Простягання природних зон у Північній Америці має свої особливості. На півночі материка вони, відповідно до закону зональності, змінюються в напрямку з півночі на південь, а в центральній і південній частинах — зі сходу на захід. Основна причина такого простягання — вплив рельєфу (Кордильєр) на розподіл вологи на материку.
Зона арктичних пустель. Це найбільш віддалена на північ природна зона земної кулі. Вона охоплює Ґренландію і Канадський Арктичний архіпелаг. Клімат там арктичний, дуже суворий. Острови вкриті снігом і кригою. Там, де сніг влітку встигає розтанути, на кам’янистій поверхні ростуть мохи і лишайники. Життя більшості тварин — білих ведмедів, тюленів, моржів, птахів — пов’язане з морем. Лемінг, невеличкий гризун з пухнастим хутром, зимує під снігом, прориваючи численні ходи. На нього полює полярна лисиця — песець.
Рекорди світу
Найбільшим хижаком на Землі є білий ведмідь вагою 450 кг. Він чудово плаває і, на відміну від свого бурого родича, веде активний спосіб життя цілий рік. Густе хутро, що вкриває навіть підошви на лапах, і 10-сантиметровий шар жиру захищають ведмедя від холоду. Тварина занесена до Червоної книги.
Зона тундри та лісотундри. Тундра — це безлісі простори арктичного і субарктичного поясів. Вона охоплює північне узбережжя материка і прилеглі острови. У суворому кліматі поширена багаторічна мерзлота — явище, коли поверхня сильно промерзає, і в гірських породах до глибини 400 м міститься лід. Мерзлота зберігається впродовж тисяч років. Вона розтає тільки влітку і лише на поверхні. Вода мало випаровується, а промерзлий шар не дає їй просочуватися вглиб. Тому влітку в тундрі багато боліт. Там сформувалися бідні тундрово-болотні ґрунти. На них ростуть мохи, лишайники, нечисленні трави (полярний мак, різні види осок), ягідні чагарники (чорниця, брусниця, буяхи). Подекуди трапляються карликові береза і верба, які стеляться по землі, притиснуті сильними вітрами. Тваринний світ бідний. Лишайниками і осокою живляться північні олені карибу та вівцебики — великі тварини з густою довгою вовною, яка захищає їх від холоду. Поширені вовк, песець, горностай, лемінг. З птахів є полярна сова і біла куріпка.
Вівцебики — великі травоїдні тварини, які збереглися в тундрі з часів льодовикового періоду. Живуть вони стадами і гуртом відбиваються від вовків. Угледівши хижака, вівцебики займають кругову оборону, ставши мордами назовні й зібравши всередину телят. Вовків, які нападають, вони відкидають рогами і топчуть копитами. Проте вівцебики виявилися беззахисними перед озброєною людиною. Нині цих тварин охороняють.
Далі на південь тундра переходить у рідколісся — лісотундру, де в долинах річок з’являються хвойні дерева.
Зона лісів помірного поясу. Хвойні ліси помірного поясу називають тайгою (мал. 186). В умовах суворої сніжної зими і прохолодного літа утворюються підзолисті ґрунти. Поширена багаторічна мерзлота, яка зумовлює значне заболочування території. В американській тайзі ростуть чорна і біла ялина, бальзамічна ялиця, американська модрина, гігантська туя, сосна різних видів. З дрібнолистих порід — береза, осика, тополя. Тваринний світ тайги значно багатший, ніж тундри. Господарем лісу є гризлі — американський бурий ведмідь, який вирізняється лютим норовом. Типовими мешканцями є лось, вовк, рись, лисиця, скунс, куниця, норка, ласка, єнот, бобер.
Далі на південь лежить зона мішаних лісів. Вона є перехідною від тайги до широколистих лісів, тому там поряд із хвойними ростуть листяні породи дерев. Поширені цукровий клен, ясен, в’яз, липа, бук, осика, береза. В умовах теплішого, ніж у тайзі, помірно континентального клімату сформувалися дерново-підзолисті ґрунти.
Зона широколистих лісів лежить на сході материка — на південь від мішаних лісів. Для неї є характерним помірний м’який і вологий клімат. На бурих лісових ґрунтах ростуть різноманітні види дуба, клена, липи, бука. Трапляються платан, каштан і теплолюбне тюльпанове дерево, квіти якого схожі на тюльпани. У широколистих лісах мешкають олень вапіті, чорний ведмідь барибал, рись, росомаха, куниця, вовк, лисиця, скунс, видра, єдиний вид сумчастих — опосум. Нині широколисті ліси дедалі більше поступаються орним землям.
Зона лісостепів і степів. Лісостепи в Північній Америці займають проміжну смугу між лісами і степами. Простягаються не із заходу на схід, а з півночі на південь. У південній частині їх називають преріями. У лісових масивах ростуть здебільшого осика і береза, а на степових ділянках панує пишне різнотрав’я і злаки.
У минулому бізони водилися в усій центральній частині материка, адже природних ворогів у них не було. Налічувалось близько 600 млн бізонів. Але варварське полювання на них заради м’яса і розваги призвело майже до повного знищення тварин. І лише терміново вжиті заходи дали змогу зберегти бізонів. У Національному парку Вуд-Баффало (з англійської — Лісові бізони) охороняється найбільше стадо бізонів (5 тис. особин). Парк є об’єктом Світової природної спадщини ЮНЕСКО.
Степи — рівнинні простори, вкриті трав’яною рослинністю — простяглися з півночі на південь у центрі материка. Там холодна малосніжна зима і спекотне літо, часто бувають засухи, які супроводжуються пиловими бурями. У рослинному покриві переважають низькорослі трави: ковила, бородач, келерія, бізонова трава. Під трав’яною рослинністю сформувалися родючі чорноземи і каштанові ґрунти.
Прерії і степи — це основна смуга землеробства, тому природну рослинність там повсюдно змінено. Це позначилося й на тваринному світі. Майже зникли бізони — велетенські американські бики, менше стало койотів (степових вовків), лисиць. Численні там хіба що гризуни — бабаки, ховрахи, миші, лучні собачки. З плазунів є гримучі змії, гадюки.
У Північній Америці напівпустелі й пустелі поширені в помірному, субтропічному та тропічному поясах і не утворюють суцільної смуги. Деякі з них виникли на узбережжі Тихого океану, інші — на внутрішніх плато і плоскогір’ях у так званій дощовій тіні Кордильєр. Так, одна з найсухіших і найспекотніших пустель світу з красномовною назвою Долина Смерті утворилася в невеликій за площею, але глибокій міжгірній западині (—85 м).
Клімат пустель посушливий. Рослинності небагато. На сіро-бурих ґрунтах росте невисокий кущ — чорний полин. На знижених ділянках панує лобода, що утворює подушки, під якими ліпше зберігається волога. Поширені солончаки, де можуть рости лише солянки і тамариск. Трапляється ендемічне сальне дерево. У пустельних районах Мексиканського нагір’я і Каліфорнійського півострова поширені кактуси, юки, агави. Із тварин найбільш численними є гризуни (кролик, ховрах, хом’як) та плазуни (ящірки, гримучі змії). Трапляються антилопа вилоріг (ендемік), койот, пума.
Субтропічні та тропічні ліси. Зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників охоплює вузьку смугу західного узбережжя материка. Зима там тепла із рясними опадами, проте літо прохолодне. На півночі зони на коричневих ґрунтах ростуть ліси із секвої, ялиці, суничного дерева. Гігантські тисячолітні секвоядендрони та різноманітний тваринний світ перебувають під охороною у Йосемітському національному парку. На півдні, де сухіше, поширені вічнозелені рідколісся і чагарники. На значній площі чагарники випалено й замінено фруктовими садами.
Рекорди світу
Найвище дерево на Землі — секвоядендрон (мамонтове дерево), яке виростає заввишки 100 м і сягає 30 м у діаметрі. Секвоядендрон ще й довгожитель — відомі дерева, вік яких 4000 років. Цікаво, що кора мамонтового дерева може сягати пів метра завтовшки і не горить.
Мусонні мішані ліси ростуть на Примексиканській і Приатлантичній низовинах та півострові Флорида. Клімат там субтропічний мусонний з великою кількістю опадів. У лісах на жовтоземах і червоноземах ростуть численні види сосен (скипидарна, короткохвойна, болотна, озерна, карибська), з листяних порід — дуб, тюльпанове дерево, магнолія. У заболочених місцях панує болотний кипарис. У лісах водяться барибал, рись, опосум, біля водойм — видра, ондатра, єнот. На півдні трапляються великі черепахи і крокодили алігатори.
Перемінно-вологі ліси займають південну частину материка — весь Центральноамериканський перешийок. У них кількома ярусами ростуть як вічнозелені дерева, так і листопадні, що скидають листя у сухий сезон. Серед них сейба, бразильське дерево, бальса. Ґрунти — червоні. У тваринному світі переважають представники південноамериканських лісів: ягуар, тапір, броненосець, широконосі мавпи.
Нині площа лісів дуже зменшилася, натомість розкинулися плантації бавовнику, тютюну, цукрової тростини.
Головна 
