Китай розташований на сході Азії та охоплює близько 1/5 її площі (9,6 млн км.кв.). Він має найпротяжніший суходільний кордон у світі (22,11 тис. км) та сусідить із 13 країнами. На півночі та північному сході Китай межує з Росією, на півночі — із Монголією. Північно-західні кордони відділяють Китай від Казахстану та Киргизстану, західні — від Таджикистану, Пакистану, Індії й Непалу. На півдні пролягли кордони з Бутаном, М’янмою, Лаосом і В’єтнамом. На північному сході Китай межує з Північною Кореєю. Жодна з країн-сусідів не має високого рівня розвитку. Значна частина суходільних кордонів Китаю проходить далеко від найрозвиненіших районів країни й незручна для прокладання наземних транспортних магістралей.
Склад території - 23 провінції; 5 автономних районів; 4 міста центрального підпорядкування: Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Чунцін; 2 спеціальні адміністративні райони: Сянган/Гонконг та Аоминь
адміністративно - територіальний устрій Китаю
Під час оцінювання економіко-географічного положення Китай умовно поділяють на дві частини — Східний (приморський) і Західний (континентальний). Східний Китай має широкий вихід до незамерзаючих морів Тихого океану — Жовтого, Східнокитайського та Південнокитайського. Це робить його ЕГП дуже зручним для торгівлі та розвитку кооперування зі США й особливо з Японією, яка розташована поблизу. Західний Китай значною мірою ізольований від активного господарського життя.
Китай — осередок однієї з найдавніших цивілізацій Землі. У VI тис. до н. е. на китайських рівнинах уже вирощували рис, близько IV тис. до н. е. там утворилася рільницька цивілізація. До II ст. до н. е. у пониззі Хуанхе виникла імперія династії Шан. До І тис. до н. е. склалася етнічна спільнота древніх китайців та була винайдена ієрогліфічна писемність, яка існує і донині. Основу нації становили народи, які згодом почали називати себе хань. Вони від II ст. до н. е. поступово асимілювали народи тангутів, відгородилися від степових кочівників (сюнну, аварів, монголів) на півночі тисячокілометровою Великою Китайською стіною і продовжили просування на захід, північний схід і південь. Назва династії Цінь у транскрипції інших східних мов увічнилась як Чайна (Китай). А самі китайці почали називати себе «людьми Хань», і ця самоназва існує і до сьогодні.
Аж до XV ст. рівень знань і рівень культури жителів Китаю був вищий, ніж в Європі. Поливне рисівництво давало змогу збирати до трьох урожаїв рису на рік. Добре були розвинені різні мануфактури — особливо ткацтво, виробництво порцеляни, різноманітних механічних пристроїв, ковальство. Сталеливарний процес (із V ст.) був відомий китайцям задовго до його появи в Європі. Китайці прославились як перші у світі творці паперу і паперових грошей, пороху й ракети, компаса та математичних картографічних проекцій (X ст.), сейсмографа, парасольки, сірників. Глибокі традиції мали китайські література, мистецтво, архітектура.
За чотири тисячоліття цивілізація в Китаї зазнавала піднесень і спадів. Але китайський народ створив етнічну спільноту з міцними традиціями, цінностями та філософією. У різні часи країна опинялася то під владою кочівників, то монголів, то маньчжурів, але їхнє правління не могло вплинути на самобутню культуру народу. Більший за територією і населенням від Європи Китай тисячі років виживав під черговими імперськими династіями (своїми чи чужими) як єдине ціле.
Китайська держава в межах етнічної території китайців уперше утворилася у II ст. до н. е. (династія Цінь, 221—206 рр. до н. е., та династія Хань починаючи від 206 р. до н. е.).
Від дня проголошення в 1949 р. Китайської Народної Республіки країна пройшла складний шлях соціального і економічного розвитку, що привів до утворення сучасної моделі централізовано керованої економіки Китаю, в якій поєднуються елементи соціалістичного господарства й ринкового.
Природні умови та ресурси Китаю
Рельєф країни дуже складний. Китай - переважно гірська країна, близько % території країни зайнято горами, плоскогір’ями, величезними міжгірськими улоговинами. На південному заході найвище Тибетське нагір’я (середня висота близько 4500 м) оточене найвищими гірськими системами (Гімалаї, Каракорум, Кунь-Лунь), північніше розташовані Тянь-Шань і Монгольський Алтай. Великі міжгірські улоговини та рівнини півночі і північного заходу зайняті пустелями. На сході країни переважають низовини, найбільшою з яких є Велика Китайська рівнина, складена відкладами річок Хуанхе і Янцзи.
рельєф Китаю
Китай добре забезпечений водними ресурсами. Більшість річок належить до басейну Тихого океану. Найбільша річка Китаю і третя у світі після Амазонки та Нілу - Янцзи (6300 км), другою за довжиною є р. Хуанхе (5464 км). Великі річки багатоводні й використовуються для зрошення і водопостачання. Китай володіє найбільшими у світі гідроенергетичними ресурсами, але використовує їх ще не на повну потужність. Західна, посушливіша частина Китаю навпаки бідна на водні ресурси.
У країні численні озера, більшість з них - невеликі. На сході значні площі мають тільки озера в басейнах Янцзи та Хуанхе, на заході майже всі озера безстічні, маловодні й засолені. Каналами порізана східна частина країни, вони відіграють велику роль у постачанні води до зрошувальних систем. Деякі використовують з транспортними цілями, зокрема, Великий канал — одну з найбільших і найдавніших гідротехнічних споруд у світі, збудовану в VII-XIII ст. загальна довжина каналу - 1782 км.
Китай має величезні запаси мінеральних ресурсів. За запасами кам’яного вугілля КНР посідає III місце у світі (13 % світових запасів). Головні вугільні басейни - Шаньсійський, Фушуньський, Кайлуанський. Основні родовища нафти розташовані на півночі (Бохайванська затока), північному сході (Дацін) та північному заході країни. Відкриті запаси нафтогазової сировини на шельфі, зокрема Жовтого і Південно-Китайського морів. Металеві руди представлені покладами залізної руди (до 21 млрд т), вольфраму (50 % світових запасів), сурми, ртуті, олова, молібдену, марганцю, свинцю, цинку, міді. Країна багата і на такі види сировини, як кам’яна сіль, фосфорити, слюда, азбест.
Китай тривалий час інтенсивно знищував лісові масиви, а нині ж не шкодує коштів для їхнього відновлення, лісистість у країні становить 22 %. У країні створено понад 400 заповідників і національних парків.
лісові ресурси Китаю
Площа сільськогосподарських угідь у КНР становить більше половини території країни. Ще 16% території зайнято лісами. Орні землі становлять так само 16 % земельного фонду. Але якщо врахувати, що в окремих районах можна збирати два-три врожаї на рік, посівна площа Китаю буде набагато більшою, ніж площа ріллі. Основна частина орних земель припадає на східні райони країни.
Китай володіє величезними рекреаційними ресурсами: природою і багатою культурно-історичною спадщиною, що приваблює туристів з усього світу.
Китай володіє найчисленнішими трудовими ресурсами, до яких у 2016 р. належать 807 млн осіб. Забезпечення населення роботою залишається гострою соціально-економічною проблемою країни, тому для її подолання проводять заходи, спрямовані на скорочення безробіття в містах шляхом розширення мережі побутового обслуговування і кооперативів. Поступово зростає частка китайців із вищою освітою.
Населення Китаю
Кожний п’ятий житель Землі — китаєць. Кількість населення Китаю близько 1,5 млрд. чол. Для природного руху населення Китаю за останні десятиліття є характерними зниження коефіцієнтів народжуваності та смертності. Природний приріст населення знизився до 4 % за рік, і тепер щороку населення Китаю збільшується лише на 5 млн осіб. Цьому сприяла демографічна політика держави, яка направлена на зменшення природного приросту в країні.
динаміка зміни кількості населення Китаю
Для структури трудових ресурсів є характерною висока частка молоді, яка є наймобільнішим їх елементом. Майже половину населення і трудових ресурсів зосереджено в сільській місцевості. Якщо подивитися на сектори економіки, то потрібно сказати, що в секторах економіки зайнято приблизно однакова кількість населення, з невеликим переважанням працюючих у третинному секторі економіки.
статево - вікова структура населення Китаю
Розміщене населення Китаю нерівномірно. У Східному Китаї на 20 % території проживає понад 65 % населення країни. Половину його зосереджено у приморських районах. Особливо велика густота населення у приморських провінціях — понад 300 осіб/км.кв.. Західні та північно-західні райони країни з несприятливими природними умовами заселено доволі слабко — там 1—4 особи на км. кв. Отже, найбільш густо заселеною територією є Східний Китай, зокрема Велика Китайська рівнина.
густота населення Китаю
Упродовж останніх десятиліть у результаті активізації економічного життя країни посилилися міграційні потоки робочої сили. Попервах вони були планомірно спрямовані із густозаселених районів Великої Китайської рівнини у провінції Північного, Північно-Східного, Північно-Західного й Південно-Західного Китаю, тобто освоювались території прикордоння, де проводилась асиміляція некитайських народів. Хвилю міграції стихійно спрямовано до південних і східних приморських виняткових економічних зон.
Рівень урбанізації становить 59 %. За часткою місцевих жителів Китай нещодавно відносили до слабоурбанізованих країн. Однак стрімкий промисловий розвиток спричинив «міський вибух» — за останні 25 років рівень урбанізації в країні виріс удвічі. Китай є рекордсменом за абсолютною кількістю міських жителів (800 млн) та за кількістю міст-мільйонерів — понад 60. Найбільшими містами Китаю є Шанхай (27 млн осіб), Чунцін (понад 15 млн), Пекін (20 млн), Тяньцзінь (13 млн), Гуанчжоу (15 млн). Особливе місце посідають Сянган з населенням 7 млн осіб, Шеньчжень. У Китаї утворилися одні з найбільших мегаполісів світу — дельта річки Янцзи та Сянган-Гуанчжоу.
Китайці (хань) становлять 92 % населення. Крім них, у країні проживає понад 80 народів, які належать до різних мовних сімей і груп. Державною мовою є китайська — мандаринський діалект.
Головна 
