ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Обриси Південної Америки нагадують трикутник, що простирається, звужуючись, з півночі на південь від спекотних тропіків Карибського моря до засніженої Вогняної Землі. Материк перетинається екватором у широкій північній частині, тому там випадає багато опадів. Відносно нульового меридіана він повністю лежить у Західній півкулі. Зі сходу материк омивають води Атлантичного океану, із заходу — Тихого океану, з півночі — води внутрішнього теплого і глибокого Карибського моря. Південна Америка віддалена від решти материків. І лише з Північною Америкою вона сполучається на півночі вузькою смугою суходолу — Панамським перешийком. У найвужчій частині перешийка в 1914 р. було прорито Панамський канал завдовжки 81 км. Південна Америка і Північна Америка — два материки, які утворюють одну частину світу — Америку.
Подорож у слово
У XVI ст. італійський мореплавець Себастьян Кабот вибрав для суден зручну стоянку в затоці. На її берегах він виміняв у туземців срібні прикраси, а затоку назвав Ла-Плата — Срібло.
Подорож у слово
У 1520 р. Фернан Магеллан, пропливаючи протокою, яку пізніше буде названо його ім’ям, побачив на березі вогні. Мореплавець назвав цю землю Тьєрра-дель-Фуего — Земля вогню. Чи були це вогні багать туземців чи щось інше, назавжди залишиться загадкою. Натомість на картах з’явилася назва Вогняна Земля.
Крайніми точками материка на півночі є мис Гальїнас, на півдні — мис Фроуерд, на заході — мис Париньяс, на сході — мис Кабу-Бранку. Мис Горн є крайньою острівною точкою Південної Америки. Берегова лінія здебільшого рівна і порізана слабо — материк майже не має великих заток, півостровів і островів. Винятком є тільки крайній південь, де лежить архіпелаг Вогняна Земля, відділений від Південної Америки Магеллановою протокою, а від Антарктиди — протокою Дрейка. Найбільшою затокою є Ла-Плата. У Тихому океані, обабіч екватора лежать Галапагоські острови. А в Атлантичному океані поблизу південно-східного узбережжя материка розташовані Фолклендські (Мальвінські) острови.
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Як ви вже знаєте, відкриття Америки пов’язане з плаваннями Христофора Колумба у пошуках морського шляху до Індії. Після першої експедиції у 1492 р. були ще три, проте до останніх своїх днів мореплавець вважав, що дістався західним шляхом до Індії. Під час першого і другого плавань X. Колумб побував лише на островах Карибського моря. І тільки під час третього, в 1498 р., висадився на берег Південної Америки.
Світ у просторі й часі
День народження Америки
12 жовтня 1492 р., коли X. Колумб уперше причалив до острова поблизу берегів Центральної Америки, вважають днем народження Нового світу. Якби вже тоді були газети і телебачення, скільки відомостей дійшло б до нас про події того диво-року! Ми прочитали б сьогодні про те, як індіанці реагували на відкриття X. Колумбом їхньої землі, як зустрічали людей, чиї одяг і звичаї так відрізнялися від їхніх.
На початку XVI ст. у плаваннях до берегів Америки брав участь італієць Амеріго Веспуччі. Він описав відкриті землі, які постали перед ним, різко відмінними від Європи: за природою, народами, культурою, і дійшов висновку, що X. Колумб досяг не Індії, а невідомого великого суходолу — Нового світу. На картах цей суходіл почали позначати Земля Амеріго — Америка. Спочатку так називали Південну Америку, а згодом назва поширилася й на Північну. Колумба ж увіковічили в назві лише однієї країни Південної Америки — Колумбії, та й то лише в XIX ст.
Відкриття Америки стало визначною географічною подією. Проте вона була затьмарена колонізацією, що розпочалася після цього. Слідом за X. Колумбом у пошуках нових земель і багатств із Європи вирушили конкістадори (завойовники).
Світ у просторі й часі
Африканці могли відкрити Америку
Норвезький учений Тур Геєрдал, проаналізувавши подібність культур і побуту народів Америки й Африки, висловив припущення, що до берегів Америки могли плавати африканці ще задовго до X. Колумба. Щоб довести можливість таких плавань, учений зробив човен із папірусу за малюнками в єгипетських гробницях. Т. Геєрдал двічі, у 1969 і 1970 рр., проплив від західних берегів Африки до берегів Америки на папірусних човнах «Ра-1» і «Ра-2».
Їх походи супроводжувалися винищенням і поневоленням народів Південної Америки, спустошенням і пограбуванням земель. Водночас відбувалося й географічне вивчення нових земель: було відкрито й нанесено на карту узбережжя, здійснено перші переходи суходолом.
На рубежі XVIII—XIX ст. ст. у Південну Америку здійснив експедицію німецький учений Александр Гумбольдт. Він описав річки, озера, вулкани, створив першу геологічну карту материка, провів численні метеоспостереження, зібрав гербарій з 12 тис. рослин. Та найголовніше — дослідник намагався пояснити явища, зрозуміти зв’язки між ними. Близько 20 років потому він опрацьовував матеріали своїх мандрівок. Результатом його досліджень стала 30-томна праця «Мандрівки тропічними областями Нового світу, здійснені в 1799—1804 рр.». Наукове значення цієї праці виявилося таким вагомим, що А. Гумбольдта почали називати «другим Колумбом», а його дослідження — «другим відкриттям Америки».
Головна 
