Економіка високорозвинених країн Європи являє собою сформований комплекс. У секторальній структурі для них характерне явне переважання третинного сектору. Значення сільського господарства зберігається з точки зору забезпечення харчової промисловості сировиною, а населення — продуктами харчування. У той самий час його частка у ВВП здебільшого менше ніж 5%, а в таких країнах, як Бельгія та Швейцарія, — менше ніж 1%.
Для промисловості характерні:
різке переважання обробних виробництв;
розвиток виробництв, що спираються на висококваліфіковані трудові ресурси;
високий рівень технічної оснащеності;
висока якість продукції.
Особливо швидко розвиваються новітні виробництва в авіакосмічному машинобудуванні, електроніці, електротехніці, тонкій хімії та хімії органічного синтезу. У той самий час багато традиційних виробництв переживають застій, наприклад чорна металургія, легка промисловість, суднобудування.
Найбільш широкий комплекс різних виробництв мають Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія. Інтенсивністю розвитку й потужністю в першу чергу вирізняється економіка Німеччини.
Серед інших країн виділяються Іспанія, Нідерланди, Швейцарія, Бельгія та Швеція. На відміну від чотирьох лідерів, їхня економіка здебільшого спеціалізується на окремих виробництвах, які завоювали своє місце не лише на європейському, а й на світовому ринку.
Позиції країн із перехідною економікою у світовому господарстві слабкіші. У частині з них зберігається значення традиційних виробництв. Так, в окремих країнах Південної та Східної Європи сільське господарство виробляє від 10 до 20% ВВП, а економіка та рівень життя населення Росії значною мірою залежать від добувної промисловості.
Промислові підприємства країн Європи розміщені на території регіону нерівномірно. Найбільше їх зосереджено в так званій «центральній осі розвитку», що охоплює територію Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, значну частину Німеччини й Великої Британії, схід Франції, північ Італії, захід Австрії та Швейцарію.
Європа — один із регіонів, який найбільше відчуває процеси глобалізації. Завдяки вільній торгівлі товарами та послугами, вільному пересуванню трудових ресурсів і капіталу національні господарства країн-членів ЄС поступово формують єдину регіональну економіку на основі тісної виробничої і науково-технічної кооперації. Це призводить до зміни географічної і товарної структури торгівлі, істотно впливає на спеціалізацію окремих країн.
Первинний сектор економіки.
Високого рівня розвитку сільське господарство досягло у високорозвинених країнах Європи. У більшості країн переважає тваринництво. У деяких країнах Східної Європи рослинництво має перевагу ( Україна, Молдова). В таких країнах сільське господарство менш продуктивне, а рівень механізації, хімізації та електрифікації є нижчим.
Розвитку тваринництва в регіоні сприяють природні умови, завдяки яким можливий тривалий період випасання, в окремих країнах — із кінця березня до початку грудня. Луки й пасовища — головна база тваринництва — займають значну частину сільськогосподарських угідь. За спеціалізацією тваринництва можна виділити такі райони поширення:
молочне скотарство (скандинавські країни, Фінляндія, країни Балтії, Велика Британія, Ірландія, гірські райони Швейцарії, Німеччини, Австрії);
молочне та м’ясо-молочне скотарство (більшість країн Західної Європи);
свинарство (Німеччина, Данія, Велика Британія, Нідерланди, Польща, Україна, Росія), беконний напрямок характерний для Угорщини, Чехії, країн Балтії (Латвія, Литва, Естонія), м’ясо-сальний і сальний — для України, Польщі, Словаччини, Росії, Білорусі;
птахівництво (Франція — переважно великі сучасні ферми, Нідерланди, Бельгія, Данія);
вівчарство (Велика Британія, Ірландія, окремі гірські райони Іспанії, Швейцарії, Німеччини, Австрії).
Значне переважання рослинництва характерне лише для Південної Європи. Хоча найбільше вирощують зернові культури, але міжнародна спеціалізація визначається насамперед виробництвом фруктів, цитрусових, винограду, маслин, горіхів, ефіроолійних культур.
Країни Східної Європи, у першу чергу Україна, спеціалізуються на вирощуванні зернових культур. Переважає пшениця, на півночі також культивують жито, на півдні — кукурудзу. У ряді країн поширені технічні культури, зокрема соняшник, ріпак, соя, цукровий буряк.
УПівнічній Європі традиційно розвинене рибальство, особливо велике значення воно має в господарстві Ісландії та Норвегії. У кожній із цих країн виловлюють до 2 млн т риби на рік.
Внесок лісового господарства в загальне ВВП регіону менше ніж 2%. Тільки в Росії, Фінляндії, Швеції він вищий. Проте навіть у більшості зазначених країн цей показник знижується, наприклад, у Фінляндії наприкінці 1980-х рр. він становив майже 30%, а зараз — 10%. Це відбувається не в результаті скорочення обсягів заготівлі й переробки деревини, а завдяки більш швидкому зростанню виробництва в інших секторах.
Добувна промисловість. Серед паливних корисних копалин велике значення мало вугілля. Зараз його роль зменшилася через збільшення використання нафти й природного газу. У значних обсягах вугілля видобувають у Німеччині, Польщі, Росії, Чехії, Україні, Іспанії. Польща видобуває кам’яне вугілля, родовища якого зосереджені на півдні країни — у Верхній Силезії. Частина цього басейну припадає і на територію сусідньої Чехії.
видобуток вугілля в Європі ( перший стовпчик - буре вугілля,
другий - кам’яне вугілля, третій - імпорт вугілля)
Велика Британія розробляє родовища нафти й природного газу на шельфі Північного моря. Країні належить майже 50% цієї території. Разом із Великою Британією в значних обсягах видобуток природного газу та нафти здійснює Норвегія (друге місце в регіоні після Росії), у невеликих обсягах — Данія, Нідерланди та Німеччина.
Серед рудних корисних копалин найбільше значення мають залізні руди, видобуток яких у значних обсягах ведеться в Україні, Росії, Швеції, Франції. Серед руд кольорових металів виділяється видобуток мідних (Польща, Болгарія), бокситів (Греція, Франція, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Угорщина), свинцево-цинкових (Німеччина, Ірландія, Польща, Сербія, Болгарія, Італія). Значні запаси руд кольорових металів розташовані в Росії, але здебільшого в азіатській частині.
Із нерудних корисних копалин слід назвати видобуток калійної солі (Білорусь, Росія, Німеччина), сірки (Польща, Україна), апатитів (Росія).
Загалом більшість країн Європи залежить від імпорту мінеральної сировини.
Головна 
