Природні комплекси, які ш ирокими смугами простягаються у широтному напрямку і змінюють один одного від екватора до полюсів, називаються географічними поясами. Це екваторіальний, два субекваторіальних, два тропічних, два субтропічних, два помірних, два субполярних (субарктичний і субантарктичний) і два полярних (арктичний і антарктичний). Між собою вони різняться кількістю тепла, яке отримує поверхня, переважаючими повітряними масами й пануючими вітрами.
Різне співвідношення тепла й вологи у межах одного географічного поясу зумовлює його поділ на природні зони. Кожна природна зона характеризується певним кліматом, ґрунтами, рослинністю , тваринним світом. Розміщ ення природних зон підпорядковане географічній зональності — вони змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) або від океанів углиб материка (довготна зональність) внаслідок нерівномірного розподілу тепла і вологи. Зміна природних зон у горах з висотою називається вертикальною поясністю.
Вологі екваторіальні ліси ростуть в екваторіальному поясі, утворюючи три окремі масиви — у Південній Америці, Африці, Азії. Ця природна зона вирізняється найбільшою на земній кулі різноманітністю рослин і багатим тваринним світом. Дерева ростуть кількома ярусами. Кажуть, екваторіальний ліс не терпить порожнин. Тому гілки і стовбури дерев перевиті ліанами — рослинами з гнучким, витким і дуже довгим (іноді понад 100 м) стеблом. На них, а також стовбурах і гілках дерев, оселяються рослини-паразити, які живляться їхніми соками. Велика вологість повітря дає змогу багатьом рослинам поглинати воду просто з повітря. Для цього вони мають повітряні корені. Такими є, наприклад, орхідеї. Екваторіальні вологі ліси вічнозелені, тобто рослини не скидають одночасно все листя.
Ґрунти — червоно-жовті фералітні. У жаркому і вологому кліматі відмерлі рештки рослин швидко переш ивають. Густі корені рослин, розташовані біля самої поверхні, швидко поглинають поживні речовини. їх залишки щоденними зливами вимиваються вглиб. Тому ці грунти малородючі.
В екваторіальних лісах живуть тварини, здатні лазити по деревах і живитися їхнім листям і плодами. Це — комахи, різні птахи, мавпи, змії і ящірки. Найбільшими хижаками є леопард (в Африці), ягуар (у Південній Америці).
Савани — це зона, де панують трави. Серед них ростуть поодинокі дерева або групи дерев. Савани поширені в субекваторіальному поясі, де розрізняють два сезони: вологе літо і суху зиму. Трави, здебільшого злаки, влітку ростуть заввишки до 5 м. Поширені акації і колючі чагарники. Взимку трава висихає, адерева скидають листя. Щоб перебути сухий сезон, окремі дерева запасають вологу у своїх потужних стовбурах. У савані поширені червоно-бурі ґрунти, родючий шар яких легко вимивається в період дощів. Тваринний світ саван надзвичайно багатий. Насамперед, дуже різноманітні травоїдні й хижаки. Водяться найбільші птахи — страуси.
Тропічні пустелі поширені в тропічному поясі, де впродовж року панує сухе тропічне континентальне повітря. їх вирізняє виняткова посушливість. Унаслідок сильних добових перепадів температури повітря гірські породи там швидко руйнуються. Тому величезні простори вкриті щебенем або сипучими пісками, які вільно переміщує вітер. У пустелях дуже мало органічних решток рослин і води, тому грунти дуже бідні або взагалі не утворюються. Там немає поверхневих вод. На перший погляд пустеля виглядає неживою. Проте її тваринний світ багатший за рослинність. Там живуть дрібні комахи, якими живляться павуки, скорпіони, ящірки, птахи, яких поїдають хижаки — шакал, гієна. Головна умова життя в пустелі — здатність захиститися від перегрівання і тривалий час обходитися без води. Комахи і плазуни, ховаючись від спеки, зариваються в пісок. Антилопи і газелі здатні пробігати великі відстані у пошуках води.
У пустелях є оазиси — ділянки з багатою рослинністю, де ростуть фінікова пальма, акації та насаджені фруктові дерева. Оазиси виникають завдяки природному або штучному зволоженню , зумовленому близьким розташ уванням річки або підземних вод.
Степи - це безліса зона помірного поясу. Натомість степи мають багатий трав’яний покрив. Серед трав переважають злаки — ковила, типчак, тонконіг. Під пишною рослинністю, яка щорічно відмирає й утворює багато органічних реш ток, утворилися родючі ґрунти — чорноземи і каштанові. Тварини — здебільшого гризуни: ховрах, туш канчик, хом’я
Унаслідок суворої зими більшість гризунів, які живуть у норах, впадають у сплячку. Є також степовий тхір, борсук та лисиця. Багато степових птахів: дрохва, сіра куріпка, жайворонок, степовий орел. Поширені степова гадюка, полоз.
Зона широколистяних лісів поширена в Євразії і Північній Америці. Широколисті ліси утворені дубом, буком, грабом, липою, кленом, в’язом. Вони є листопадними і щорічно на зиму скидають листя.
У мішаних лісах поєдную ться листяні і хвойні (ялина, сосна) породи дерев. У лісах водиться багато тварин: лось, благородний олень, косуля, кабан, вовк, борсук, лісова куниця, заєць, білка. Із птахів — звичайні дятел, синиця, дрозд, зяблик, тетерук. Ґрунти там дерново-підзолисті.
Зона тундри займає північну частину помірного поясу. їй властива тривала сувора зима й помірно тепле літо. Сніговий покрив лежить до 200 днів на рік. Територія заболочена. Ґрунти — підзолисті і торф ’яно-болотні. Ростуть хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни. Поширені також дрібнолистяні породи — береза й осика. Тваринний світ різноманітний: лось, бурий ведмідь, вовк, лисиця, лісова куниця, тхір, ласка, заєць-біляк, білка. Багато птахів. Поширені комахи-кровососи: комарі, мошки.
Зона арктичних пустель, яка поширена на островах Північного Льодовитого океану, ґам панує суворий арктичний клімат. Сніговий покрив тримається 300 днів на рік. На невеликій глибині залягає багаторічна мерзлота. Вона охолоджує ґрунт, перешкоджає просочуванню поверхневих вод і сприяє заболочуванню. Рослинність і тваринний світ дуже бідні. Під час короткого холодного літа де-не-де з’являються лишайники, мохи, полярний мак, куріпкова трава. Тут живуть північний олень, білий ведмідь, песець, лемінг. Улітку гніздяться чайки, чорнодзьобі казарки.
У горах водночас зі зміною температури повітря і кількості опадів також відбувається зміна природних зон, але не в горизонтальному напрямку, а у вертикальному. Наприклад, у Європі в Альпах розрізняють сім вертикальних поясів. У першому низькогірському поясі до висоти 800 м ростуть дубові ліси на бурих лісових ґрунтах. Середньогірський поясдо висоти 1200 м займають букові ліси на гірських бурих лісових ґрунтах. У верхньогірському поясі до висоти 1800 м ростуть хвойні ліси з ялини, модрини, сосни на гірських підзолистих ґрунтах. Субальпійський пояс до висоти 2000 м займають криволісся з гірської сосни, рододендрони і високотрав’я. До висоти 2800 м поширені альпійські високотравні луки. Вище — панує пояс скель і кам ’янистих розсипищ, де майже немає рослинного покриву. У найвищому поясі лежать гірські льодовики.
Головна 
