УРОК 28.АВСТРАЛІЯ. ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ АВСТРАЛІЇ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ "ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ АВСТРАЛІЇ"

Австралія — найменший материк земної кулі. Її іноді називають великим островом. Його площа 7,6 млн км2. Назва Австралія у перекладі з латинської означає Південна. 

географічне положення Австралії та Африки

Посередині Австралію перетинає Південний тропік, і вона майже вся лежить у тропічних широтах Південної півкулі. Оскільки більша частина Австралії розташована в спекотному і сухому тропічному кліматичному поясі, цей материк є найпосушливішим на Землі.

Австралія віддалена від інших материків. Така ізольованість вплинула на формування її природи, зумовивши виняткову своєрідність рослинності і тваринного світу. Крайніми точками материка є: на півночі — мис Йорк, на півдні — мис Південно-Східний, на заході — мис Стіп-Пойнт, на сході — мис Байрон. Африка й Австралія схожі між собою і за особливостями обрисів берегів. В Австралії мало заток, на півночі — це затока Карпентарія, на півдні — Велика Австралійська.

Найбільші півострови — Арнем-Ленд і Кейп-Йорк — знаходяться на півночі. Вузька Торресова протока відділяє Австралію від другого за площею острова Землі — Нової Гвінеї, більшого за площею, ніж Україна. На півдні Бассова протока відокремлює від материка великий острів Тасманія.

берегова лінія Австралії

Із заходу Австралія омивається Індійським океаном, зі сходу — Тихим. На півночі і північному заході знаходяться мілководні Арафурське і Тіморське моря. На північному й південному сході — Коралове і Тасманове моря. Вздовж північно-східного узбережжя материка тягнеться Великий Бар’єрний риф — найбільший у світі кораловий риф з протяжністю понад 2 тис. км. Безліч островів і обмілин рифу, які стають суходолом під час відпливів, значно ускладнюють судноплавство.

Великий Бар’єрний риф - найбільше на Землі скупчення коралів. Він охоплює майже 3000 рифів і 300 островів загальною площею - близько 350 тис. км2. У цьому унікальному підводному світі мешкають 400 видів коралів, 4000 видів молюсків і 1500 видів риб. Вражає те, що «творці» майже 10-метрових коралових споруд - крихітні поліпи. Це диво природи занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Через віддаленість від важливих морських шляхів Австралія стала відомою європейцям пізніше за інші населені материки. Знадобилося майже 15 століть, щоб епітет «невідома» для загадкової Землі Південної, про яку згадував стародавній географ Птолемей у II ст., був утрачений, а територія набула реальних обрисів материка. Першовідкривачами Австралії були голландські мореплавці. Віллем Янсзон у 1606 р. дістався до її північного узбережжя. Як і X. Колумб, не здогадувався, що це материк, поквапився залишити відкриті береги, які видалися йому дуже непривітними. Пізніше Абель Тасман підійшов до Австралії з півдня і встановив, що це материк. Острів, який розміщується на півдні назвали в його честь. Голландія довгий час приховувала відомості про ці землі.

подорож Абеля Тасмана

У другій половині XVIII ст. біля берегів Австралії з’явилися англійці. Відомий мореплавець Джеймс Кук під час своєї першої навколосвітньої експедиції відкрив східне узбережжя материка й оголосив територію Австралії британськими володіннями.

відкриття Джеймса Кука

Англійський дослідник Метью Фліндерс уперше побачив Австралію в 1792 році. У 1795 році у ролі навігатора та картографа він брав участь у плаванні до Австралії на кораблі «Релайєнс». Саме Фліндерс уперше назвав материк Австралією.

Наприкінці XVIII ст. уряд Великобританії почав освоєння материка. Після відкриття Австралії Дж. Куком Англія в продовж десятиліть висилала туди людей, засуджених за різні злочини. У 1788 р. вітрильники доставили майже 1000 каторжників. Вони та їхні наглядачі стали першими європейцями-переселенцями. Того ж року було засноване перше європейське поселення, яке назвали на честь англійського міністра колоній лорда Сіднея. Нині Сідней не тільки найстаріше, а й найбільше місто Австралії.

Однак, з часом англійці зрозуміли, що використовувати Австралію можна ефективніше. Здоровий субтропічний клімат південно-східного й південно-західного узбереж материка і багаті пасовища почали принаджувати сюди все більше громадян Великобританії. Почалося дослідження внутрішніх районів.

Новим поштовхом для дослідження природних умов і ресурсів Австралії стало відкриття великих родовищ золота. Австралію почала трусити «золота лихоманка».

Золота виявилося багато. Англійська колонія з центром у Мельбурні почала інтенсивно розвиватися. Прибували нові люди, збільшувалося населення, відкривалися університети, музеї, театри, бібліотеки, почали виходити газети. Золота лихоманка дала могутній поштовх дослідженню й освоєнню материка, розвитку економіки Австралії.