ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Ви вже знаєте, що Північний Льодовитий океан найменший з океанів. Він займає тільки 4 % площі Світового океану. Майже зусібіч Північний Льодовитий океан оточений суходолом Євразії й Північної Америки. Головна особливість його географічного положення — розташування у високих широтах, у центрі Арктики. Арктика — це полярна область Землі довкола Північного полюса (що охоплює води океанів, острови і узбережжя прилеглих материків). Умовну межу Арктики проводять по Північному полярному колу. Таке розташування океану визначає надзвичайну суворість його природних умов.
Більшість морів Льодовитого океану — окраїнні (Ґренландське, Норвезьке, Варенцове) і тільки одне — внутрішнє (Біле). Найбільша Гудзонова затока глибоко вдається в Північноамериканський материк. За кількістю островів Північний Льодовитий океан посідає друге місце після Тихого океану. Найбільші — Ґренландія, що має материкове походження, та вулканічний острів Ісландія. Північний Льодовитий океан широко сполучається з Атлантичним океаном, а з Тихим з’єднаний вузькою Беринговою протокою.
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ. Від давніх часів на узбережжі Північного Льодовитого океану жили помори, які вели промисел риби і полювали на морських звірів. Вони добре знали умови плавання в полярних водах.
Подорож у слово
Північний Льодовитий океан мав чимало назв. У давнину росіяни називали його Студеним, англійці — Північним, португальці — Льодяним морем. Слово Льодовитий означає багатий льодами.
Рекорди світу
Найбільший острів світу — Ґренландія (площа 2,2 млн км2) — на 84 % вкритий льодяним щитом завтовшки більш як 3 км. Від країв щита в океан сповзають льодовики, що породжують айсберги.
Наприкінці XVI ст. завдяки плаванням голландця Віллема Баренца було складено карту частини океану. Згодом для освоєння північних морських шляхів Росія, Швеція, Норвегія почали споряджати численні експедиції. У XIX ст. норвезький дослідник Фрітьйоф Нансен, дрейфуючи на судні «Фрам», зібрав відомості про природу приполярних районів океану. А його земляк Руаль Амундсен уперше проплив Північним Льодовитим океаном уздовж північних берегів Північної Америки. Видатним дослідником Арктики був Отто Шмідт, який здобув освіту в Київському університеті і став академіком Академії наук України. У 1932 р. він очолив експедицію на кораблі-криголамі «Сибіряков», учасники якої виміряли глибини океану й товщу криги, вели спостереження за погодою. Згодом вперше в історії, долаючи кригу криголамом, вдалося дістатися з Білого моря в Берингове. Цей маршрут уздовж північних берегів Євразії назвали Північним морським шляхом. Після експедиції О. Шмідта такі плавання стали звичною справою.
Віллем Баренц (1550-1597)
Фрітьйоф Нансен (1861-1930)
Отто Шмідт (1891-1956)
РЕЛЬЄФ ДНА. У Північному Льодовитому океані шельф такий великий, що займає майже половину всього дна. Місцями він простягається від берега на 1300 км. Набагато ширший, ніж в інших океанах, і материковий схил.
У центральній частині океану паралельно простяглися на тисячі кілометрів гірські хребти. Серединно-океанічний хребет Гаккеля перетинають численні поперечні розломи. Натомість хребти Менделєєва і Ломоносова більше схожі на гори суходолу. Глибоководні улоговини (до 4000 м завглибшки) мають вигляд горбистих або плоских рівнин. Північний Льодовитий океан наймілкіший. Максимальна його глибина 5527 м у Ґренландському морі.
КЛІМАТ. Північний Льодовитий океан — найхолодніший з усіх океанів, що зумовлено його географічним положенням. Ви вже знаєте, що в районі Північного полюса пів року триває полярна ніч, і поверхня отримує мало сонячного тепла. Понад 80 % сонячної енергії, що надходить влітку, снігом і льодом відбиваються назад в атмосферу. Тому арктичний клімат дуже суворий. Тріскучий мороз, пронизливий вітер, сильні хуртовини — таку погоду формують холодні й сухі арктичні повітряні маси. Вони панують над усім океаном, а проникаючи на прилеглі материки, спричиняють різке зниження температури повітря.
У снігові нетрі Арктики
Безмежна, мов чарами повита, арктична пустеля. Скільки сягає зір — пролягли снігові буреломи. Їх гострі злами стирчать у небо, немов і там хочуть заступити людині шлях. Долаючи полярну ніч і люті морози (-60 °С), коли здавалося, що замерзає навіть Сонце, американець Роберт Пірі в 1909 р. першим досягнув Північного полюса.
Середня температура повітря взимку сягає -40 °С, а влітку становить близько 0 °С.
Опадів випадає дуже мало — до 200 мм на рік. Улітку бувають тривалі тумани.
Арктичні повітряні маси хоча й холодні, проте значно тепліші, ніж антарктичні. Це зумовлено отеплювальним впливом теплих течій з Атлантики. Тому взимку, як це не дивно, Північний Льодовитий океан не охолоджує, а обігріває вихолоджені материки.
ВОДНІ МАСИ ТЕЧІЇ. Унаслідок суворого клімату водні маси Північного Льодовитого океану цілорічно мають дуже низьку температуру (—1,5 °С). Невелику солоність (32 %о) зумовлює значний стік прісних річкових вод з прилеглих материків.
Рух в океані
Крига в Північному Льодовитому океані постійно дрейфує від берегів Аляски до Ґренландії через Північний полюс зі швидкістю 2-4 км на добу. Якщо мандрувати на кризі, то повний оборот можна здійснити приблизно за п’ять років.
тороси
Це є причиною утворення криги, якою цілорічно скутий океан. У центрі брили льоду утворюють суцільний крижаний покрив завтовшки до 5 м, який не встигає розтанути за коротке холодне літо. Під впливом вітрів і течій крига постійно дрейфує зі сходу на захід. Улітку вздовж узбереж материків утворюється смуга вільної від криги води. Проте в океані постійно є айсберги, які утворюються з покривних льодовиків, що сповзають з численних арктичних островів.
Основну масу води і тепла в Північний Льодовитий океан приносить з Атлантики тепла Північноатлантична течія. Теплі течії віддають в атмосферу до 70 % тепла й істотно обігрівають приатлантичну частину Північного Льодовитого океану. Моря в зоні їх впливу не замерзають. Холодна Трансарктична течія несе свої води від берегів Аляски до Північного полюса і далі до Ґренландії.
ОРГАНІЧНИЙ СВІТ. Через суворий клімат рослинність і тваринний світ Північного Льодовитого океану бідні. Найбільш поширені водорості, які здатні розвиватися не тільки в холодній воді, а й навіть на кризі. У теплішій приатлантичній частині океану є планктон. Там водяться риби, які мають промислове значення: морський окунь, оселедець, тріска, сайра, палтус, сайда, навага, лосось.
Рекорди світу
Найбільша медуза ціанея живе в холодних водах Північного Льодовитого океану. Розмір її зонтика сягає 2 м, а довжина щупалець — 20 м.
медуза ціанея
Життя на кризі
Ластоногі (моржі, тюлені, нерпи) мають пристосування для тривалого перебування в холодній воді. Їхня шкіра дуже товста і покрита коротким жорстким хутром. Іншим ефективним захистом від холоду є товстий підшкірний шар жиру. Його особливо багато в тих видів тварин, які населяють приполярні широти та розмножуються на кризі.
білий ведмідь
Майже повсюдно в океані є моржі, тюлені, кити. До тваринного світу океану належить і білий ведмідь, значна частина життя якого проходить на кризі. Численні морські птахи — чайки, кайри, баклани.
ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. Холодні води Північного Льодовитого океану малопридатні для організмів, тому його біологічні ресурси невеликі. Добувають водорості і ловлять рибу лише у приатлантичних районах. Пошуки корисних копалин в океані значно ускладнюються суворими природними умовами. Проте на шельфі біля берегів Європи й Канади розвідано родовища нафти й природного газу, на архіпелазі Шпіцберген видобувають кам’яне вугілля.
Мореплавство в океані значно утруднюється наявністю криги. Північний морський шлях — це головна суднохідна магістраль Північного Льодовитого океану. Навігація триває упродовж теплого періоду року. За криголамами слідують каравани суден.
Для вод Північного Льодовитого океану забруднення нафтою і нафтопродуктами є особливо небезпечним. Якщо в теплих водах інших океанів нафтові плями порівняно швидко зникають завдяки природним процесам розкладання, то в холодних полярних водах це відбувається дуже повільно — упродовж десятиліть.
Головна 
