За кількістю населення — 425 млн осіб — Південна Америка поступається всім населеним материкам, окрім Австралії. Із давніх-давен там оселялися індіанські племена (інки, кечуа, аймара та ін.). Індіанці — це представники монголоїдної раси американської гілки. Учені вважають, що близько 17 тис. років тому вони прийшли з Північної Америки і поступово заселили увесь материк. У ті часи, коли європейці відкрили Америку, одні племена перебували на первісному рівні розвитку і займалися збиральництвом і полюванням, інші — мали розвинені землеробство й ремесла. Стародавні індіанські держави існували в Андах. Останньою і наймогутнішою була імперія інків, яка досягла високого рівня розвитку. Безцінними дарунками індіанців людству є кукурудза, картопля, помідори, гарбузи, квасоля, арахіс, які нині поширені повсюдно.
З відкриттям Південної Америки там почали оселятися здебільшого іспанці й португальці, тобто представники європеоїдної раси. У період колонізації європейці принесли численні біди корінному населенню: індіанців витісняли на непридатні для життя землі та перетворювали на рабів. Це призвело до різкого зменшення кількості місцевих жителів. У XVI — XIX ст. для роботи на плантаціях доставляли рабів з Африки — представників негроїдної раси. Таким чином Південну Америку заселили представники всіх трьох основних рас людства.
На початку XX ст. в Південну Америку масово переселялися інші народи: італійці, німці, росіяни, китайці. Серед переселенців було чимало й українців, які оселилися здебільшого в Аргентині, Бразилії і Парагваї. Вони займалися сільським господарством: вирощуванням рису, кукурудзи, пшениці, чайного куща та інших культур. Є серед них і вчені, художники, архітектори, скульптори, які залишили помітний слід не лише в житті української спільноти, а й країн проживання. Хоча українці вже є громадянами інших країн і більшість із них ніколи не бувала на землі своїх предків, всі вони щиро вболівають за майбутнє України.
У результаті такого заселення сучасне населення Південної Америки є вельми строкатим. За століття спільного існування індіанські, європейські й африканські народи змішалися між собою. Нині на материку переважає змішане населення — нащадки від змішаних шлюбів європейців і негрів — мулати, європейців та індіанців — метиси, індіанців і негрів — самбо.
політична карта Південної Америки
Разом із расовими ознаками змішувалися мови, звичаї, обряди, традиції. У результаті утворилися нові народи (наприклад, бразильці), у житті яких тісно переплітаються індіанська, європейська й африканська культури. Натомість самобутність Південної Америки зберігається в індіанських мовах, архітектурі, образотворчому мистецтві, одязі, музичних ритмах, традиціях і навіть кулінарних уподобаннях.
Розміщується населення на материку нерівномірно. Більшість зосереджена на узбережжях океанів і в західних районах Анд, де густота населення становить 100 осіб на км2. Великі внутрішні території Південної Америки майже безлюдні. Такий розподіл пов’язаний з природними умовами материка та історією його заселення.
На території Південної Америки не так багато країн, як в Африці. Більшість із них були колоніями Іспанії та Португалії, а здобули незалежність лише на початку XIX ст. Оскільки від колоніального гніту вони звільнилися раніше, ніж країни Африки, то рівень розвитку господарства в них вищий. Проте всі вони належать до країн, що розвиваються. Найбільші за площею держави Південної Америки лежать на рівнинному сході. Це Бразилія, Аргентина, Венесуела. Великі території і різноманітні природні багатства мають Андські країни: Чилі, Перу, Колумбія, Болівія, Еквадор.
БРАЗИЛІЯ. Це найбільша за площею і кількістю населення держава Південної Америки. Вона така велика, що межує майже з усіма країнами материка. У минулому Бразилія була колонією Португалії, а нині це — найбільш розвинена і найбагатша держава континенту.
Природа величезної країни різноманітна: з одного боку Амазонія — царина вологого екваторіального лісу, з іншого — Бразильське плоскогір’я із саванами і рідколіссям. Ліси Амазонії — джерело цінної сировини: деревини, що використовується в деревообробній промисловості; соку гевеї, з якого отримують натуральний каучук; горіхів — цінних харчових продуктів; лікарських рослин, які використовують у медицині. Ще одне багатство Амазонії — вода. У світі немає місця з густішою річковою мережею, ніж басейн великої Амазонки. Річки Бразилії багаті на гідроресурси. Бразильське плоскогір’я називають «залізним серцем» країни. Це основний промисловий район, де видобувають руди чорних і кольорових металів.
Більшість населення розмовляє португальською мовою і живе в містах. Ріо-де-Жанейро — місто-символ Бразилії, його вважають одним із найкрасивіших у світі (мал. 128). Бразиліа — теперішня столиця, збудована в географічному центрі країни. У побуті населення знайшли відображення традиції і звичаї португальців, індіанців й африканців. Португальці принесли на нову батьківщину свою мову й архітектуру. Від індіанців населення запозичило вміння плести килими, гамаки, сумки. Із впливом африканської культури пов’язують свята-карнавали — щорічні масові гуляння з яскравими костюмами, масками, танцями і вуличною ходою.
У розвитку господарства Бразилії спостерігалися спочатку цукрова і золота лихоманки, а згодом — кавовий і каучуковий бум. Поклади корисних копалин сприяють розвитку різних виробництв. Країна виплавляє метал, виробляє автомобілі, літаки, трактори, судна, сучасну електроніку. Бразилія — країна розвиненого сільського господарства. Природні умови сприятливі для вирощування різних культур. Багато з них вирощують для продажу в інші країни. Так, величезні плантації зайняті кавовим деревом і какао. З виробництва кави і какао Бразилія є світовим лідером (мал. 129). Вона є одним з найбільших у світі постачальників цукру, бананів, апельсинового соку. Для власних потреб вирощують кукурудзу, пшеницю, квасолю та ін. У саванах і степових районах розводять велику рогату худобу та овець.
Бразилія — країна повноводних річок і велика морська держава, тому важливим видом транспорту є водний. Повсюдно, навіть у важкодоступних районах Амазонії, прокладено автошляхи. Бразилія — лідер Південної Америки з розвитку туризму. Щорічно мільйони туристів з’їжджаються в Ріо-де-Жанейро на найяскравіший у світі карнавал, коли вулиці міста заповнює натовп людей, які співають і танцюють запальний танець самба.
АРГЕНТИНА. Це друга за площею країна Південної Америки. Упродовж трьох століть Аргентина була іспанською колонією. Великі розміри країни зумовлюють різноманітність природних умов: на півночі спекотно, на півдні підступає крижана Антарктида, на заході здіймаються Анди, а на сході розкинулися неозорі степові рівнини.
Серед населення індіанців мало, і живуть вони у віддалених районах. На відміну від інших країн Південної Америки в Аргентині багато нащадків не тільки іспанських переселенців, а й італійців, англійців, французів, росіян, українців, які прибули на початку XX ст. Нині в Аргентині проживають близько 300 тис. українців. Офіційною мовою в країні є іспанська. Більшість людей живуть у містах, розташованих на узбережжі. На узбережжі розташована й столиця — Буенос-Айрес (мал. 130).
Аргентина — розвинена країна Південної Америки. У її господарстві розвинені машинобудування, зокрема автомобіле- та суднобудування. Видобувають нафту, природний газ, буре вугілля, руди чорних і кольорових металів. На їх основі працюють нафтопереробна промисловість і металургія. Добре розвинені виробництва тканин, одягу, взуття і харчових продуктів передусім м’ясопереробне.
Сільське господарство дає продукцію, яка є основним джерелом доходів Аргентини. Простори пампи — ідеальні пасовища. З розвитком вівчарства та розведенням великої рогатої худоби країна стала світовим виробником вовни і м’яса. Пампа — це і неозорі лани пшениці, кукурудзи, соняшнику. Крім цього, на півночі вирощують бавовник, рис, чайний кущ, у передгір’ях Андів — цитрусові й виноград. Аргентина має розвинене морське рибальство, що орієнтується здебільшого на вилов тунця.
ЧИЛІ. Затиснута між Андами і Тихим океаном на південному заході Південної Америки, Чилі є найдовшою у світі країною — вузькою смугою вона тягнеться впродовж 4300 км. Чилі образно називають країною трьох континентів. Основна її частина розташована в Південній Америці, острів Пасхи територіально належить до Океанії, а крайня південна — до Антарктиди. Країна ізольована від світу: уздовж усього східного кордону — непрохідна засніжена стіна Андів, на заході — Тихий океан, на півночі — найпосушливіша пустеля Атакама, на півдні — крижана Антарктика. У країні чимало вулканів, часто трапляються землетруси. Найбільш сприятливі умови для господарства — у середній частині країни, де клімат субтропічний середземноморського типу.
Більшість населення (53 %) є нащадками європейських переселенців. Метиси становлять 44 %, а індіанці — лише 3 %. Офіційна мова — іспанська. Столиця Чилі — місто Сантьяго — розташоване в центральній частині країни.
Багаті поклади корисних копалин сприяли розвитку господарства. Основними виробництвами є видобування руд, вугілля, самородної сірки. Чилі — один зі світових лідерів з видобування мідних руд і виробництва міді. У країні розвинені також чорна металургія (виплавлення заліза, виробництво сталі), деревообробне виробництво та виробництва харчових продуктів, тканин. Сільське господарство в Чилі так само добре розвинене. Чилійці вирощують пшеницю, ячмінь, рис, кукурудзу, боби, цукрові буряки, картоплю, овочі, виноград, фрукти. Острів Вогняна Земля є найбільшим в країні центром вівчарства. Чилі — одна з найбільших у світі риболовецьких країн. Окрім риби виловлюють устриць, крабів, омарів, китів.
Далекі південноамериканські країни мають торговельні зв’язки з Україною. Вони постачають нам рибу (хек, минтай), морепродукти, фрукти (апельсини, лимони, груші, виноград). Також ми ввозимо з Бразилії каву, апельсиновий сік, взуття; з Аргентини — сою, м’ясо; з Чилі — вина. Натомість Україна продає в ці країни електротехніку, устаткування, добрива, чорні метали та ін.
Головна 
