Країнознавство - традиційна географічна дисципліна, яка комплексно вивчає країни і їхні райони, систематизує й узагальнює різнорідні дані про їхню природу, населення, господарство, культуру й соціально-політичний устрій.
структура країнознавства
Країнознавство є каркасом географічної науки, оскільки узагальнює й поєднує здобутки інших географічних дисциплін (географії промисловості, сільського господарства, транспорту, географії населення, географії материків тощо), формує уявлення про країну як про територіальну соціально-економічну цілісність. Під час країнознавчого аналізу вивчають багатоаспектні взаємозв’язки природно-екологічних, етнокультурних, соціально-економічних і політичних процесів у межах конкретної території, досліджують передумови, чинники, особливості й наслідки господарської діяльності, а також специфіку територіальної структури економіки країни з поділом на окремі райони, територіально-промислові комплекси, промислові вузли, населені пункти тощо.
Основним предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються із взаємопов’язаних елементів, що діють як єдине ціле у світовому просторі. Предмет країнознавства дуже тісно пов’язаний з об’єктом, хоча вони, безумовно, не тотожні. Об’єктом дослідження країнознавства є країни та їхні різноманітні складові: різні види географічного положення, природно-ресурсний потенціал, склад і розселення населення, економічний стан і структура господарства, зовнішньоекономічні зв’язки країн, соціальний комплекс і структура суспільства, внутрішнє районування.
Країнознавство - комплексна наука, що поділяється на кілька напрямів (мал. 1). Так, географічне країнознавство всебічно вивчає країни, систематизує й узагальнює різні дані про їхню природу, населення, господарство, культуру й соціальну організацію. Військове країнознавство досліджує військові аспекти політики, економіки, соціуму, а також військовий потенціал певної країни або групи країн в інтересах вищого політичного й військового керівництва. Туристичне країнознавство вивчає країну з позиції її привабливості для туризму.
Регіони світу. У повсякденному житті ми часто стикаємося з поняттям «регіон», коли йдеться про регіональну політику чи регіональну економіку або ж про регіони світу тощо. Сам термін «регіон» виник на основі латинського кореня, який означає область, округ. Його синонімом є термін «район», однак на практиці його частіше застосовують до території меншого масштабу, в основному всередині великих країн (наприклад, США, України, Росії, Китаю та ін.).
Регіон (лат. regio, regionis - область, округ) - певна історико-географічна область, що об’єднує території не менше як двох країн, має досить конкретно визначені межі й відносно спільні природні, історичні, соціально-культурні та господарські особливості.
Існують регіони різного масштабу. На глобальному (світовому) рівні виокремлюють фізико-географічні регіони - континенти. Економічні регіони світу (Західна Європа, країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близькосхідний регіон тощо) розрізняють за економічним підходом. Також до диференціації світу використовують і наукові підходи, що ґрунтуються на застосуванні історичних, цивілізаційних, соціальних, культурних, етнічних, конфесійних, лінгвістичних та інших критеріїв.
Вихідною одиницею регіонального поділу світу є субрегіон, тобто територія більш або менш цілісна історично, географічно, політично, культурно, з погляду традицій господарювання.
Дотепер не існує єдиного уніфікованого підходу до виділення субрегіонів світу. Однак найпоширенішою нині стала класифікація регіонів світу, що запроваджена фахівцями ООН.
Зважаючи на нинішній стан економічного, історичного, культурного і географічного розвитку країн світу і для зручності статистичного обстеження країн, у кожній частині світу виокремлюють 4-5 субрегіонів, що об’єднують 195 суверенних держав.
Характеристика кожного субрегіону базується на визначенні його географічної специфіки, тобто територіальних відмінностей.
регіональний поділ світу за класифікацією ООН
Регіони світу
Європа (44 держави)
Азія (47 держав)
Африка (54 держави)
Америка (35 держав)
Австралія та Океанія (14 держав)
Північна Європа
(10 держав)
Центральна Азія
(5 держав)
Північна Африка
(6 держав)
Північна Америка
(Англо-Америка - 2 держави)
Австралія і Нова Зеландія
(2 держави)
Західна Європа
(9 держав)
Південна Азія
(9 держав)
Центральна Африка
(9 держав)
Центральна Америка
(8 держав)
Меланезія
(4 держави)
Південна Європа
(15 держав)
Західна Азія
(країни Близького Сходу - 17 держав)
Західна Африка
(16 держав)
Карибська Америка
(13 держав)
Мікронезія
(5 держав)
Східна Європа
(10 держав)
Східна Азія
(5 держав)
Південна Африка
(5 держав)
Південна Америка
(12 держав)
Полінезія
(3 держави)
Південно-Східна Азія
(11 держав)
Східна Африка
(18 держав)
Різниця в природних умовах, економічна й культурна специфіка сформували всередині субрегіонів окремі, відносно єдині території нижчого рангу - макрорегіони. На карті світу виділяють історико-географічні макрорегіони, що об’єднують країни за ознаками сусідства, спільності історичного і господарсько-культурного розвитку:
• Близький Схід - лежить на стику Азії і Північної Африки. Це Єгипет, Судан, Ізраїль, Сирія, Ліван, Туреччина, Ірак, Кіпр, країни Аравійського півострова і невеличкі держави Перської затоки;
• Середній Схід - Іран, Афганістан. Іноді до цього макрорегіону зараховують також і країни Близького Сходу;
• Сахель (араб. узбережжя, берег пустелі) - Мавританія, Сенегал, Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Чад, Судан, частково Ефіопія і Сомалі;
• Середня Азія - Туркменістан, Узбекистан, Таджикистан, Киргизстан;
• Далекий Схід - входять країни Східної Азії: Схід Росії, Китай, КНДР, Республіка Корея, Японія, Монголія, Тайвань;
• Магриб (араб. захід) - Туніс, Алжир, Марокко (власне Магриб), а також Лівія, Мавританія, Західна Сахара, які разом утворюють «Великий Магриб»;
• Країни Балтії (Прибалтика) - Литва, Латвія, Естонія.
Пізнавальна та конструктивна роль країнознавства в сучасному світі. Роль країнознавства в суспільстві визначається пізнавальним і конструктивним значенням цієї науки. Країнознавство дає змогу вивчати багатоаспектні взаємозв’язки природно-екологічних, етнокультурних, соціально-економічних і політичних процесів у межах конкретної території, досліджувати передумови, чинники, особливості й наслідки господарської діяльності, розкривати специфіку територіальної структури економіки країни з поділом на окремі райони, територіально-промислові комплекси, промислові вузли, населені пункти тощо.