На первинний сектор у Франції припадає 1,6% ВВП. Цей показник робить її яскравим прикладом постіндустріальної держави. Як і в інших високорозвинених країнах, перехід до постіндустріальної стадії розвитку супроводжувався у Франції зниженням частки сільського господарства у ВВП. Зменшується й частка продовольства в експорті. Водночас обсяг сільськогосподарського виробництва збільшується, і Франція залишається найбільшим у Західній Європі виробником та експортером сільськогосподарської продукції. Вона має найбільшу площу орних земель і високу їх продуктивність (середня врожайність зернових — 60 ц/га).
Національне виробництво повністю задовольняє внутрішні потреби в основних видах сільськогосподарської продукції, за винятком тропічних фруктів, насіння деяких олійних культур, окремих видів м’яса (наприклад баранини).
Головна зернова культура — пшениця, у значних обсягах вирощуються кукурудза, ячмінь і жито. Найбільші зернові господарства розташовані в Паризькому районі. Жито вирощують на бідних ґрунтах Центрального масиву. Посіви цукрового буряку й картоплі зосереджені на Північнофранцузькій низовині. Значно зросли площі, зайняті рапсом і соняшником, які йдуть на виробництво олії та корму для худоби. Основна частина ріллі та найбільші зернові господарства зосереджені на півночі й заході Франції.
Виноградники й фруктові сади зараз займають лише 4% площ. Це пов’язане з концентрацією виробництва фруктів у вузькоспеціалізованих господарствах і ліквідацією частини виноградників, призначених для виробництва ординарних (дешевих) вин.
Третина сільськогосподарських земель зайнята багаторічними травами, що забезпечують кормову базу для тваринництва. Це виробництво має переважно м’ясо-молочний напрямок. Найбільше поголів’я великої рогатої худоби в Бретані й Нижній Нормандії. Тут також розвинені свинарство й конярство.
Франція — найбільший у Європі експортер сільськогосподарської продукції. Особливо великою є роль країни в поставках зернових культур, молочних продуктів, овочів і фруктів.
Вторинний сектор економіки.
На вторинний сектор припадає 19% ВВП країни.
Франція — одна з десяти найбільш потужних економік світу, третя за обсягами ВВП у Європі, найбільш відома як лідер у сфері атомної енергетики та експортер електроенергії, один із лідерів міжнародного туризму, виробник хімічної продукції та наукоємних машин й обладнання, законодавиця моди. Експортний характер мають також окремі виробництва харчової та швейної промисловості. Рівень розвитку авіакосмічної, військової техніки, електронної промисловості — один із найвищих у Європі (серія космічних ракет-носіїв «Аріан»). Найбільші підприємства авіакосмічної промисловості зосереджені в Парижі та Тулузі.
Франція — потужний виробник наземних транспортних засобів. Дві її провідні автомобільні фірми — державна «Рено» (штаб-квартира в Парижі) та акціонерна «Пежо-Сітроєн» (утворена об’єднанням двох компаній; при цьому автомобілі марки «Пежо» продовжують складати в місті Сошо-Монбельяр у Лотарингії, а «Сітроєн» — у Ліоні). Вони випускають за рік понад 4 млн автомобілів.
Рено
Провідні позиції посідає країна за випуском рухомого складу та обладнання для залізниць, які у Франції є наукоємною продукцією. Основний виробник — компанія «Альстом», на яку припадає 18% світового виробництва засобів залізничного транспорту.
Суднобудування розвинене переважно на заході країни. Воно зараз переживає складний період, хоча виробництво високотехнологічних суден, у тому числі військового призначення, продовжує успішно розвиватися.
Дуже високий рівень розвитку має хімічна промисловість. За обсягом експорту продукції Франція входить у першу п’ятірку країн світу.
Виробництва хімічної промисловості працюють майже в усіх районах Франції. Проте особливо добре вони розвинені в портах (Руан, Гавр), що спричинене залежністю від імпортної сировини. Тонка хімія, парфумерна та фармацевтична промисловість тяжіють до Парижа. Спеціалізованим центром виробництва парфумів є місто Грасс на півдні Франції.
Франція є одним зі світових лідерів із виробництва та експорту фармацевтичних препаратів. Найбільші центри — Париж і Ліон.
Розвитку машинобудування сприяє потужна чорна та кольорова металургія, розвитку хімічної — паливно-енергетичний комплекс.
Франція має незначні власні запаси нафти й природного газу. Однак її нафтопереробна промисловість є однією з найпотужніших у Європі (переробляється понад 100 млн т нафти за рік). Найбільші підприємства зосереджені в портах Марсель, Гавр, Руан, Бордо, Дюнкерк.
Намагаючись посилити власну енергетичну незалежність, Франція в електроенергетиці розраховує на ті типи електростанцій, робота яких не залежить від імпорту сировини. Це насамперед АЕС, які виробляють майже 4/5 усієї електроенергії країни.
УФранції ГЕС (Альпи, Центральний масив, Піренеї) виробляють 12% електроенергії. Роботи в цьому напрямку тривають. Ще в 1967 р. в Нормандії була споруджена перша промислова електростанція, яка використовує енергію припливів. Зростає значення відновлюваних джерел енергії. Так, досить потужна електростанція на сонячній енергії працює в Одейлло (Піренеї).
структура виробництва електроенергії
Франція є найбільшим у світі експортером електроенергії та забезпечує власну економіку недорогою продукцією (хоча й залежить від імпорту нафти та природного газу). Це дозволяє успішно розвивати енергоємні виробництва, наприклад кольорову металургію. Її провідний напрямок у Франції — алюмінієва промисловість (460 тис. т металу на рік — друге місце у Європі після Норвегії). Зараз це виробництво у зв’язку з переорієнтацією на імпортну сировину поступово зміщується до узбережжя.
До узбережжя морів перемістилася і значна частина виробництва чорних металів. Найбільші підприємства, розташовані в Дюнкерку на півночі Франції та у Фосі біля Марселя на півдні, — працюють на імпортній сировині та паливі. У традиційному металургійному районі країни — Лотарингії — виробництво скорочується.
Потужне сільське господарство сприяло розвитку харчової промисловості Франції. Провідними її виробництвами є виноробне (друге місце у світі), молочне, м’ясне (найбільший виробник сиру, масла й м’ясопродуктів у Європі), цукрове (перше місце у світі за виробництвом цукру з буряків), кондитерське. Підприємства харчової промисловості розташовані по всій території країни, але найбільше їх на території найважливіших сільськогосподарських районів Франції — рівнин півночі й заходу. Традиційно велике значення має виноробство, яке найбільш розвинене на півдні, в історичній області Лангедок-Руссільйон (40% усього виробництва). Виноробна промисловість посідає друге місце після аеронавтики за обсягами прибутків від експорту. Молочна й м’ясна промисловість найкраще розвинені на заході та в центральній частині країни, рибна — на Атлантичному узбережжі.
Експортне значення мають окремі виробництва легкої промисловості. Франція виробляє якісні, але дорогі вироби, що знижує їх конкурентоспроможність за кордоном. За виробництвом тканин країна посідає третє місце у Європі. Текстильна промисловість переважно зосереджена в трьох районах: Північному (Лілль, Рубе, Туркуен), де виробляються в основному шерстяні й лляні тканини, Ельзасі (найбільший район виробництва бавовняних тканин) і Ліонській агломерації (тут раніше виробляли шовкові тканини, а зараз — переважно синтетичні). Експортується значна частина виробів швейної промисловості, найбільшим центром якої є Париж — «всесвітня столиця моди».
економічна карта Франції
Третинний сектор економіки Франції.
Порівняно з Німеччиною у ВВП Франції частка промисловості менша (19,4%), а сфери послуг — більша (78,8%). Це вказує на велике значення третинного сектору в господарстві країни.
Банківська сфера Франції - це велика, складна й інтегрована, як вертикально, так і глобально, система. У ній домінують п’ять банківських груп, у яких зосереджено 47,6 % активів усіх банків Франції. Французькі банки мають ряд унікальних особливостей, зокрема й досвід у проектному фінансуванні. Так, три французькі банки Credit Agricole, BNP Paribas і Societe Generale входять до складу десяти провідних банків у фінансуванні проектів у всьому світі. Головним фінансовим центром країни є Париж, що входить до трійки найбільших фінансових центрів Європи.
Франція має один з найбільших страхових ринків у світі, другий у Європі після Люксембургу ринок фондів взаємних інвестицій, добре розвинені ринки цінних паперів і фінансову інфраструктуру.
Особливу роль у третинному секторі економіки Франції відіграє туризм. Францію щорічно відвідує близько 85 млн іноземних туристів, що робить її найпопулярнішим туристичним напрямом у світі. Прямий внесок туризму у ВВП оцінювався в 2015 р. у 80,4 млрд евро, або 3,7 % ВВП. У туризмі 4,2 % зайнятих. Загальний же внесок (враховуючи придбання нових літаків, будівництво нових готелів, роботу служб безпеки, IT-послуги і т. д.) становить 199,3 млрд евро (9,1 % ВВП).
Франція має одну з найліпших у світі транспортних мереж. Довжина залізниць сягає понад 29 тис. км. Окрім використання звичайних потягів, експлуатуються швидкісні потяги, які розвивають швидкість понад 320 км/год. Залізницею Eurostar Париж з’єднаний із Брюсселем і Лондоном (завдяки євротунелю під Ла-Маншем).
Загальна довжина міжрегіональних автошляхів Франції становить 1028,4 тис. км, з яких понад 11 тис. км - високошвидкісні автобани.
Морський торговельний флот країни налічує 162 судна під національними прапорами і ще 151 судно зареєстроване в інших країнах, що ходять, відповідно, під їхніми прапорами. Найбільші морські порти знаходяться в містах Марсель, Гавр, Дюнкерк, Кале і за обсягом вантажоперевезень входять до 100 найбільших портів світу.
Найбільший національний аеропорт Франції Шарль де Голль розташований у Парижі. За обсягом пасажироперевезень (понад 65 млн осіб у 2016 р.) він посів друге місце в Європі і дев’яте у світі.
Франція має одну з найбільш густих і розвинених транспортних мереж. Її особливість — наявність добре вираженого центру (Париж) та автомагістралей, залізниць, авіаліній і внутрішніх водних шляхів, що відходять від нього в різних напрямках (це нагадує павутину).
залізниці Франції
У останні десятиліття провідна роль у вантажоперевезеннях перейшла від залізничного транспорту до автомобільного. Рух на багатьох малозавантажених залізничних лініях припинився. Щоб покращити ситуацію, у країні була створена мережа швидкісних залізниць.
Упасажирських перевезеннях також лідирує автомобільний транспорт (переважно індивідуальний) із мережею шляхів довжиною майже 1 млн км. За останні роки значно збільшилася протяжність швидкісних автомагістралей. Із введенням у дію міжнародних автомагістралей і транспортних тунелів збільшився обсяг транзитних перевезень.
Велике значення має трубопровідний транспорт, що забезпечує транспортування нафти й природного газу у внутрішні райони країни.
Мережа внутрішніх водних шляхів країни становить 7 тис. км. Найважливіші водні шляхи розташовані на півночі й сході Франції. їх основою є річка Сена, яка через Північний канал пов’язана з Північним районом, а через Марну й канал Марна—Рейн — із Лотарингією, Сааром і Рейном.
У зовнішній торгівлі великим є значення морського транспорту.
Завдяки своїм розмірам і географічному положенню Франція є важливим центром повітряного сполучення.
Головна 
