Океанія займає понад 8,5 млн км² (6 % площі суходолу). Це у 2,5 рази менше за площу Європи та 3,5 раза менше за площу Азії. Там проживає 41,2 млн. осіб.
На політичній карті регіону – 14 суверенних держав і близько 15 залежних територій, що належать Франції, США, Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії. Історія відкриття та дослідження Океанії європейцями почалася у ХVІ ст. з першої навколосвітньої подорожі Фернана Магеллана. Згодом там було засновано перші колонії, які належали Іспанії. Із середини ХІХ ст. з’явилися колонії Великої Британії, Франції, Німеччини. Наприкінці ХІХ ст. після іспано-американської війни більша частина володінь Іспанії перейшли до США.
Деколонізація Океанії розпочалася на початку ХХ ст., коли Австралія та Нова Зеландія одержали статус домініону Великої Британії, а у 1931 р. здобули повну незалежність. За геосхемою ООН, Океанія поділена на 4 субрегіони: Австралія та Нова Зеландія (Австралазія), Мікронезія, Меланезія, Полінезія.
До високорозвинутих переселенських країн відносять Австралію та Нову Зеландію. 4 країни включено ООН до переліку найменш розвинутих країн світу: Вануату, Кірибаті, Соломонові Острови та Тувалу. Частка країн Океанії у ВВП світу – 2 %, з яких 85 % припадає на Австралію та 12,2 % на Нову Зеландію.
АВСТРАЛІЯ: ОСНОВНІ ЧИННИКИ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ МІСЦЕ КРАЇНИ В МІЖНАРОДНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ, СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ
Офіційна назва – Австралія
Склад території – 6 штатів, 2 території
Член міжнародних організацій – ООН, Форум Тихоокеанських островів та ін. Офіційна мова – англійська
Місце країни у світі та регіоні. Австралія є однією з високорозвинутих країн. Це 14-та за розмірами ВВП економіка світу й 13-та – за ВВП на душу населення. Протягом останніх років за індексом людського розвитку (ІЛР) Австралія є першою у світі, посідаючи найвищі позиції за якістю життя, охорони здоров’я, економічної свободи, захисту громадянських свобод і політичних прав. Австралія є регіональним лідером, очолюючи організацію Форум тихоокеанських островів. Австралія надає допомогу багатьом країнам, що розвиваються. Уряд Австралії виступає за підтримку добросусідських відносин з іншими країнами-регіональними лідерами: Китаєм, Японією, Індонезією. Посилюються зв’язки з країнами АСЕАН та Новою Зеландією. Пріоритетними залишаються стосунки з традиційними союзниками країни – США та Великою Британією.
Австралія й нині живе, наче озираючись на Велику Британію. Проте поступово Австралія торує свій особистий шлях, позбуваючись колишніх традицій. Так, у країні відбувся перехід від британської системи мір та вагів до метричної, здійснено заміну австралійського фунта на австралійський долар, а британського гімну «Боже, бережи королеву!» власним австралійським «Вперед, прекрасна Австраліє!»
Місце Австралії у міжнародному поділі праці визначає ряд чинників:
Економіко-географічне положення. Австралія – єдина в світі держава, що займає цілий однойменний материк і ряд сусідніх островів. Через те країна має лише морські кордони. Особливістю ЕПГ країни є її значна віддаленість від усіх регіонів світу, що в минулому ускладнювало зв’язки з більшістю держав. Біля її берегів починаються найдовші морські траси: Мельбурн – Санкт-Петербург (22,5 тис. км), Сідней – Лондон (21 тис. км), Сідней – Нью-Йорк (18 тис. км). Нині віддаленість від Європи та Америки перестала бути вирішальним чинником географічного положення країни. Технічний прогрес на транспорті та в засобах зв’язку наблизив Австралію до інших регіонів світу.
Історичний чинник. Незважаючи на світове лідерство за багатьма критеріями, Австралія залишається за своєю спеціалізацією переселенською країною. Країна має подвійний характер економіки. З одного боку, як високорозвинута країна вона вирізняється високим рівнем розвитку економіки. З іншого, – має аграрно-сировинну спеціалізацію.
Природно-ресурсний потенціал. Природні умови Австралії достатньо одноманітні. У рельєфі переважають рівнини. Низькі давні гори – Великий Вододільний хребет займають лише 5 % території на сході.
Клімат країни дуже посушливий та жаркий. Близько 40 % площі займають пустелі. Ділянки з достатнім зволоженням займають лише незначні території на південному сході та південному заході. Це головні райони концентрації населення та землеробства країни.
Основне природне багатство Австралії – її мінеральні ресурси. Забезпеченість Австралії корисними копалинами у 20 разів вища від середньосвітового показника. З паливних корисних копалин держава має великі поклади якісного кам’яного вугілля коксівних та енергетичних сортів. За запасами кам’яного вугілля Австралія посідає 6-те місце в світі. Геологічні дослідження виявили в надрах материка та на шельфі значні родовища нафти та природного газу. Їх басейни розміщені у багатьох частинах країни: на Центральній низовині, у Бассовій протоці, на шельфі біля північно-західних берегів.
Австралія має унікальні запаси рудних ресурсів. Їх родовища пов’язані з магматичними породами фундаменту давньої Австралійської платформи. За покладами залізних руд країна не має собі рівних у світі. Основні райони залягання залізних руд розташовані у штатах Західна Австралія та Південна Австралія. Країна посідає 2-ге місце в світі (після Гвінеї) за покладами алюмінієвих руд бокситів. На країну припадає третина світових запасів бокситів. Австралія також є світовим лідером за покладами уранових руд (1/3 світових запасів), що розміщені на півночі країни. Також є значні поклади мідних та поліметалічних, марганцевих, нікелевих руд. Країна посідає 4-те місце в світі за покладами золота й срібла. Родовища золота сконцентровано у штаті Західна Австралія.
Водні ресурси Австралії характеризуються обмеженістю поверхневих і багатством підземних вод. Єдина річка, що не пересихає протягом гору, – Муррей. Гірські витоки Муррею багаті на гідроенергоресурси. Найбільш розвинута річкова мережа на острові Тасманія. Річки там повноводні протягом року, мають великі запаси гідроенергії. На материковій частині Австралії для потреб сільського господарства широко використовуються артезіанські басейни.
Нині у багатьох частинах Австралії склалася напружена ситуація з прісною водою. Через те в країні існують офіційні обмеження на використання води. Наприклад, у сухі місяці заборонено мити автомобілі зі шланга (дозволено лише з відра), наповнювати басейни, поливати асфальт або газони в певні години доби. У штаті Південна Австралія споруджуються крупні водоопріснювальні споруди для забезпечення водою столиці штату.
Родючі червоно-бурі та коричневі ґрунти розміщуються на південному сході та південному заході материка. Більша частина країни вкрита тропічними пустельними ґрунтами. Австралія вирізняється багатством кормових ресурсів більшої частини країни, які стали основою для розвитку вівчарства.
Країна має багаті рекреаційні ресурси. Природні ландшафти та чудові пляжі східного узбережжя країни є основою для розвитку екологічного, рекреаційного, спортивного (дайвінг, віндсерфінг) та пригодницького (яхтинг, риболовля) туризму
Працересурсний потенціал. Для демографічної ситуації країни характерний І тип відтворення населення. Рівень народжуваності в Австралії дещо вищий, ніж у більшості країн Європи, але один з найнижчих в Океанії й становить 12,1 осіб/тис. Він має тенденцію до зменшення. Рівень смертності низький – 7,2 осіб/тис. Природний приріст невисокий: 4,9 осіб/тис. Кількість дітей на одну жінку становить 1,9 дитини, що більше, ніж у Європі. Наслідком І типу відтворення населення є «старіння нації». Середній вік населення Австралії становить 38,6 року. Тривалість життя в країні висока – 82,15 року. Демографічні прогнози Австралійського бюро статистики показують, що продовження спадання рівня народжуваності в поєднанні зі зростанням рівня смертності через «старіння населення» призведуть до від’ємного природного приросту в середині 30-х років ХХІ ст.
Австралія – однонаціональна країна, 3/4 її населення становлять англоавстралійці, решта – іммігранти останньої хвилі. Корінні жителі країни – аборигени Австралії становлять 2,5 – 5,0 % населення, вони й нині живуть племенами та ведуть кочовий спосіб життя.
Окремі райони Австралії відчувають нестачу трудових ресурсів. До 60-х рр. ХХ ст. імміграційні служби проводили політику «білої Австралії», що обмежувала в’їзд до країни кольорового населення. Зайнятість економічно активного населення у господарстві Австралії розподіляється таким чином: у первинному секторі (аграрне, лісове і рибне господарства, добувна промисловість) – 5,6 %; обробна промисловість і будівництво – 19,1 %; сфера послуг – 75,3 %. Рівень безробіття становить 6,2 % працездатного населення.
Система розселення. Країна має дуже низький показник середньої густоти населення – 3,3 особи/км². З природних причин понад 90% населення концентрується на південному сході. Понад 85% австралійців проживають на відстані не більш ніж 80 км від моря. Австралійська столична територія є найбільш густозаселеним суб’єктом у складі Австралії. Там густота населення перебільшує 150 осіб/км² . Окремі осередки згущення населення спостерігаються у промислових районах на південному заході та півдні країни. Найменш заселена Північна територія – 0,16 осіб/км². У внутрішніх пустельних районах населення сконцентроване навколо гірничопромислових центрів.
Австралія є однією з найбільш урбанізованих країн світу. Рівень урбанізації становить 89,3 %. Серед міських поселень Австралії виокремлюють три основні групи. Перша – невеличкі гірничі містечка, що розкидані по всій країні та є невід’ємним складником її господарства, зорієнтованого на експорт мінеральних ресурсів. Друга група – це столиці штатів, які є багатофункціональними містами, виконуючи не лише адміністративні та політичні, а й економічні, комерційні, наукові та культурні функції. Столиці усіх штатів (окрім Тасманії) є містами-мільйонерами: Сідней (4,9 млн осіб), Мельбурн (4,5 млн осіб), Брісбен (2,3 млн осіб), Перт (2,0 млн осіб) та Аделаїда (1,3 млн осіб). Усіх їх визнано світовими містами. Третя група міст – це середні за розмірами поселення, що виникли поруч зі столицями, прийнявши на себе функції центрів різних промислових виробництв.
Особливу роль відіграє столиця країни Канберра, в якій проживає 423 тис осіб. Разом з невеликою сільськогосподарською зоною та Національним парком Намаджі вона утворює Австралійську столичну територію. Канберра – це т. зв. штучна столиця – місто, що було спеціально збудовано як адміністративний центр; воно не виконує інших функцій.
Українська діаспора в Австралії. В Австралії живе нечисленна українська діаспора (близько 34 тис. осіб). Масова еміграція українців до Австралії розпочалася після Другої світової війни. Це були переважно т. зв. переміщені особи з німецьких таборів. Австралійський уряд вимагав від емігрантів два роки фізичної праці у визначених ним місцях. Зазвичай це були багаті на ресурси, але малозаселені штати Західна Австралія та Південна Австралія. Після повернення із призначених місць праці українці селилися переважно у великих містах на сході країни. Згодом у столицях усіх шести штатів утворилися українські громади, що об’єдналися в Союз українських організацій в Австралії. Почали працювати молодіжні організації «Пласт» та «Спілка української молоді» («СУМ»), утворилися спортивні Товариства копаного м’яча та відбиванки, літературні клуби, театральні гуртки, музичні та танцювальні групи, відкрилися українські школи. Сучасне розселення українців в Австралії пов’язане з історією формування місцевої української спільноти. Нині найбільші українські громади мешкають на околицях великих австралійських міст на сході та півдні країни: Сіднея, Мельбурна, Аделаїди, Брісбена. Мешкають українці й у столиці Австралії та на її околицях, а також на острові Тасманія.
Головна 
