуть тварини, деградують ґрунти.
Види антропогенних ландшафтів.
Природними є ландшафти, взаємодія природних компонентів яких відбувається без втручання людини. Нині в Україні майже не залишилося ландшафтів із незайманою природою. Люди в процесі своєї господарської діяльності не тільки змінили природні компоненти та їхні комплекси (ландшафти), але й докорінно перебудували їх. Тому виникло багато географічних, ландшафтних, екологічних та інших проблем, які можна вирішити тільки вивчаючи й сприймаючи природу та господарську діяльність людини як єдине ціле.
Територія України розташована в межах двох фізико-географічних країн: Східноєвропейської рівнинної і гірських Карпатської та Кримської. У гірських країнах спостерігається вертикальна поясність.
Україна також розташована у двох кліматичних поясах — помірному та субтропічному (Південний берег Криму). За законом широтної зональності на рівнинній території України з півночі на південь спостерігається закономірна зміна природних зон: зони мішаних і широколистих лісів змінюють лісостепи, а потім і степи.
Близько 95% території України мають рівнинні східноєвропейські ландшафти, які в межах країни поділяються на чотири типи: мішанолісові (близько 17% території); широколистолісові (близько 7%); лісостепові (32%); степові (близько 40%). Залежно від співвідношення тепла й вологи їх розділено на три підтипи: північностепові (лучно-степові), середньостепові та південно-степові (сухостепові). До класу рівнинних належать мішанолісові, широколистолісові, лісостепові й степові ландшафти, для кожного з яких характерна власна взаємодія основних природних чинників: сонячної радіації, атмосферної циркуляції, земної поверхні. Така взаємодія і взаємовплив здійснюються в умовах безперервних природних процесів: тепло- і вологообмін, обмін органічних і мінеральних речовин. Дедалі більше в ці природні процеси втручається людина під час господарської діяльності.
Крім того, по всій країні розкидані ландшафти заплав річок. Їхня специфіка визначається й залежить від періодичного надмірного зволоження. Унаслідок цього тут сформувалося специфічне поєднання всіх компонентів ландшафту.
Як і на рівнинах, зміна ландшафтів у горах викликана зміною кількості тепла й вологи, але відбувається це не в зональному (широтному) напрямку, а зі зміною висоти над рівнем моря. Зміна гірських ландшафтів відбувається за законом вертикальної поясності, через зниження температури повітря та збільшення кількості опадів. Це зумовлює зміну рослинності, тваринного світу та ґрунтів.
У межах Карпатської середньоєвропейської країни виділяється східнокарпатський гірський лучно-лісовий тип ландшафтів, який поділяють на окремі підтипи: лісо-лучний, лучно-лісовий, широколистолісовий, мішанолісовий, лучний (субальпійський).
Головна 
