УРОК 50. ВОДИ СУХОДОЛУ ЄВРАЗІЇ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "РІЧКИ ЄВРАЗІЇ"

     Внутрішні води, їх розподіл

Євразія має надзвичайно густу річкову мережу. Більшість великих річок знаходиться в Азії. Для Євразії характерна найбільша площа басейнів внутрішнього стоку. Розходження у режимах річок Євразії обумовлене різноманітністю кліматичних умов материка.

     У Північний Льодовитий океан впадають короткі річки Скандинавського півострова і найбільші річки Євразії — Об, Єнісей, Лена, Північна Двіна, Печора. Майже в усіх цих річок переважає снігове живлення. Вони надовго замерзають узимку, а навесні сильно розливаються. Для них характерна подвійна повінь, через причину різного часу скресання криги у північній і південній частині течії річок. Найдовша серед них — Лена (4400 км), найбільша за площею – Об, а найповноводніша — Єнісей. На Єнісеї побудовані найбільші електростанції. На 5-6 місяців замерзають річки крайньої півночі — Яна, Індигірка, Колима. До басейну Північного Льодовитого океану належить озеро Байкал — найглибше озеро земної кулі(1620 м). Його улоговина має тектонічне походження.

     До басейну Атлантичного океану належать річки Західної, Південної і частково Східної Європи. Річки Західної і Південної Європи здебільшого починаються у горах. На заході Європи розвинута густа мережа річок і багато прісних озер. На крайньому заході, в області морського клімату, річки не замерзають і повноводні цілий рік. Найбільша з них — Сена. До річок, що замерзають на короткий час, належать Вісла, Одра, Ельба. Найбільші річки басейну Атлантичного океану — Дунай, Рейн, Дніпро. Річки, що впадають у Середземне море, як правило, короткі і неглибокі. Улітку річки міліють, а багато з них пересихає. Всі вони мають в основному мішане живлення. Рейн – найбрудніша річка Європи, її називають «стічною канавою Європи».

     Особливо багато озер на північному заході Європи. Велика частина з них має льодовиково-тектонічне походження. Найбільші серед них Ладозьке, Онезьке, Нерен, Веттерн. У Центральній Європі знаходяться озера тектонічного походження — це Боденське озеро, Балатон та інші. В Альпах знаходиться досить велике льодовикове озеро – Женевське. На південному сході Європи розкидані залишкові озера.

     До басейну Тихого океану належать Амур, Хуанхе, Янцзи і Меконг. Живляться вони здебільшого мусонними дощами, тому найповноводніші влітку, а межень настає взимку. Іноді літні повені перетворюються на справжні катастрофи. Так, різке підвищення рівня води в Хуанхе відбувається тричі на рік: навесні, коли тане сніг у горах, улітку під час мусонних дощів і восени, коли бушують тайфуни. Тому китайці про­тягом століть споруджували захисні дамби. Але часто річка прориває їх і затоплює великі площі, знищуючи родючі землі, руйнуючи міста і села. Янцзи — найдовша і найповноводні­ша річка Євразії (6 300 км). У верхній і середній течії вона має гірський характер. У пониззі морські припливи щодоби зумовлюють підняття рівня води в ній на 4,5 м. Меконг у нижній течії розпадається на багато рукавів і утво­рює велику заболочену дельту.

     Річки басейну Індійського океану живляться як за рахунок мусонних дощів, так і талих снігових вод у горах. Священна для населення Індії річка Ганг починається двома витоками в Гімалаях. Разом з найбільшою притокою Брахмапутрою, впадаючи в Бенгальську затоку, утворює одну з найбільших у світі дельт. Річка Інд бере початок у Тибеті. У верхів'ї пере­тинає хребти Гімалаїв і тече в ущелинах, утворюючи пороги та водоспади. У середній і нижній течії Інд — рівнинна річка, яка має велике значення для зрошення і судноплавства. Рівнинні річки Євфрат і Тигр за 195 км від гирла зливаються, утворюючи річку Шатт-ель-Араб («річка арабів»). Тигр і Євфрат виносять величезну кількість осадових порід, тому їх дельта висувається в затоку на 4 км за кожні 100 років. Як свідчать історики, в І ст. обидві річки впадали в Перську затоку окремо.

     В Євразії утворився великий басейн внутрішнього стоку. До нього належить найдовша річка Європи — Волга (3 531 км). Як і Дніпро, вона бере початок на Валдайській височині впадає в Каспійське море. Узимку річка покривається стійкою кригою. Живиться переважно талими сніговим водами, тому має весняну повінь. Волга судноплавна, на ній збудовано водосховища та електростанції.

     До басейну внутрішнього стоку належать річки Амудар’я і Сирдар’я, що впадають до Аральського моря. Їх води розбирають на полив земель в пустелях Каракуми і Кизилкуми, внаслідок чого площа Аральського моря зменшилась у 4 рази. Це зона екологічного лиха.

     Озера

      Озера Євразії дуже різні за походженням їхніх улоговин, розмірами, глибиною, солоністю й розміщені на материку дуже нерівномірно.

    Особливо велика кількість озер на північному заході Євразії. Вони мають льодовиково-тектонічне походження, характерні  значною глибиною. Найбільші з них — Ладозьке (найбільше в Європі) й Онезьке. Багато льодовикових озер в Альпах — Женевське, Боденське, Цюрихівське. Типові тектонічні озера — Байкал, Іссик-Куль, Мертве море. Вулканічні озера поширені на Камчатці, Японських і Філіппінських островах, Малайському архіпелазі.

       Багато великих озер розміщено у внутрішніх посушливих областях Євразії. Це залишкові озера, збережені на місці давніх водойм, які існували в умовах більш вологого клімату. До них належать найбільші озера світу — Каспійське й Аральське моря із солоною водою, а також озеро Балхаш, яке складається з двох частин — прісної та солоної.

     Завдяки своїм гігантським розмірам на території Євразії зосереджено безліч озер, серед яких велика кількість є дійсно унікальними.

     Озеро Байкал — найглибше озеро планети, містить 20 % запасів поверхневих прісних вод земної кулі. Найбільша глибина — 1620 м, простягається з північного сходу на південний захід на 636 км, найбільша ширина — 79 км. Впадають 1123 річки, а витікає лише одна Ангара. В озері сформувався унікальний тваринний світ, який налічує понад 1,5 тис. видів, 75 % яких ніде, крім Байкалу, немає.                        Каспійське море — найбільше за площею (376 тис. км²) водної поверхні озеро у світі. Води унікального моря-озера містять різноманітні рибні багатства, серед яких найбільш цінні — осетрові.

     Озеро Балхаш у Центральній Азії — єдине у світі озеро, де солоність води в різних його частинах істотно відрізняється. У західній частині Балхашу вода прісна, а у східній — солонувата.

     Мертве море — розташоване на північному заході Аравійського півострова в найглибшій западині світу. Солоність води в морі становить 260-270 проміле. І вода, і грязі Мертвого моря мають цілющі властивості.

   Сарезьке озеро на Памірі — одне з наймолодших на земній кулі. Воно утворилося в 1911 р. під час землетрусу внаслідок перекриття річки Мургаб величезною брилою.

    Аральське море — «сумний» рекордсмен, оголошене зоною екологічного лиха.

  Озеро Світязь («український Байкал») — найглибше озеро України, його глибина сягає понад 58 м. Це один із наймальовничіших куточків нашої країни. Зовсім недавно вода в цьому озері була надзвичайно прозорою, але зазнала значного забруднення, передусім отрутохімікатами, злитими з полів.

    Багаторічна мерзлота

    Багаторічна мерзлота, що є своєрідним наслідком останніх епох похолодання клімату, - це товща промерзлих порід завглибшки декілька сотень метрів. Тільки влітку розмерзається тонкий верхній шар ґрунту. В Євразії зона багаторічної мерзлоти охоплює значну частину Північної і Східної Азії, а також окремі райони Центральної Азії. Багаторічна мерзлота утруднює будівництво. Водночас вона допомогла зберегти для вчених викопні рештки мамонтів та інших тварин і рослин.