Україна — одна з найбагатших на мінеральні ресурси країн світу. Вона не лише вирізняється запасами світового та європейського рівня деяких видів корисних копалин, але й характеризується їх великою різноманітністю та зосередженням багатьох із них у безпосередній територіальній близькості. Це створює передумови для найбільш раціонального господарського використання корисних копалин. Наявність тих чи інших корисних копалин тісно пов’язана з особливостями геологічної будови земних надр певної території. Надра України характеризуються великим різноманіттям тектонічних структур і складною геологічною будовою. Це зумовлює різноманіття мінеральних ресурсів.
класифікація мінеральних ресурсів
Закономірності поширення корисних копалин.
Геологи шукають поклади корисних копалин, знаючи певні закономірності їх поширення в земній корі. Наприклад, Український щит — одна з найдавніших тектонічних структур Землі, що складається з гірських порід магматичного походження, багатий на родовища руд різних металів. Майже скрізь у межах Українського щита залягають і радіоактивні гірські породи, наприклад уранові руди.
Поширені руди металів і в районах Альпійсько-Гімалайської складчастості, тобто в Карпатських і Кримських горах, де також зустрічаються гірські породи магматичного походження.
Зовсім не випадково запаси нафти та природного газу зосереджені в товщах осадових гірських порід Передкарпатгя, Дніпровсько-Донецької западини та на півдні країни. Наприклад, геологічна будова мілководдя Чорного та Азовського морів аналогічна геологічній будові дна Перської затоки й Каспійського моря. Імовірно, що в Україні на шельфі Чорного моря зосереджені запаси нафти й природного газу світового значення.
Закономірним результатом було відкриття родовищ бурштину майже на всій північній території України, де в минулі геологічні періоди росли густі хвойні ліси. Вони виділяли живицю, яка, потрапивши в товщі гірських порід, за тривалий час метаморфізувалася й перетворилася на камінь.
Паливні корисні копалини.
Видобуток вугілля.
Паливні ресурси України багаті й різноманітні. До них належать поклади кам’яного та бурого вугілля, нафти, природного газу, горючих сланців, торфу та урану. Кам’яне вугілля (близько 94% запасів вугілля країни) високої якості залягає на Донбасі та у Львівсько-Волинському басейні.
кам’яновугільні басейни
Через збройну агресію Росії на сході українських територій, де розташована більша кількість вугледобувних підприємств, Україна не може повністю забезпечувати свої господарські потреби у вугіллі.
Існує можливість будівництва нових шахт на сході Дніпропетровської області, де можна щорічно видобувати якісне коксівне вугілля обсягом понад 130 млн т. Буре вугілля залягає на Правобережжі в межах майже всієї Придніпровської височини. Його видобуток ведеться лише в Олександрії (Кіровоградська область).
буровугільний басейн
Прогнозні запаси вугілля в Україні становлять майже 120 млрд т, а розвідані — близько 50 млрд т. Однак видобуток вугілля в Україні стає для держави все більше збитковим, наприклад, із 2015 р. собівартість видобутку вугілля на державних шахтах зросла вдвічі.
Основні поклади кам’яного вугілля країни сформувалися в осадовому чохлі Донецької складчастої області — Донбасу та Галицько-Волинської западини. Тут видобувають якісне вугілля — коксівне, газове, антрацит. Вміст вуглецю в антрациті досягає 94—97%. Третина вугілля є коксівним, його після спеціальної обробки використовують під час виплавки чавуну та сталі. За видобутком кам’яного вугілля (2018 р.) Україна завершує світову двадцятку країн-лідерів і посідає восьме місце в Європі.
Донецький кам’яновугільний басейн має 98 % запасів вугілля країни, Лььвівсько-Волинський басейн дає близько 2% вугілля країни. Його продовженням є Люблінський басейн на території Холмщини в Польщі. Інтенсивне геологічне вивчення басейну було розпочато наприкінці 1939 р. Товщина шарів вугілля тут становить від 0,5 до 1,5 м, іноді досягає 2,8 м і залягає на значно меншій, ніж у Донбасі, глибині — 300—700 м.
Міста Нововолинськ і Червоноград виникли завдяки розвитку в регіоні вугільної бази. Значну частину вугілля використовують Бурштинська та Добротвірська теплові електростанції. Частина вугілля експортується до Білорусі. Із дев’яти діючих станом на 2016 р. шахт планують залишити лише дві через незначні запаси вугілля.
Дніпровський буровугільний басейн площею близько 150 тис. км. кв. залягає в осадових відкладах знижень Українського щита на глибині 10—120 м. Шари бурого вугілля утворилися з решток рослин палеогену та неогену й мають потужність від кількох сантиметрів до майже 18 м. Видобуток вугілля можливий як шахтним, так і відкритим — кар’єрним способом, але через низьку теплотвірну здатність його майже не видобувають. Окремі родовища бурого вугілля відомі також у Придністров’ї, Передкарпатті, Закарпатті, Харківській і Полтавській областях України.
Видобуток нафти і природного газу.
ВУкраїні існують три нафтогазоносні райони: Західний, Східний і Південний — 35 нафтогазоносних перспективних регіонів. Нерозвідані вуглеводневі ресурси в нафтогазоносних районах України, за найобережнішими прогнозами, становлять понад 5 млрд т умовного палива, що вдвічі більше за накопичений видобуток. А запаси нетрадиційних видів вуглеводнів (сланцевого газу й нафти, метану вугільних родовищ, газогідратів Чорного моря) узагалі величезні. Найбільшу перспективу для освоєння мають глибокі горизонти Східного нафтогазоносного району, а також території Західного району.
Україна забезпечує себе нафтою лише на 7—8% від потреб, природним газом — на 20—25%. За їх видобутком Україна посідає 52-ге місце у світі та сьоме місце серед країн Європи (нафта), 30-те і четверте місця відповідно (природний газ).
Західний (Прикарпатський) район, поклади якого зосереджені в Передкарпатському крайовому прогині, — це Івано-Франківська, Львівська і Волинська області. Сюди ж належать Карпати й Закарпатська низовина.
Східний (Дніпровсько-Донецький) район розташований у межах Дніпровсько-Донецької западини. На території Полтавської, Харківської, Чернігівської, Сумської та Луганської областей розташовано понад 120 нафтових, газових та нафтогазових родовищ. У них зосереджено до 80% запасів вуглеводнів України, які сьогодні дають майже 60 та 90% відповідно нафти та природного газу країни. Нафта — якісна з низьким вмістом сірки, природний газ переважно метановий. Геологічна розвідка басейну розпочалася в 30-х рр. XX ст., а промисловий видобуток — у 1952 р.
Дніпровсько - Донецька западина - одна з найглибших у світі западин (глибина 18—20 км), заповнена осадовими породами, у яких чергуються шари нафти і природного газу на глибині від 4,5 км. Видобувають їх зараз лише з верхніх шарів. Тож основна частина вуглеводнів ще не видобута, а частина навіть не розвідана. Головні нафтові родовища: Сагайдацьке, Радченківське, Зачепилівське, Кибинцівське, Глинсько-Розбишівське в Полтавській області, Рибальське і Качанівське в Сумській, Прилуцьке, Леляківське і Гнідинцівське в Чернігівській області. Байрацьке газове родовище на Полтавщині є найбагатшим із відкритих за останні 15 років, а виявлене в 1950 р. родовище природного газу Шебелинка Харківської області було одним із найбільших у Європі.
Геологічна будова шельфу Чорного й Азовського морів аналогічна будові дна Перської затоки й Каспійського моря, що вказує на те, що в Україні на її Чорноморському шельфі мають бути зосереджені запаси нафти й природного газу світового значення. Природний газ у кількості понад 5 млрд куб. м тут уже видобувають.
Останнім часом у світі набув поширення видобуток сланцевої нафти та природного газу. Завдяки цьому США перетворилися на головного виробника вуглеводнів у світі. В Україні також відкрито великі запаси сланцевих вуглеводнів. Це створює перспективи для перетворення України на одного з їх головних виробників у Європі, адже за резервами цього палива Україна посідає четверте місце в регіоні після Франції, Польщі та Норвегії. Однак екологи ще не дійшли спільного висновку, чи є видобуток сланцевого газу безпечним для природи та людини.
нафтогазові басейни
Видобуток горючих сланців.
Горючі сланці — це тверді паливні ресурси, які складаються з відмерлих решток морських та озерних найпростіших водоростей і тварин, що споріднює їх із нафтою. Одне з найбільших у світі родовищ горючих сланців — Бовтиське — було відкрите на початку 60-х рр. XX ст. в межах Бовтиської западини на межі Кіровоградської та Черкаської областей. Його запаси становлять близько 3,8 млрд т, а потужність сланцевих шарів — від 115 до 285 м. Залягає він на глибині до 400 м. Однак родовище не розробляється.
Видобуток торфу.
Основні торф’яні родовища розташовані на півночі країни. Ресурси торфу — це не тільки енергетичний, а й агрохімічний потенціал України. Торф є сировиною для виробництва паливних гранул (пелет), торф’яних паливних брикетів (лідер виробництва — Волинь, продукція йде на експорт до країн Європи), а також задовольняє потреби сільського господарства (виробництво торфодобрив та торфокомпостів) і промисловості, обумовлюється різноманітністю видів торфу навіть у межах одного родовища.
Головна 
