Пн, 25.11.24, 23:21
Вітаю Вас Гість | RSS
 
Головна Каталог статейРеєстраціяВхід
Меню сайту
Категорії розділу
Уроки [70]
Підручники та посібники [0]
Презентації [8]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Візити на сайт
Головна » Статті » 7 клас » Уроки

УРОК 38. ВОДИ СУХОДОЛУ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ.

УРОК 38. ВОДИ СУХОДОЛУ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ.

ВІДЕО ВІД НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "ВНУТРІШНІ ВОДИ ПІВНІЧНОЇ АМЕРИКИ"

     Північна Америка досить багата річками й озерами. Вона має най­довшу річкову систему на земній кулі — р. Міссісіпі з Міссурі, а в райо­ні Великих американських озер — найбільше скупчення прісної води. Проте територія континенту зрошується дуже нерівномірно, що зумов­лено як кліматичними, так і орографічними особливостями. Великі про­стори заходу і південного заходу материка внаслідок інтенсивного випаровування і несприятливих топографічних умов мають дуже слабо розвинуту річкову сітку, тобто практично вона відсутня; ряд невеликих річок цього району не досягає моря. Найгустіша сітка повноводних річок — на добре зволожуваному південному сході материка. 

     Річки Північної Америки належать до басейнів Тихого, Північного Льодовитого й Атлантичного океанів; частина має внутрішній стік. Більшість річок впадає в Атлантичний океан. Вододіл між басейнами річок Атлантичного і Північного Льодови­того океанів проходить по підвищених ділянках внутрішніх рівнин і ви­ражений слабо. Вододіл між басейнами річок Тихого й Атлантичного океанів прохо­дить по середньовисотних ділянках Кордільер.   

ГДЗ Географія 7 клас. Підручник Гільберг Т.Г., Паламарчук Л.Б. 2015 » Сторінка 36 » Rule.School - просто ГДЗ для учнів

      Залежно від особливостей клімату й орографічних умов у різних час­тинах материка склалися різні типи водних систем з неоднаковими річ­ковими режимами. 

      Дощове живлення річок Північної Америки характерне для субтро­пічного півдня, для пустинь південного заходу і для великої Каліфор­нійської долини. В цих областях сніг або зовсім не випадає, або випа­дає дуже рідко і тримається недовго. Проте кількість опадів протягом року в різних місцях різна, а тому й режим річок цього типу неоднаковий. Річки, що беруть початок з Аппалачських гір, протягом року повноводні. 

      Снігове живлення характерне для річок гірських районів заходу — Сьєрри-Невади, Каскадних гір, Берегового хребта, більшої частини Ске­лястих гір та ін. Максимум витрат припадає тут на весну і літо. Річки басейну Північного Льодовитого океану та Лаврентійські озера також мають переважно снігове живлення. Взимку витрати води скорочуються, весною максимально збільшуються. На режим річок басейну Північного Льодовитого океану істотно впли­ває багаторічна мерзлота; наявність її тут обумовлює відсутність запасів ґрунтових вод. 

      Найдовша річкова артерія Північної Америки — Міссісіпі з притокою Міссурі (6420 км). Річка бере початок з невеликого озера Айтаска і верхів’ям протікає по за­болоченій, вкритій численними озерами лісистій місцевості. Долина і русло Міссісіпі поді­ляється на три ділянки: верхню, середню і нижню; межами між ними є гирла найбільших приток — Міссурі і Огайо. У верхів’ї річка протікає через невеликі озера і заболочені простори. На міжозерних ділянках багато порогів і кам’янистих перекатів. Найбільший водоспад — Сант-Антоні. Протікаючи через Центральні рівнини, Міссісіпі приймає ряд великих приток: Міннесота, Де-Мойн, Міссурі, Арканзас, Ред-Рівер (праві), Чіп-пева, Вісконсін, Іллінойс, Огайо (ліві). Праві притоки течуть з  Великих рівнин, виносять звідти величезну кількість піску, глини, але мало води. Тому Міссісіпі навіть після злиття з Міссурі ще не стає повноводною річкою. Могутньою вона стає лише після впадіння в неї Огайо. Русло річки в нижній течії звивисте, має багато стариць.

      Максимальний розлив Міссісіпі припадає на березень — травень. Великими притоками Міссісіпі є Міссурі і Огайо. Міссурі поступається повноводністю верхній Міссісіпі і характери­зується дуже різкими коливаннями рівнів та великою нерівномірністю стоку.  Взимку Міссурі у верхній течії за­мерзає, і під час весняних повеней лід завдає великих руйнувань. Ліва притока Міссісіпі Огайо — багатоводна річка. Максимум витрати води припадає на весну, коли у верхній частині басейну тануть сніги. Під час літніх мусонних дощів бувають повені, особливо у нижній частині.  Водоспад Сент-Антоні заввишки 20 м вважається межею криста­лічного щита. Спускаючись з водоспаду Сент-Антоні, Міссісіпі з цього місця вона тече порівняно спокійно і стає судноплавною. 

Река Миссисипи. Описание, характеристика, фото, видео реки Миссисипи. - webmandry.com

     Міссурі — найбільша права притока Міссісіпі. Вона бере поча­ток у Скелястих горах. Льодяні води її, стікаючи із снігових вершин, змішуються з кип’ятком гейзерів Йєллоустонського парку. На Міс­сурі набагато більше порогів і водоспадів, ніж на Міссісіпі. Навіть вийшовши на плато Прерій, вона продовжує падати досить круто, дуже розмиваючи пухкі породи, що складають її русло. Один мандрівник так описує впадіння Міссурі: «Жовтий кала­мутний потік скажено нісся впоперек спокійної синьої течії Міссі­сіпі, вируючи, здіймаючись, виносячи пеньки, гілки, вирвані з ко­рінням дерева. Це була Міссурі, дика річка, яка, шалено пронося­чись через невідомі безлюдні країни, вливала мутні води в лоно своєї лагідної сестри». 

Missouri River Bridge Architecture Rush Hour Traffic Kansas City ⬇ Video by © cboswell Stock Footage #219836388

Своїх справжніх розмірів Міссісіпі набирає після злиття з Огайо — «Прегарною річкою», як її називали французькі дослід­ники. 

Річка Огайо: опис, характер перебігу

      Русло Міссісіпі у напрямі до гирла не розширюється, а, навпаки, звужується. Дельта має форму гусячої лапи. Вона щороку затоплюється під час повені. Низинні місця заросли вологими субтропіч­ними лісами. Ліси густо переплетені ліанами, гілки вкриті звисаю­чими епіфітами. На пальцях «гусячої лапи» через високу вологість ліс не росте. Багнисті коси, що ледве піднімаються з води, тільки слабко закріплені корінням очерету. На кінець літа Міссісіпі дуже міліє. Великі глибини зберігаються лише у нижній течії. Ранньою весною річка сильно розливається. Головною причиною повені зви­чайно буває Огайо. Часто рівень води в Огайо так піднімається, що русло Міссісіпі не вміщає її. Частина води Огайо рухається вго­ру по Міссісіпі, повертаючи води головної річки назад на протязі кількох десятків кілометрів. 

У чому неповторність континенту Північна Америка?

       До басейну Атлантичного океану належить також і річка Св. Лав­рентія (1250 км), що витікає з Великих озер. Вона проклала своє русло в тектонічній депресії Канадського щита й Аппалачських гір. У нижній течії вона має естуарій довжиною до 400 км і шириною до 50 км, який відкривається в затоку Св. Лаврентія 

       Значна частина річок, що належать до басейну Тихого океану, жив­ляться переважно сніговими або льодовиковими водами. Максимум ви­трат в них припадає на літній час, що пов’язано з таненням снігу та льоду в горах. Частина з них відзначається великою водоносністю, порожистістю русла. Найбільшою річкою басейну Тихого океану, однією з великих річок материка є Колорадо. Довжина її 2740 км, площа басей­ну 430 тис. км. Починається річка в Скелястих горах, але більша части­на русла лежить у напівпустинях і пустинях внутрішніх плоскогір’їв. Прорізуючи плато Колорадо, вона утворює один з найглибших на Землі каньйонів. Головне джерело живлення Колорадо — дощі і сніги, що ви­падають на вершинах Скелястих гір. Максимум витрати води припадає на червень. Річка сильно розливається і несе багато завислого матеріа­лу, що надає воді каламутного рудуватого забарвлення. При впадінні у Каліфорнійську затоку вона утворює велику дельту. 

canyon | National Geographic Society

     Річка Колумбія бере початок біля підніжжя гори Фарієм. Це одна з найбільших річок Північної Америки. У своєму верхів’ї вона, сполучаючи ряд мальовничих льодовикових озер, тече спочатку на північ, потім різко повертає на південь, прямуючи до кордону США. Тут Колумбія прорізує глибоку ущелину в лівому Колумбійському плато. Через Каскадні гори річка тече у вузькій ущелині, в якій навіть опівдні панує морок. Шум річки, що шаленіє серед порогів, чути здалека. Минувши тіснину, річка виривається на широку рів­нину, плавно несе свої води назустріч океану. Колумбія — ве­лике джерело гідроенергії. 

      Річки басейну Північного Льодовитого океану досить численні, але системи їх розвинуті недостатньо, і досить часто вони порожисті. Вели­кими річками цього району є Маккензі та Юкон. Довжина Маккензі понад 4000 км. Вона бере початок у Скелястих горах і тут називається Атабаскою. Середньою течією річка протікає через озеро Атабаску, потім приймає притоку Піс-Рівер і впадає у Ве­лике Невільниче озеро. На ділянці між озерами Атабаска і Велике Невільниче річка називається Невільничою і тільки після виходу з Ве­ликого Невільничого має назву Маккензі. Річка Маккензі тече по тектонічній улоговині західної частини Канадського кристалічного щита, виповненій потужними товщами алю­віальних і водно-льодовикових відкладів і сильно заболоченій. Середня ширина річки 1,5—2 км. Замерзає, подібно до сибірських річок, у ве­ресні — жовтні і звільняється від льоду в кінці травня — на початку червня. Вода річки досить чиста. Впадає Маккензі в море Бофорта кількома рукавами, утворюючи велику дельту в затоці Маккензі.

waterfalls - Макензі

      Юкон має довжину 3700 км. Витоком її є річка Льюіс, яка бере по­чаток з Берегового хребта. В середній течії вона приймає кілька при­ток (Танану, Клондайк та ін.). Максимальні витрати припадають на літо. При впадінні в затоку Нортон утворює велику дельту. Річка судноплавна. Навігація триває з червня по вересень. 

       Області внутрішнього стоку, в які входять пустині і напівпустині Великого Басейну та Мексіканського нагір’я, мають дуже несталий режим внутрішніх вод. Тут атмосферні опади випадають епізодично, а тому і водотоки виникають лише після злив. 

      Озера. На континенті досить багато озер, проте більшість їх зосере­джена на півночі, в межах Канадського кристалічного щита й на пів­денний схід від нього. Найцікавішою у Північній Америці є система Великих озер, до скла­ду якої входять Верхнє, Мічіган, Гурон, Сент-Клер, Ері, Онтаріо та ряд дрібніших. Усі вони сполучаються між собою, утворюючи єдиний пріс­новодний басейн. Загальна площа Великих озер становить 246,4 тис. кв. км, а Верхнє є найбільшим прісним озером на Землі.

Великі озера — Вікіпедія

      Рівні Великих озер утворюють три сходинки. Найвище розташоване Верхнє озеро, що короткою річкою сполучається з озером Гурон. На другому рівні лежать озераГурон і Мічіган. Третій рівень утворює озе­ро Ері. З Ері витікає річка Ніагара. Вона єдина здійснює стік усієї системи Великих озер. Ніагара тече майже строго на північ і впадає в озеро Онтаріо. При прориві через уступ силурійського куестового плато річка утворює грандіозний Ніагарський водоспад. 

ТурПорада Ніагарський водоспад (або... - Pan Terra Travel | Facebook

      Крім Великих озер, на півночі материка є ряд озер, які утворилися внаслідок діяльності льодовика: Велике Ведмеже, Велике Невільниче, Атабаска, Вінніпег, Манітоба, Лісове, Оленяче та ін.

     У Великому Басейні є ряд реліктових озер (Велике Солоне, Юта, Тахо). 

     Льодовики. Сучасні льодовики Північної Америки є лише залиш­ками потужніших льодовиків, які існували під час останнього льодовикового періоду. Сучасні льдовики поширені в Кордільєрах та на півночі материка.

Категорія: Уроки | Додав: pon (13.07.20)
Переглядів: 313 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт

Пошук
Рекомендуємо
Вся географія для науковця, студента і школяра
Друзі сайту
  • uCoz Community
  • сайт класного керівника Пономаренко Валерія Борисовича
  • сайт Прилуцького міського методичного центру
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites
  • Погода
    Прилуки 
    Події
    Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
    Copyright MyCorp © 2024
    uCoz